Ухвала суду № 35469410, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/28342/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011

у справі № 2а-4941/09/2270/10

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна»доДержавної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької областіпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» (далі по тексту - позивач, СТОВ «Агрофірма «Україна») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дунаєвському районі Хмельницької області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дунаєвському районі Хмельницької області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000972340/0 від 28.04.2009.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2009, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.04.2008 ДПІ в Дунаєвецькому районі Хмельницької області була проведена перевірка СТОВ «Агрофірма «Україна» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 357/2340/03786314 від 21.04.2009, яким встановлено порушення пп. 7.4.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 4.2.2 п. 4.2 та пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі акту перевірки 28.04.2009 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000972340/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 82326,00 грн., з них основний платіж в розмірі 54884,00 грн., штрафні санкції - 27442,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Суди вірно зазначили, що позивач здійснивши операцію, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість зобов'язаний відобразити суму податку на додану вартість у податковій декларації і лише за умови належного декларування сума податку на додану вартість може бути зменшена на суму податкового кредиту такого платника податку.

Отже, позивач, використавши право на зменшення податкових зобов'язань у вигляді використання податкового кредиту, обов'язок щодо нарахування таких податкових зобов'язань належним чином не виконав, що свідчить про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров