Рішення № 35471872, 21.11.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р. Справа № 923/1532/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", м. Миронівка Київської області

до публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон

про стягнення 14663,02 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Іншакова М.І., представник, довіреність № 800 від 21.10.2013р.

від відповідача - не прибув.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" (відповідач) суму боргу у розмірі 16383,52 грн., з якої: 13548,00 грн. - сума основного боргу, 915,70 грн. - сума пені та 199,32 грн. - сума 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору № 521 від 21.09.2011р., положеннями ст.ст. 193, 231, 265 ГК України, та положення ст.ст. 526, 530, 549, 550, 663, 691 ЦК України.

Позивачем 15.11.2013р. надіслано до суду заяву, в якій він просить приєднати до матеріалів справи докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками. Дані документи суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представником позивача у судовому засіданні 21.11.2013р. надано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013р. по 30.09.2013р., який підписаний сторонами та скріплений печатками, з якого вбачається, що станом на 30.09.2013р. заборгованість відповідача на користь позивача становить 13548,00 грн. Даний документ суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, у судове засідання 21.11.2013р. не прибув, витребуваних ухвалою суду від 06.11.2013р. документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином та завчасно був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 33). Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечив проти розгляду справи без участі представника відповідача.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті. Судом надавалось відповідачу достатньо часу для реалізації у повному обсязі своїх процесуальних прав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 21.09.2011р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір № 521 (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1., п.1.2. договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти його і сплатити на умовах договору. Номенклатура, кількість і ціна продукції, що підлягає поставці, вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до положень ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, договір №521 від 21.09.2011р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Як передбачено специфікаціями, які є додатком №3, №4 до договору та є невід'ємною частиною договору, відповідач зобов'язаний передати у власність позивачу за плату товар, а саме В-210.05.10 - вал карданний в кількості 7 шт., В-360.03.13 - вал карданний в кількості 4 шт. на загальну суму 13548,00 грн.

У відповідності до п. 3.1 договору поставки № 521 від 21.09.2011р., загальна сума договору становить 19000,00 грн. з ПДВ і в період дії договору по згоді сторін може змінюватися.

Відповідно до п.3.2 договору, оплата товару здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: 100 % передоплати вартості партії товару здійснюється покупцем за 35 календарних днів до передбаченої дати відвантаження, за умови, що інше не зазначено у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.1 договору поставки, відвантаження товару здійснюється окремими партіями і в строки узгоджені сторонами, але не пізніше 45-ти днів з моменту надходження передоплати на рахунок постачальника, якщо інше не передбачено специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Позивач свої договірні зобов'язання, покладені на нього п.3.2 договору виконав належним чином та перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму коштів у розмірі 13548,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1206270268 від 03.04.2013р. та № 1206270269 від 03.04.2013р.

Проте, відповідач не виконав належним чином умови договору в частині поставки товару - не здійснив поставку товару, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 13548,00 грн.

24 липня 2013 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 232 з вимогою повернути сплачену грошову суму у розмірі 13548,00 грн. за недопоставлену продукцію шляхом перерахування цієї суми на поточний рахунок позивача. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом становить 13548,00 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначені строки не здійснив поставку товару позивачу, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 13548,00 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення суми передоплати вартості партії товару за договором поставки у розмірі 13548,00 грн. є документально обґрунтованою та нормативно доведеною, а тому задовольняється судом.

Щодо вимоги в частині стягнення сум 3% річних та пені, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що за прострочку узгоджених сторонами термінів поставки товару понад 30 днів, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,01 % від вартості, недопоставленої в строк продукції, що не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 199,32 грн. та суми пені у розмірі 915,70 грн., підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.

Доказів сплати нарахованих сум 3% річних та пені відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн. відшкодовується йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" (73000, м. Херсон, вул. Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 05743013) на користь Таврійської філії публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (74988, Херсонська область, м. Нова Каховка, м. Таврійськ, вул. Промислова, 13, код ЄДРПОУ 33111550) суму основного боргу у розмірі 13548,00 грн., суму пені у розмірі 915,70 грн., суму 3 % річних у розмірі 199,32 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

3. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.11.2013р.

Суддя С.В. Нікітенко