Рішення № 35475152, 22.11.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0408/2-762/11 22-ц/774/1999/К/13

Справа № 2-762/11/0408 Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\1999\13 Свистунова О.В.

Категорія № 27 (ІІІ) Доповідач - Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Савіної Г.О.,Грищенко Н.М.

при секретарі: Бевзі М.О.

за участю: представника позивача - Касьянова Олександра Миколайовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 серпня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі-Банк) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, уточнивши позовні вимоги, в останній їх редакції просили суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: будівлю А-2, загальною площею 585,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_6, за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_4 та Банком, та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову Банк зазначив, що 20 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/03-03/05/504, згідно умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 445 000 доларів США строком на 120 місяців, який було доповнено додатковими угодами.

В забезпечення виконання зобов*язань боржника за кредитним договором 20.06.2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки №014\03-03\05\504\1.

Оскільки боржник ОСОБА_4 зобов*язання по кредитному договору не виконував, кредит та проценти за його користування не сплачував, у нього перед Банком утворилась заборгованість, яка станом на 10.01.2011 року складала 450 934,03 доларів США, що еквівалентно 3 588 983,94 грн. У зв'язку з чим, Банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 серпня 2012 року позов Банку задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: будівлю А-2, загальною площею 585,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_6, за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги Банку у сумі 3 588 983.94 грн.

Визначено спосіб реалізації вказаного предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та визначено початкову ціну предмета іпотеки на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб*єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягуто з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача Банку судовий збір у сумі 1820 грн.

В апеляційній скарзі представник третьої особи ОСОБА_4 ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, посилається на те, що оскаржуване рішення було ухвалено за відсутності відповідача ОСОБА_6 та третьої особи ОСОБА_4, чим було порушено їх право на захист. Крім того, представник третьої особи зазначив, що ОСОБА_4 не згоден з розрахунком заборгованості, наданим Банком.

Третьою особою у справі ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором почали порушуватися з 2009 року, Банком протягом шести місяців вимога до поручителя не пред'являлася, у зв'язку з чим, на думку представника третьої особи ОСОБА_3, майнова порука за іпотечним договором припинилася.

Крім того, у зв'язку з тим, що банком не було направлено відповідачу письмової вимоги про усунення порушень з виплати кредиту, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним.

Також, на думку представника третьої особи, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачем ОСОБА_6, як поручителем за кредитним договором, не було надано згоди на підвищення процентної ставки за кредитом.

Крім того, представник третьої особи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилається на неправильність розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 20 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та третьою особою ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/03-03/05/504, згідно умов якого ОСОБА_4 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання були надані грошові кошти в сумі в сумі 445 000 доларів США строком на 120 місяців з відсотковою ставкою 11,5 % річних.

В рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору 20.06.2007 року між відповідачем ОСОБА_6 та позивачем було укладено іпотечний договір № 014/03- 03/05/504/1, згідно умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно: будівля А-2, загальною площею 585,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_6 на праві власності згідно договору дарування ВАВ № 125996 від 04.11.2002 року.

Додатковою угодою до кредитного договору від 15.09.2009 року, укладеною між позивачем та третьої особою, було проведено реструктуризацію кредитної заборгованості, в межах якої позичальнику надано кредитні канікули по тілу кредиту з 20.09.2009 року по 19.02.2010 року, та укладено новий Графік погашення кредиту та сплати процентів.

Внесено зміни до п.1.9 частини 2 кредитного договору - зазначено, що кредитор вправі припинити видачу кредитних коштів та/або пред'явити позивальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у разі настання хоча б однією з обставин, визначених у п.1.4.1.6, якщо сторони протягом 30 календарних днів з дати письмового повідомлення кредитора, зазначеного у п.1.9.9 договору не уклали додаткову угоду до цього договору про новий розмір процентної ставки.

Пунктом 1.9.9 додаткової угоди передбачено, що якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у цій статті, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У випадку, якщо письмове повідомлення кредитора містить вимогу про дострокове повне або часткове погашення боргових зобов'язань позичальника за цим договором, строк виконання зазначених в такому повідомленні зобов'язань позичальника вважається таким, що закінчився, на 31 календарний день з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред'явити вимогу поручителю та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України.

Додатковою угодою до кредитного договору від 22.03.2010 року, укладеною між позивачем та третьої особою, було повторно проведено реструктуризацію кредитної заборгованості, в межах якої було зменшено сплату щомісячного платежу по тілу кредиту до 50,00 доларів США строком з 01.03.2010 року по 31.07.2010 року та проведено капіталізацію заборгованості по процентам. Внаслідок капіталізації прострочених процентів залишок кредитної заборгованості за кредитним договором було збільшено на суму прострочених процентів 12 844,56 доларів США.

Відповідач була належним чином повідомлена про умови реструктуризації, що підтверджується її заявою від 22.03.2010 року.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору третьою особою ОСОБА_4, у нього перед Банком утворилася заборгованість, яка станом на 10.01.2011 року складала 450 934, 03 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить - 3 588 983, 94 грн., у тому числі: кредит 415 550,62 дол. США; прострочені до сплати проценти 31 081,74 дол. США; нараховані проценти 1571,12 дол. США; пеня за порушення строків сплати тіла кредиту - 577,98 дол. США; пеня за порушення строку сплати по процентам - 2 152,57 дол. США.

27.10.2010 року за вих. № 1790 відповідачу ОСОБА_6 та третій особі ОСОБА_4 було направлено вимоги про дострокове виконання договірних зобов*язань та попереджено про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання вимог про дострокове виконання кредитних зобов'язань, які залишилась без задоволення. Згідно поштового повідомлення про особисте отримання, третя особа ОСОБА_4 отримав зазначену вимогу особисто 24.12.2010 року. Вимога, що двічі направлялась за адресою відповідача ОСОБА_6, була повернута з відміткою за закінченням строку зберігання.

Задовольняючи позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що третьою особою ОСОБА_4 не було виконано умови кредитного договору, у зв'язку з чим у іпотекодержателя виникло право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на майно поручителя відповідача ОСОБА_6

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що з урахуванням положень ч. З ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у забезпечення виконання кредитного договору, укладеного між третьою особою ОСОБА_4 та Банком, 20.06.2007 року між відповідачем ОСОБА_6 та позивачем було укладено іпотечний договір, згідно умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно: будівля А-2 загальною площею 585,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить відповідачу ОСОБА_6 на праві власності.

Відповідно до п.6.3. іпотечного договору іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а в разі їх невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору третьою особою ОСОБА_4, у нього перед Банком утворилася заборгованість, яка станом на 10.01.2011 року складала 450 934, 03 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить - 3 588 983, 94 грн., у тому числі: кредит 415 550,62 дол. США; прострочені до сплати проценти 31 081,74 дол. США; нараховані проценти 1571,12 дол. США; пеня за порушення строків сплати тіла кредиту - 577,98 дол. США; пеня за порушення строку сплати по процентам - 2 152,57 дол. США.

