Рішення № 35473013, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 35/310 25.11.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві радипростягнення 4 111 578,02 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Спичак О.М.

Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник за дов.;

від відповідача: Штоюнда В.І. - представник за дов., Кирилов М.С. - представник за дов.;

У судовому засіданні 25.11.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради про стягнення 4 111 578,02 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2003 №520120.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2011 порушено провадження у справі №35/310. Розгляд справи призначено на 26.10.2011.

Ухвалою від 26.10.2013 розгляд справи відкладено на 14.11.2011.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми заявленої до стягнення та фактичні обсяги теплової енергії спожитої відповідачем відрізняються від табуляграм позивача.

В судовому засіданні 14.10.2011 оголошено перерву на 30.11.25011, про що сторони повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 30.11.2011 оголошено перерву на 19.12.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2011, на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою від 19.12.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 30.01.2012.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 21.12.2011 призначено колегіальний розгляд справи у складі колегії суддів: головуюча суддя: Літвінова М.Є., суддя Шаптала Є.Ю., суддя Борисенко І.І.

Ухвалою розгляд справи призначено на 30.01.2012.

В судовому засіданні 30.01.2012 оголошено перерву на 15.02.2012, про що повідомлено сторін належним чином.

У зв'язку з відпусткою судді Шаптали Є.Ю., розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 15.02.2011 передано справу на розгляд колегії суддів у складі: головуюча суддя: Літвінова М.Є., суддя Ломака В.С., суддя Борисенко І.І.

Ухвалою від 15.02.2012 розгляд справи призначений на 14.03.2012.

Ухвалою від 14.03.2012, на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупинено до вирішення пов'язаної із нею справи №5011-31/551-2012 за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до системи "Діловодство спеціалізованого суду" 23.02.2012 рішенням у справі №5011-31/551-2012, позов задоволено, рішення набрало законної сили.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 28.08.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 35/310 у наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Полякова К.В., суддя Спичак О.М.

Ухвалою від 28.08.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів, провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 11.09.2013.

11.09.2013 відповідач заявив клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, яке судом залишено без задоволення, оскільки.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в п. 2 постанови пленуму "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4).

Ухвалою від 11.09.2013 розгляд справи відкладено на 16.10.2013.

12.09.2013 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою заборгованості у травні 2013 у розмірі 1 290 896,00 грн., просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2 041 531,16 грн., інфляційну складову боргу - 470 818,90 грн., 3 % річних - 162 160,71 грн.

Таким чином, ціна позову складає 2 674 510,77 грн. Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем фактично, на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшено розмір позовних вимог.

У зв'язку зі зміною складу суду судове засідання призначене на 16.10.2013 не відбулося.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.10.2013 справу № 35/310 на розгляд колегії суддів у складі: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Спичак О.М., суддя Сташків Р.Б.

Ухвалою від 16.10.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 06.11.2013.

Ухвалою від 06.11.2013 розгляд справи відкладено на 25.11.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати детальний розрахунок заборгованості суми заявленої до стягнення, судом визнано необґрунтованим та безпідставним.

В судовому засіданні 25.11.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

01.09.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та КП УЖГ "Печерськжитло" (споживач) було укладено договір № 520120 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -договір).

Відповідно до статуту затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів №1/2011 від 05.04.2011 Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 2 до Договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.12.2009 по 01.09.2011 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 041 531,16 грн. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні витрати в сумі 470 818,90 грн. та 3% річних в сумі 162 160,71 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до звернення-доручення до договору визначення кількості спожитої споживачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 1245 від 20.06.2002, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати у МВРТ-5 за адресою вул. Товарна, 1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003.

При цьому п. 4.3 договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з грудня 2009 року по вересень 2011 року на загальну суму 17 932 600,79 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем складає 2 041 531,16 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 041 531,16 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач просить суд стягнути на свою користь 3% річних в сумі 162 160,71 грн. та 470 818,90 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат, відповідно до якого становить 362 257,13 грн.

За здійсненим перерахунком суду розмір 3 % річних становить 161 688,92 грн. за вказаний період у розрахунку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерної товариства "Київенерго" обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради (01042, м. Київ, бул. М.Приймаченко, 3, код 34239762) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл.І.Франка, 5, код 00131305) заборгованість у розмірі 2 041 531,16 грн. (два мільйона сорок одна тисяча п'ятсот тридцять одна гривня 16 коп.), 3 % річних - 161 688,92 грн. (сто шістдесят одна тисяча шістсот вісімдесят вісім гривень 92 коп.), інфляційні втрати - 362 257,13 грн. (триста шістдесят дві тисячі двісті п'ятдесят сім гривень 13 коп.) та 24 686,80 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 80 коп.) судових витрат.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.11.2013

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Суддя О.М. Спичак

Р.Б. Сташків