Ухвала суду № 35472872, 19.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3561/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Арустамяна А.Е.

представника відповідача: Сидоришина М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" (Позивач ) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000432200 та №0000442200 від 19.07.2013 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що з 20.05.2013 року по 26.06.2013 року працівниками Відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Літинський м'ясокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт №46-22-31380537 від 04.07.2013 р., згідно висновків якого Позивачем порушено п.138.1, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст. 139, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. На підставі обставин, зафіксованих в акті перевірки, Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000432200, яким Позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 256 136,00 грн., штрафні санкції в сумі 125 663,00 грн.; № 0000442200, яким Позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 244 012,00 грн., штрафні санкції в сумі 122 006,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення вмотивовано висновками акту перевірки про те, що ТОВ "Літинський м'ясокомбінат" неправомірно сформувало податковий кредит та валові витрати по операціям з придбанням великої рогатої худоби, тушок бройлера та отримання послуг по ремонту коптильно-варочних камер і маркетингових послуг за перевіряємий період з наступними контрагентами: ТзОВ «Медео-Захід», TOB «ЕВТ-Центр», ПП «Технології оздоблення», ДП «Фуршет Центр», ТОВ НВП «Аргон».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору по суті, з огляду на наступне.

Так, необхідною умовою для віднесення сум, сплачених за товар/послуг, до суми податку на додану вартість, є факт придбання товарів/послуг з метою їх використання у господарській діяльності. Водночас, за відсутності факту придбання товарів/послуг або в разі, якщо придбані товари/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунки платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі

відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника

податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту передбачене у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, отримання послуг, придбання (будівництво, спорудження) необоротних активів.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість та віднесення суми до складу валових витрат за умови підтвердження відповідними первинними документами реального здійснення господарських операцій.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, встановлення факту-здійснення господарської операції здійснюється шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Судом встановлено, що Позивачем були укладені наступні договори: договір купівлі-продажу №01/65 від 25.07.2011 року з ТзОВ «Медео-Захід», предметом якого є поставка Позивачу живої худоби (товар); договір №28/07 від 28.07.2011 року з ПП «ЕВТ-Центр», предметом якого є поставка Позивачу тушок бройлера; договір про надання послуг №1/12 від 14.08.2012 року, предметом якого є надання Позивачу послуг з пошуку та усунення недоліків технічних неполадок наданого обладнання, тестування електричної та пневматичної частин обладнання; договори, укладені з ТОВ НВП «Аргон» № ТО.05.01-005 від 01.01.2011 року та №ТО-310 від 02.01.2012 року про надання маркетингових послуг, перелік яких чітко вказаний в умовах договорів; договір з ДП «Фуршет Центр» № Р ФЦ009672 від 20.02.2012 року про надання рекламних послуг та № ВЗ ФЦ009673 від 20.02.2012 року про надання маркетингових послуг.

На підтвердження віднесення витрат, пов'язаних з придбанням товарів та отриманих послуг, для формування валових витрат Позивачем надано суду докази використання даного товару та отриманих послуг у господарській діяльності, а саме ветеринарного свідоцтва, журнал обліку результатів перезабійного ветеринарного огляду тварин, книга забою тварин, посвідчення про якість на готову продукцію тваринного походження, згідно з яким здійснювалась подальше виготовлення м'яса та м'ясопродуктів; звіти за результатами надання маркетингових послуг, буклети на рекламу продукції позивача, що підтверджує виконання договорів на маркетингові послуги.

Факти реальності фінансово-господарських операцій Позивача з вищезазначеними підприємствами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства, та вказують на товарність проведених операцій, дані операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Крім того, як слідує з обставин справи, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагентів Позивача.

Під час перевірки перевіряючими, були використані акти перевірок інших податкових органів, якими було встановлено порушення податкового законодавствами контрагентами Позивача, зокрема:

1. Акт Луцької ОДПІ від 14.03.2012 р. № 46/23-3/35594018 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Медео-Захід» (код за ЄДРПОУ 35594018) у зв'язку з неподанням ТзОВ «Медео-Захід» у встановлені законом терміни, на письмовий запит Луцької ОДШ документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за січень, лютий, березень, липень, вересень 2010 року, січень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2011 року.

2. Акт №753/23-3/35594018 від 18.04.2012 р. про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» (код за ЄДРПОУ 35594018) у зв'язку з неподанням ТзОВ «Медео-Захід» у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДШ документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за квітень, травень, червень та жовтень 2010 року, лютий, серпень, листопад та грудень 2011 року.

3. Акт № 763/22-6/35594018 від 18.06.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Медео-Захід» (код за ЄДРПОУ 35594018) щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р.

4. Акт №17/22-00/36153200 від 23.01.2013 р. позапланової виїзної перевірки TOB «ЕВТ-Центр» (код за ЄДРПОУ 36153200) з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Зазначене, на думку колегії суддів, не дає достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій з огляду на наступне.

Чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

До того ж, про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Крім того, колегія суддів враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Так як з матеріалів справи встановлено, що ПП «Технології оздоблення», ТзОВ «Медео-Захід», ТОВ «ЕВТ-Центр», а також ДП «Фуршет Центр» і ТОВ НВП «Аргон» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент вчинення спірних правовідносин, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, то Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.І ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Тому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що акт перевірки не містить обґрунтувань висновків Відповідача щодо нікчемності вчинених Позивачем правочинів, та у чому полягає порушення даними угодами публічного порядку.

Окрім того, відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно із п. 138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено реальність здійснених Позивачем господарських операцій та правомірність понесених ним валових витрат, колегія суддів дійшла висновку про помилковість тверджень Відповідача щодо неправомірності формування Позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що акти прийому-передачі виконаних робіт, підписані представником ДП «Фуршет Центр» з використанням факсимільного відтворення підпису відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, якими прямо не заперечується використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису.

Крім того, чинним законодавством передбачені виключні випадки, коли використання факсимільного відтворення підпису не допускається. Це стосується, зокрема, оформлення платіжних документів: грошових чеків та розрахункових документів.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000432200 та №0000442200 від 19.07.2013 року, прийнятих Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Отже, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 листопада 2013 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.