Постанова № 35470047, 18.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 листопада 2013 р. № 820/10271/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Дрижанові О.С.

за участю представників сторін

позивача Бідного Б.Т.

відповідача Ковальчука Т.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013 року № 0000064300, № 0000074300, № 0000084300

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі та зазначив, що він не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає неправомірним донарахування позивачу ПДВ на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач мав законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум за господарськими відносинами з ТОВ «Схід -Теплоремонт». Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Податкового кодексу України. Укладена позивачем угода з вказаним контрагентом є дійсною, спрямованою на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов'язків, за якими відбулося фактичне отримання поставленого товару, його переробка та подальша реалізація, проведені розрахунки. Отримані за угодою первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення позиція, яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказав, що при проведенні перевірки позивача взятий до уваги висновок акту перевірки ДПІ на обліку у якому знаходиться контрагент позивача, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, порушення ч.1,5 ст.203, 215, п.1. ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення ними по правочинах здійснених із постачальниками та покупцями. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями відповідача проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Схід Теплоремонт» у січні-квітні, липні, жовтні, грудні 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 30.09.2013 року № 112/43-00-14/31557119, яким встановлено порушення п.п 138.1.1 п.138.1 п.138.8 ст.138, п.п. 145.1.2. п.145.1 ст.145, п.146.2, п.146.12 ст.146 ПК України, що призвело до завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів(робіт, послуг) всього в сумі 2108854 грн.; п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 441925,89 грн. та відповідно заниження податку на додану вартість на суму 306765,91 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 85159,98 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2013 року на суму 50 тис.грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у січні 2013 року на 135159,98 грн. чим порушено п.200.4 ст.200 ПК України (а.с.19-57, т.1)

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 16.10.2013 року № 0000064300, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 460148, 86 грн., в тому числі основний платіж 306765,91 грн., штрафні санкції 153382,95 грн.; № 0000074300, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 135159,98 грн. та нараховано штраф у сумі 33790,00 грн.; № 0000084300, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 2108854 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст. 200 ПК України)

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (п. 200.4 ст. 200 ПК України)

Тобто, наведеними нормами передбачено, що при від'ємному значенні суми податку така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума податку має від'ємне значення, то частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, підлягає бюджетному відшкодуванню.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Схід Теплоремонт» укладено договір №570560 від 19.07.2010 року на виконання робіт з реконструкції, модернізації та ремонту теплових мереж, котелень та інших об'єктів КП «Харківські теплові мережі» згідно ДБН 1.1-1-2000. Згідно умов договору підрядник повинен виконати всі види робіт згідно з проектною документацією; провести індивідуальне випробовування змонтованого ним устаткування; здати робочій комісії закінчений об'єкт після комплексного випробовування в установлені строки. Підрядник має право залучати при необхідності для виконання будівельно- монтажних робіт та надання послуг спеціалізовані організації, погодивши це питання з замовником. Субпідрядники , що залучаються до проведення робіт повинні відповідати наступним вимогам: мати ліцензію на виконання робіт, якщо така вимога передбачена нормативними актами; мати достатні ресурси для виконання робіт; мати досів виконання аналогічних робіт (п.1.2, 7.1, 8.1 Договру) -а.с.7-9 т.2

На виконання умов договору позивачеві виписані податкові накладні та додані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (а.с.170-227, т.2), дослідивши які суд встановив, що вони відповідають вимогам ст. 201 ПК України, наказу Мінфіну України від 01.11.2011 року № 1379, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними .

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень (а.с.40-52, т.2) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Суд зауважує, що за своїми правовими ознаками договір від 19.07.2010 року №570560 є договором підряду і відповідно приписам ст.. 837 ЦК України передбачає, що одна сторона (підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. З урахуванням приписів ст.. 839, ст.. 840, ст.. 843, ст.. 846, ст.. 857 ЦК України в договорі підряду мають бути узгоджені види робіт, порядок їх виконання, ціна роботи, строки та порядок виконання та оплати роботи її якість. Тобто це є обов'язкові умови для даного виду договору і вони визначені даним Кодексом.

Як вбачається з договору, в ньому зазначені дані про порядок виконання робіт, про їх ціну або порядок її визначення та узгодження, строки виконання робіт або їх графік, тобто додержані всі вимоги приписів ЦК України.

Спільним наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", яким були затверджені типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт". Вказані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Оскільки акти Форми № КБ-2в, які є актом приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові.

Так, з долучених до матеріалів справи документів встановлено, що на виконання вказаного договору позивачеві видані (підписані) акти виконаних робіт КБ-2В, довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 (а.с.53-169 т.2)

У судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача посилався на акт перевірки ТОВ « Схід Теплоремонт» від 07.06.2012 року № 2185/2240/36988217 (а.с.189-194, т.3), з цього приводу суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача (а.с.51-52, т.1) встановлено, що підставами донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість та прибуток відбулося на підставі встановлення з податкової інформації відомостей, що правочини контрагентів позивача зі своїми контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями свідчать про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, наявності відхилень показників податкової звітності за відповідні періоди.

Суд зауважує, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Доказів такого звернення до суду відповідачем в судове засідання не надано.

Викладена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року в пункті 70 зазначив, якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи в зловживанні, пов'язаному зі сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або будь-яких вказівок на поінформованість про таке порушення, все ж карають одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльності постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і щодо якого у нього не було засобів відстеження та забезпечення його старанності, то влада виходить за рамки розумного і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд також зазначає, що в силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит та сформовані витрати, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Судовим розглядом встановлено, що Харківським окружним адміністративним судом 27.08.2013 року по справі 820/4885/13-а прийнята постанова якою в т.ч. визнано протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова по проведенню перевірки ТОВ « Схід-Теплоремонт» за результатами , якої складено акт від 07.06.2013 року № 2185/2240/36988217. Вказане рішення набуло законної сили (а. с. 168-178, т.3).

Суд також зазначає, що загальні принципи господарювання в України закріплені в ст.6 Господарського кодексу України та унормовані ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України, що визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.

У судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача послався на неотримання суб'єктами господарювання дозволів на виконання робіт підвищеної безпеки, відсутності трудових ресурсів у субпідрядників та факту перебування у повному обсязі на території позивача працівників ТОВ «Схід теплоремонт» та його субпідрядників

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає агу на те, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Контрагенту позивача та його субпідрядникам законодавством не заборонено мати саме таку кількість працюючих та здійснювати діяльність на підставі інших цивільно-правових договорів з третіми особами для забезпечення діяльності щодо надання послуг за відповідними договорами.

Відсутність у контрагента позивача необхідної для виконання зазначених робіт кількості працівників не свідчить про безтоварність угоди. Доказів фізичної відсутності робіт в натурі, використання позивачем цих робіт не за призначенням, несумісності робіт з напрямом господарської діяльності позивача суду не надано.

Посилання ДПІ на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання послуг в силу відсутності основних засобів та недостатньої кількості робочого персоналу або перебування останнього у недостатній кількості на об'єкті не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що відповідно до виданих ліцензії ТОВ « Схід теплоремонт» мав дозвіл на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури згідно з переліком (а.с.179-185, т.3).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати ряд обов'язкових реквізитів. За приписами п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Отже, на думку суду, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції, а неотримання останнього вказує на порушення суб'єктом господарювання діючого законодавства у сфері охорони

праці та безпеки промислового виробництва.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, а отже адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013 року № 0000064300, № 0000074300, 0000084300.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, вул. код ЄДРПОУ 37999628, р/р 31217206784011, код банку 851011) на користь КП "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Доброхотова,11, код 31557119) судовий збір у розмірі 5939 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 20.11.2013 року

Суддя Зоркіна Ю.В.