27.10.2010 року відповідачу ОСОБА_6 та третій особі ОСОБА_4 було направлено вимоги про дострокове виконання договірних зобов*язань та попереджено про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання вимог про дострокове виконання кредитних зобов'язань, які залишилась без задоволення.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Банку та звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: будівля А-2, загальною площею 585,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_6 на праві власності згідно договору дарування ВАВ № 125996 від 04.11.2002 року.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що третьою особою у справі ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором почали порушуватися з 2009 року, Банком протягом шести місяців вимога до поручителя не пред'являлася, у зв'язку з чим, на думку представника третьої особи ОСОБА_3, майнова порука за іпотечним договором припинилася, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи та наявними у ній доказами, а саме - вимогою про виконання зобов'язань, направленою Банком 27.10.2010 року відповідачу та третій особі (а.с.12), пред'явленим 26.01.2011 року позовом та кредитним договором, яким визначено останній платіж 29.06.2010 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Банком не було направлено відповідачу письмової вимоги про усунення порушень з виплати кредиту, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, також не беруться до уваги з наступних підстав. Пунктом 6.2 договору іпотеки, укладеного між відповідачем ОСОБА_6 та Банком, передбачено, що іпотеко держатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі, якщо на момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки. 27.10.2010 року відповідачу ОСОБА_6 та третій особі ОСОБА_4 було направлено вимоги про дострокове виконання договірних зобов*язань та попереджено про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання вимог про дострокове виконання кредитних зобов'язань, які залишилась без задоволення. Згідно поштового повідомлення про особисте отримання, третя особа ОСОБА_4 отримав зазначену вимогу особисто 24.12.2010 року.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем ОСОБА_6, як поручителем за кредитним договором, не було надано згоди на підвищення процентної ставки за кредитом, оскільки вони не ґрунтуються на доказах. Натомість, відповідно до додаткової угоди № 014/03-03/05/504/1 від 15.09.2009 року відповідач ОСОБА_6 надала згоду на зміну умов кредитного договору відповідно до даної додаткової угоди та підтвердила, що іпотека, встановлена договором іпотеки від 20.06.2007 року, зберігається та забезпечує виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 20.06.2007 року з урахуванням внесених змін (а.с.12).

Доводи апеляційної скарги про неправильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, укладеним між третьою особою ОСОБА_4 та Банком, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки даний розрахунок був здійснений позивачем на підставі умов, передбачених кредитним договором, підписаним сторонами, згідно чинного законодавства та з урахуванням усіх сплачених ОСОБА_4 сум, що підтверджується новим розрахунком від 11.11.2013 року. Згідно розрахунку наданого Банком 18.11.2013 року, заборгованість третьої особи ОСОБА_4 за кредитним договором станом на 10.01.2011 року складала 450 934, 03 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить - 3 588 983, 94 грн., з яких: кредит 415 550,62 дол. США; прострочені до сплати проценти 31 081,74 дол. США; нараховані проценти 1571,12 дол. США; пеня за порушення строків сплати тіла кредиту 577,98 дол. США; пеня за порушення строку сплати по процентам 2 152,57 дол. США. Зазначений розрахунок перевірений колегією суддів, є правильним, тому колегія суддів погоджується з ним.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції, однак, не призвели до неправильного вирішення спору по суті та висновків суду не спростовують.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.42 Постанови № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Як вбачається з матеріалів справи, резолютивна частина рішення суду не повністю відповідає вимогам, викладеним у пункті 42 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», оскільки у ній зазначено загальний розмір заборгованості, однак, не вказано всі її складові.

У зв'язку з чим, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Тому колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду, виклавши другий абзац резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції наступним змістом: звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: будівлю А-2, загальною площею 585,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6, за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 3 588 983.94 грн., які складаються з: заборгованості по кредиту у сумі 415 550,62 доларів США; простроченої заборгованості по процентам у сумі 31 081,74 доларів США; нарахованих процентів у сумі 1 571,12 доларів США; пені за порушення строків сплати тіла кредиту у сумі 577,98 доларів США; пені за порушення строку сплати по процентам у сумі 2 152,57 доларів США.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задовольнити частково, змінити рішення суду, виклавши другий абзац резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції вищенаведеним змістом.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314,316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити другий абзац резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 серпня 2012 року, виклавши його наступним змістом: звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: будівлю А-2, загальною площею 585,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1), за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (рахунок № 29096000000290 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», код банку 305653, код ЄДРПО 19358201) у сумі 3 588 983.94 грн., які складаються з: заборгованості по кредиту у сумі 415 550,62 доларів США; простроченої заборгованості по процентам у сумі 31 081,74 доларів США; нарахованих процентів у сумі 1 571,12 доларів США; пені за порушення строків сплати тіла кредиту у сумі 577,98 доларів США; пені за порушення строку сплати по процентам у сумі 2 152,57 доларів США.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: