Рішення № 35468927, 20.11.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13620/13-ц

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

20 листопада 2013 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Ісаєвської О.В.,

при секретарі - Братасюк О. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та переведення прав та обов'язків покупця,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року позивач звернувся із позовом в якому просив визнати договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.12.2012 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про зміну предмету позову (а.с. 43) та просив визнати договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.12.2012 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним та перевести на позивача права та обов'язки покупця нежитлового приміщення № 50в, літ.А, загальною площею 175,60 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Позов мотивовано тим, що 17 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання в термін 31 грудня 2013 року укласти основний договір купівлі-продажу, проте відповідач умови попереднього договору не виконав та уклав з іншою особою договір купівлі-продажу.

В судове засідання, призначене на 20 листопада 2013 року позивач не з'явився, у справі наявна його заява про розгляд справи у його відсутність (а.с. 43).

Відповідачі в судове засідання, призначене на 20.11.2013 року не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому суд в порядку ст. 169, 224 ЦПК України вирішив розгляд справи проводити у відсутність відповідачів в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 20.12.2012 року між громадянами Лівану ОСОБА_2, як продавцем та ОСОБА_3, як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення. Предметом вказаного договору є те, що продавець продав, а покупець купив належне продавцю на праві приватної власності нежиле приміщення № 50в (в літ.А), загальною площею 175,60 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1. Даний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2376 (а.с. 6).

При цьому, позивач не є стороною спірного договору.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Підстави для визнання недійним правочину чітко визначені Цивільним кодексом України. Так, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України, на яку як на підставу задоволення позовних вимог посилається і позивач, передбачено що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, ЦК України не містить такої підстави для визнання правочину недійсним як порушення умов попереднього договору.

Тим більше, суд вважає за необхідне зауважити, що попередній договір, який був укладений 17 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 в порушення ст. 635 ЦК України не був укладений у формі, встановленій для основного договору, а саме у нотаріальній формі.

Отже, аналізуючи зібрані докази, суд вважає заявлений позов безпідставним та таким, що не ґрунтується на положеннях ЦК України, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 203, 215, 635 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 10, 57-60, 212-215, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та переведення прав та обов'язків покупця - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо позивач не був присутній в судовому засіданні під час проголошення заочного рішення, апеляційна скарга може бути ним подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Ісаєвська