Ухвала суду № 35469193, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року м. Київ К/800/11782/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2012 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року

у справі № 2а-9538/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» (далі - позивач, ТОВ «Вітіс Груп»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Вітіс Груп» звернулось у липні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 року № 0001002309, № 0000852305.

Постановою окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001002309 від 27.02.2012 року, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС в частині: збільшення ТОВ «Вітіс Груп» грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 15 838,00 гривень за основним платежем та на 1307,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами по відносинах з компанією «Les Grands Chais de France» та з компанією «Les Caves de Landiras - Lois Eschenauer» за звітні податкові періоди грудень 2010 року та лютий 2011року; збільшення ТОВ «Вітіс Груп» суми грошового зобов'язання на 31 319,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за звітні податкові періоди серпень 2011 року та вересень 2011 року; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000852305 від 27.02.2012 року, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року апеляційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС залишена без задоволення, апеляційна скарга ТОВ «Вітіс Груп» задоволена, а постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2012 року скасована та прийняти нову постанову, якою задоволені позовні вимоги ТОВ «Вітіс Груп». Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27.02.2012 року № 0001002309 та № 0000852305.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погоджується, просить залишити в силі постанову апеляційного суду.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року та складено акт № 118/23-09/36126345 від 03.02.2012 року, в якому були зазначені порушення, а саме: п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, абзацу 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 342 052,00 гривні та завищення показників відображених у рядку 26 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 206 161,00 гривня.

З цих підстав прийняті податкове повідомлення-рішення № 0001002309 від 27.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 424 912,00 гривень (за основним платежем 342 052,00 гривні, за штрафними санкціями 82 860,00 гривень) та податкове повідомлення-рішення № 0000852305, яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 86 700,00 гривень.

В результаті адміністративного оскарження позивачем податкових рішень, Державної податковою службою у м. Києві було скасовано частину штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0001012309 від 27.02.2012 року і податковим повідомленням-рішенням № 0001002309 від 27.02.2012 року у частині зменшення на 125 278,00 гривень податкового кредиту з ПДВ за послуги з марчендайзингу та в зазначеній частині рішення ДПС у м. Києві від 18.05.2012 року № 2944/10/12-114, прийняте за розглядом скарги, а скаргу задоволено було частково. В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені були без змін.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 0001002309 від 27.02.2012 року підлягає частковому скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 15 838,00 гривень за основним платежем та на 1307,00 гривень (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за звітні податкові періоди грудень 2010 року та лютий 2011 року, та збільшенню суми грошового зобов'язання на 31 319,00гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за звітні податкові періоди серпень 2011 року та вересень 2011 року. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000852305 від 27.02.2012 року, оскільки відповідачем під час проведення перевірки були досліджені лише бухгалтерські проводки та реєстратори у електронному вигляді.

Суд апеляційної інстанції, частково не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог та залишені в силі донарахованої відповідачем суми зобов'язань з ПДВ за період вересень 2009 року - лютий 2010 року в розмірі 200 938,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50 234,00 гривні, які визначені у податковому повідомленні-рішенні № 0001002309 від 27.02.2012 року та дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки донарахування вказаних зобов'язань здійснене відповідачем безпідставно, без будь-якого документального підтвердження походження даної суми. Жодної інформації щодо того, на підставі яких документів перевіряючими було донараховано зобов'язання з ПДВ у сумі 200 938,00 гривень, ні в акті перевірки, ні у рішеннях, що приймалися за результатами розгляду скарг, не наведено.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Абзацом «д» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що місцем поставки рекламних послуг та інших послуг з просування товарів на ринку (промовтерства) вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що обидві компанії «Les Caves de Landiras - Lois Eschenauer» та «Les Grands Chais de France», яким позивач надавав послуги, відповідно до договорів від 14.12.2009 року та від 14.12.2009 року зареєстровані у Франції, постійних представництв на території України не мали. А тому, поставка послуг у даному випадку не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, позивачем правомірно не нараховано до податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Отже, судами зазначено, що відповідачем були неправомірно зроблено висновок, що податок на додану вартість є внутрішнім непрямим податком, та не міг бути обумовлений сторонами зовнішньоекономічного договору, враховуючи, що на податок на додану вартість не розповсюджується дія договірної вартості за укладеним договором.

З огляду на це, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідач неправомірно вказав на те, що сума податкових зобов'язань мала складати 95 024,41 гривні, у тому числі за січень 2010 року 23 461,46 гривня, за травень 2010 року 7888,95 гривень, за січень 2011 року 63 675,00 гривень.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що незаконність донарахування відповідачем грошового зобов'язання з ПДВ на 15 838,00 гривень за основним платежем та 1307,00 гривень штрафних санкцій по взаємовідносинах з вищенаведеними компаніями.

Також, судами вірно було враховано те, що при процедурі адміністративного оскарження податковим органом було скасовано частину штрафних санкцій, визначену податковим повідомленням-рішенням № 0000852305 від 27.02.2012 року на суму 340,00 гривень та зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 125 278,00 гривень за податковим повідомленням-рішенням № 0001002309 від 27.02.2012 року, однак не враховано зменшення суми за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 31 319,00 гривень за період серпень 2011 року та вересень 2011 року.

Абзацом 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України, визначено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до наданого розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість податковим органом визначено суму основного платежу за податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2012 року № 0001002309, однак не враховано те, що рішенням ДПА України від 22.06.2012 року № 10653/6/10-2415, під час розгляду скарги податкове повідомлення від 27.02.2012 року № 0001002309 задоволено частково та зменшене на 125 278,00 гривень, що не враховано податковим органом під час здійснення відповідного розрахунку.

З висновків судів попередніх інстанцій вбачається, що наданий відповідачем розрахунок штрафних санкцій під час судового засідання містить інформацію, яка підтверджує, що відповідач самостійно зменшив суму штрафної (фінансової) санкції на суму 31 319,00 гривень, а тим самим визнав неправомірним зазначення у податковому повідомленні-рішенні № 0001002309 штрафної (фінансової) санкції у розмірі 31 319,00 гривень.

Щодо донарахування відповідачем суми зобов'язань з ПДВ за період вересень 2009 року - лютий 2010 року в розмірі 200 938,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50 234,00 гривні, які визначені у податковому повідомленні-рішенні № 0001002309 від 27.02.2012 року, то суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначив наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що донарахування вказаних зобов'язань здійснене відповідачем безпідставно, без будь-якого документального підтвердження походження даної суми. Жодної інформації щодо того, на підставі яких документів перевіряючими було донараховано зобов'язання з ПДВ у сумі 200 938,00 гривень, ні в акті перевірки, ні у рішеннях, що приймалися за результатами розгляду скарг, не наведено.

Акт, який оформляється за результатами перевірки платника податків, має містити посилання на той перелік документів, який був використаний перевіряючими при співставлені даних, вказаних у податкових деклараціях позивача.

Відповідно до абз. 1, 5 ст. 3 «Рекомендації щодо розділу 3 Акта «Перевірка повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових доходів, встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства» Методичних рекомендацій (додаток 7 до Наказу) встановлено: «Розділ 3 акта перевірки містить інформацію про обсяг задекларованих показників, загальні підсумки встановлених порушень при проведенні перевірки повноти та своєчасності сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових доходів, встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, детальний опис використаних при проведенні перевірки документів із зазначенням періодів, що підлягали перевірці, встановлених порушень та реєстри встановлених однотипних порушень, які групуються на підставі встановлених однотипних порушень» (абз. 1); «При оформленні встановлених порушень не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджуючих доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо)» (абз. 5).

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для повного задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року у справі № 2а-9538/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько