Ухвала суду № 35471950, 18.11.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/17903/13-ц Провадження № 22-ц/772/3788/2013Головуючий в суді першої інстанції:Бойко В. М.Категорія: 52Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 18 листопада 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ТОВ «Редакція газети Дорога. Транспорт. Пішохід» - Кордонського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети Дорога. Транспорт. Пішохід» про поновлення на посаді директора,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети Дорога. Транспорт. Пішохід» про поновлення на посаді директора. Посилається на те, що рішенням зборів засновників ТОВ «Редакція газети Дорога. Транспорт. Пішохід» його було призначено на посаду директора даного товариства, що підтверджується протоколом №25 від 23 серпня 2007 року. У зв'язку з чим, між ним та товариством було укладено безстроковий трудовий договір на підставі якого державний реєстратор виконавчого комітету Вінницької міської ради вніс до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України дані щодо призначення його директором. З моменту внесення таких даних, він набув право діяти у якості директора товариства. Таке право він міг реалізувати включно до 15.07.2013 року, тобто до часу, як 15.07.2013 року державним реєстратором було внесено зміни до ЄДРПОУ. Про зміни внесені рішенням зборів засновників товариства від 01.07.2013 року він дізнався лише 17.07.2013 року при зверненні нового призначеного директора товариства Кордонського О.В. щодо передачі йому усіх фінансово-господарських документів.

Копію рішення про своє звільнення, у день звільнення, яке відбулось на підставі протоколу від 01.07.2013 року він не отримав. Також вважає, що таке звільнення проведене без формулювання самого звільнення та його підстав, лише зазначено, що у відповідності до п.3 п.4 ст.145 ЦК України та ст.59 ЗУ «Про господарські товариства»: відкликати виконавчий орган ТОВ в особі ОСОБА_2 з посади редактора (директора) з дня внесення державним реєстратором відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Таким чином, він вважає, що його звільнено як працівника відповідача в порушення Конституції України, Кодексу законів про працю України було протиправно позбавлено права на працю.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с.69-70).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції від 22 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду щодо обставин справи не відповідають дійсності.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу свого довірителя повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача ТОВ «Редакція газети Дорога. Транспорт. Пішохід» - Кордонський О.В. апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що згідно протоколу зборів засновників ТОВ «Редакції газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» №25 від 23 серпня 2007 року ОСОБА_2 було призначено на посаду директора ТОВ «Редакції газети «Дорога. Транспорт. Пішохід».

Згідно протоколу №4 загальних зборів учасників ТОВ «Редакції газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» 01 липня 2013 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Редакції газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» роботу директора ТОВ «Редакції газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» по забезпеченню ефективного управління фінансово-господарською діяльністю визнано незадовільною, обрано директором товариства Кордонського О.В.

Також судом першої інстанції було взято до уваги те, що у позивача відсутній наказ про звільнення оскільки згідно з протоколом №4 загальних зборів учасників ТОВ «Редакції газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» від 01 липня 2013 року позивача відкликано з посади директора ТОВ «Редакції газети «Дорога. Транспорт. Пішохід».

Згідно п.10.6 статуту ТОВ «Редакції газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточної діяльності є редактор газети.

Таким чином, суд першої інстанції вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення його на посаді директора, враховуючи вимоги ст.60 ЦК України, ст.116, 139, 140, 233 КЗпП України, ст.9 Конституції України, Конвенцію МОП 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, прийшов до висновку про їх недоведеність належними та допустимими доказами.

Також місцевим судом було взято до уваги, що згідно матеріалів даної, зокрема контракту від 16.07.2013 р., період дії якого до 01.04.2014 року посаду директора ТОВ «Редакції газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» очолює Кордонський О.В.

Крім цього,суд першої інстанції прийшов до переконання, що у даному випадку відповідач діяв з дотриманням норм трудового законодавства, а тому підстави для задоволення позову ОСОБА_2 були відсутні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 29 грудня 2004 року рішенням загальних зборів засновників (учасників) створено товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети "Дорога Транспорт Пішохід» і його одноособовий виконавчий орган (у відповідності до вимог ст.99, 145 ЦК України, ст.23, 58, 62 Закону України «Про господарські товариства»), відповідно до якого редактором (директором) було обрано ОСОБА_2

У відповідності до вимог ст.62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноосібний (директор). Директор підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень. В установчих документах товариства не були зазначені підстави для усунення (відкликання) виконавчого органу.

З 29 грудня 2004 року змін та доповнень до статутних документів що стосуються діяльності виконавчого органу товариства не вносилось.

Зі змісту протоколу №4 загальних зборів учасників ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» від 01 липня 2013 року вбачається, що на збори учасників товариства був запрошений ОСОБА_2, однак на зборах він був відсутній з невідомих причин.

Також по другому питанню порядку денного слухали інформацію представника ТОВ «Ява» Безносюка Л.В. про обрання (п.2 ст.145 ЦК України, п.10.6.2 Статуту Товариства) директора ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід».

За результатами проведення зборів учасників було прийнято рішення:

1. Роботу директора товариства ОСОБА_2 по забезпеченню ефективного управління фінансово-господарською діяльністю товариства, та виконання чинного законодавства (ст.97-99, 145 ЦК України, пунктів 8.1, 8.2, 10.6., 10.6.1., 10.6.2., 10.6.3 Статуту товариства) визнати незадовільною.

2. У відповідності до п.п.3 п.4 ст.145 та ст.59 Закону України "Про господарські товариства" відкликати виконавчий орган товариства в особі ОСОБА_2 з посади редактора (директора) товариства з дня внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці.

3. Керуючись пунктом 10.6.2 Статуту товариства обрати директором товариства Кордонського О.В.

Як вбачається, зазначене рішення засновників (учасників) товариства грунтувалося на підставі рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення ч.3 ст.99 Цивільного кодексу України у справі №1-2/2010 в п.3.2 відповідно до якого за приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч. З ст. 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою члени виконавчого органу можуть бути у будь- який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

Відповідно до положень законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст. 99 Цивільного кодексу, ч. 1 ст. 23, п. "г" ч. 5 ст. 41, ч.1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або, як зазначено у ч. 5 ст. 58 Закону України "Про акціонерні говариства" , укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов'язків (ч.3 ст. 99 Цивільного кодексу) або відсторонення голови виконавчого органу товариств від виконання повноважень (абз. 1 ч.2 ст. 61 Закону України "Про акціонерні товариства") за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняєтеся від відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 46 Кодексу законів про працю. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов'язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю, а у ст. 99 Цивільного кодексу, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення , або позбавленні їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

У зв'язку і цим "усунення" відповідно до ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідний повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень ч.З ст. 99 Цивільного кодексу треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті ст.46 Кодексу законів про працю.

Виходячи з викладеного Конституційний Суд України вирішив, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків і це є право компетентного (уповноваженого) органу товариства у будь-який час і з будь-яких підстав усунути особу від виконання обов'язків члена виконавчого органу за умови, якщо в установчих, документах товариства не визначено таких підстав.

Виходячи з Рішення Конституційного Суду України рішення засновників (учасників)товариства про усунення (відкликання) виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні ст.46 Кодексу законів про працю України.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.

Тому колегія суддів вважає, що прийняте рішення на загальних зборах учасників ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід.» від 01.07.2013 року щодо відкликання виконавчого органу товариства в особі ОСОБА_2 є законним, обгрунтованим, та таким, що відповідає інтересам держави, товариства, засновників (учасників). А суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Посилання позивача на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя :