Постанова № 35468895, 21.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 910/1704/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяДроботова Т.Б.,суддіКостенко Т.Ф., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 рокуу справі№ 910/1704/13господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом"доПриватного акціонерного товариства "Гамалія"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)простягнення 96 500, 00 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Машкова С.О. дов. № 20/13 від 17.01.2013 року- відповідачів:Рибачок В.А. дов. б/н від 29.03.2013 року, Голобаха Ю.І. дов. б/н від 29.03.2013 року- третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" (далі за текстом - ПАТ "ВНЗ "МАУП") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Гамалія" (далі за текстом - ПАТ "Гамалія") про стягнення 96 500, 00 грн. штрафу за порушення умов договору на розміщення вболівальників № 24 від 30.05.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі № 910/1704/13 позов задоволено: стягнуто з ПАТ "Гамалія" на користь ПАТ "ВНЗ "МАУП" 96 500, 00 грн. штрафу.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Гамалія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі № 910/1704/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "ВНЗ "МАУП" у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року апеляційну скаргу ПАТ "Гамалія" на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі № 910/1704/13 задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі № 910/1704/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ППАТ "ВНЗ "МАУП" до ПАТ "Гамалія" про стягнення 96 500, 00 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "ВНЗ "МАУП" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року, а рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. 907 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 19.11.2013 року № 03-05/2600 для перегляду в касаційному порядку справи № 910/1704/13 у зв'язку з припиненням повноважень у судді Першикова Є.В. щодо здійснення ним правосуддя та відпусткою судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Дроботова Т.Б., судді Костенко Т.Ф., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.05.2011 року між ПАТ "Гамалія" та ПАТ "ВНЗ "МАУП" укладено договір на розміщення вболівальників (EURO - 2012) № 24, предметом якого є надання виконавцем послуг тимчасового проживання клієнтам замовника під час проведення в Україні Чемпіонату Європи з футболу 2012 року у період з 10.06.2012 року по 02.07.2012 року, в гуртожитках виконавця згідно кошторису, який є невід'ємною частиною договору, що є додатком № 1.

Пунктом 2.1. вищевказаного Договору сторони погодили, що усі розцінки приводяться за кімнату за добу в Євро, включаючи сніданок, ПДВ, туристичний збір та будь-які інші податки, та у відповідності до п. 2.2. оплата буде здійснюватися в Національній валюті України за курсом НБУ на дату здійснення оплати згідно виставлених виконавцем рахунків.

Згідно п. 2.3. Договору замовник вносить передоплату в розмірі 40 % не пізніше 40 днів до дати прибуття. Остаточна сплата здійснюється за 7 днів до заїзду клієнтів, направлених замовником.

Положеннями п. 4.1. Договору сторонри погодили, що попередній список заселення повинен бути наданий за 30 днів до початку періоду бронювання. Виконавець повинен приймати скасування та, або зміни списків заселення тільки від замовника, якщо інше безпосередньо не погоджено із замовником. Замовник надає остаточний список заселення за 7 (сім) днів до дати прибуття.

Сторони, за приписами п 3.1. Договору, погодили, що замовник може переглянути або анулювати бронювання кімнат. В такому випадку замовник сплачує штраф на користь виконавця, розмір якого розраховується на підставі наведеної нижче таблиці: не менш ніж за 40 днів до дати прибуття частини, або всієї квоти місць - 100 % анулювання без стягнення компенсації; від 39 до 20 днів до дати прибуття - 30 % заброньованих номерів скасовується безкоштовно. За скасування будь-якого номера із 70 %, що залишилися, сплачується компенсація у розмірі 20 % від чистої ціни за добу (без вартості сніданку); від 19 днів до 8 днів до дати прибуття - компенсація у розмірі 100 % від чистої ціни за добу (без вартості сніданку); від 7 днів до дати прибуття або при не заїзді - компенсація у розмірі 100 % за весь період фактичного бронювання (без вартості і сніданку).

Судами попередніх інстанцій досліджено, що у відповідності з умовами договору усі повідомлення, вимоги, запити або інша кореспонденція, включаючи рахунки - фактури, передбачені цим договором надсилаються сторонам у письмовій формі за визначеними адресами.

Відповідно до п. 9.1. Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторін щодо цього договору.

Пунктом 9.2. Договору сторони передбачили, що він може бути достроково розірваний будь-якою із сторін не менш ніж за 40 днів до початку обслуговування шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні, якщо: інша сторона порушує будь-яке зобов'язання за цим договором і не усуває його протягом 28 днів з моменту одержання письмового повідомлення від іншої сторони з вимогою його усунення; інша сторона припиняє або має намір припинити свою діяльність; порушено провадження у справі про банкрутство щодо іншої сторони, або вона визнана банкрутом; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Додатком № 1 до Договору (кошторис) закріплено розподіл вартості кімнат за категоріями номерів в гуртожитках за адресою вул. Фрометівська, 2 та Хохлова, 8: вартість двомісної кімнати - 40 Євро, вартість трьохмісної кімнати - 60 Євро, вартість чотирьохмісної кімнати - 80 Євро, всього відповідачем було заброньовано 181 кімнату на 521 місце.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що 13.06.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив направити списки заселення або в найкоротший термін анулювати бронювання кімнат відповідно до умов договору, у відповідь на який отримав від відповідача лист № 266 від 22.06.2012 року з пропозицією вважати договір № 24 від 30.05.2011 року розірваним. Так, у вказаному листі відповідач, зокрема, наголошує на тому, що позивачу був направлений лист № 242 від 24.04.2012 року з пропозицією за взаємною згодою розірвати укладений договір.

Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що 24.07.2012 року позивач вдруге звернувся до відповідача з листом, яким повідомив останнього про неотримання листа відповідача № 24 від 24.04.2012 року з пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін та з пропозицією дійти взаємної згоди щодо розміру компенсації за понесені збитки, розірвати договір в установленому законодавством порядку.

Так, у відповідь на вищевказаний лист відповідач листом № 320 від 27.08.2012 року повідомив, що бронювання місць для вболівальників ЄВРО 2012 в гуртожитках МАУП компанією "Гамалія" не здійснювалось взагалі, зокрема, відповідач зазначив про те, що у зв'язку з відсутністю предмету договору № 24, останній фактично не діє, а отже, відповідач погоджується з позивачем по формі його розірвання шляхом підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, послався на умови договору та вказав, що відповідачем були заброньовані кімнати, тому вимоги відповідача щодо сплати штрафу у відповідності до п. 3.1. Договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт підписання цього договору не може вважатись бронюванням кімнат у позивача згідно з укладеним договором, оскільки відповідач не надав позивачу попередній список заселення за тридцять днів до початку періоду бронювання, не надав остаточний список заселення за сім днів до дати прибуття, не забезпечив виконавця необхідною інформацією стосовно клієнтів, часу їх заїзду та виїзду, категорій та кількості заброньованих ними кімнат.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 901 Цивільного кодексу України та за приписами ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що позивач зобов'язався надати послуги по розміщенню клієнтів для замовника, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався забезпечити виконавця необхідною інформацією стосовно своїх клієнтів, часу їх заїзду та виїзду, категорій та кількості заброньованих ними кімнат, в разі анулювання або змін строків заїзду - сповістити про це виконавця згідно з умовами п. 3.1. договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не було надано позивачу попередній список заселення за тридцять днів до початку періоду бронювання, не надано остаточний список заселення за сім днів до дати прибуття на виконання п. 4.1. Договору.

Предметом договору згідно з його розділом 1 є "надання виконавцем послуг тимчасового проживання клієнтам замовника під час проведення в Україні Чемпіонату Європи з футболу 2012 року у період з 10.06.2012 року по 02.07.2012 року, в гуртожитках виконавця згідно кошторису, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1)."

Як встановлено судом апеляційної інстанції термін "бронювання", а також "надання послуг з бронювання" відсутні як в назві договору, його предметі (розділ 1), так і в кошторисі (додаток № 1), тому відсутні підстави вважати, що Договір на розміщення вболівальників № 24 від 30.05.2011 року є договором про надання послуг саме з бронювання.

Отже обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність посилань як позивача так і місцевого господарського суду тотожність "бронювання" факту підписання договору на розміщення вболівальників № 24 від 30.05.2011 року.

Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 року № 19 затверджено "Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг", які регламентують основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення (далі - готелі) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення (готельних послуг) споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися готельними послугами), та готелями, виконавцями цих послуг.

Згідно п. 1.3. вказаних Правил бронювання - це процес замовлення замовником готелю основних і/або додаткових послуг у певному обсязі, з метою використання послуг в обумовлені терміни конкретним споживачем або групою споживачів. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари, роботи, послуги для власних (побутових) потреб.

Так, сторони п. п. 3.2., 4.1., 6.2. Договору погодили, що бронювання здійснюється для конкретних споживачів (клієнтів, проживаючих), у зв'язку з чим замовник повинен надати виконавцю попередній та остаточний списки заселення, а також зобов'язаний забезпечити виконавця необхідною інформаціює стосовно своїх клієнтів, часу їх заїзду та виїзду, категорій та кількості заброньованих ними кімнат.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що "фактичне бронювання" не може вважатися здійсненим з боку замовника, якщо ним не надано виконавцю (готелю) інформацію про термін проживання (дата заїзду та виїзду), а також відомості про конкретного споживача (прізвище особи) чи групу споживачів (список осіб).

Судом апеляційної інстанції досліджено, що 10.06.12 року - не є єдиним днем заїзду групи споживачів (клієнтів замовника), а 02.07.12 року - не є єдиним днем їх виїзду, оскільки заїзд споживачів у період з 10.06.2012 року по 02.07.2012 року мав здійснюватись у різні дні зазначеного періоду, так само, як і їх виїзд, згідно з інформацією, яку мав надавати виконавцю замовник. Однак, замовник не надав виконавцю зазначеної інформації та списків на заселення.

Таким чином, обґрунтованим є висновком суду апеляційної інстанції про те, підписання цього договору не може вважатись бронюванням кімнат у позивача згідно з укладеним договором, оскільки відповідач не надав позивачу попередній список заселення за тридцять днів до початку періоду бронювання, не надав остаточний список заселення за сім днів до дати прибуття, не забезпечив виконавця необхідною інформацією стосовно клієнтів, часу їх заїзду та виїзду, категорій та кількості заброньованих ними кімнат.

Відповідно до п. 3.1. Договору право на штраф (компенсацію) у виконавця, зокрема, у випадку "при не заїзді", виникає лише після здійснення бронювання замовником, і розмір компенсації розраховується від періоду "фактичного бронювання".

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не було здійснено бронювання кімнат згідно з договором, що, в свою чергу, виключає наявність підстав для сплати штрафу на підставі п. 3.1. Договору, а тому позовна вимога про стягнення штрафу (компенсації) задоволенню не підлягає.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про безпідставність посилань відповідача про розірвання спірного договору в порядку ст. 907 Цивільного кодексу України шляхом односторонньої відмови від договору з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність доказів надіслання ПАТ "Гамалія" та отримання позивачем листа із пропозицією розірвати договір № 24 від 24.04.2012 року, оскільки виписка з журналу вихідної кореспонденції відповідача не доводить факту надіслання листа в розумінні ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору в порядку, на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Судами попередніх інстанції досліджено, що умовами Договору, право на одностороннє розірвання його умовами не передбачено. Натомість, відповідно до п. 9.2. Договору останній може бути достроково розірваним будь - якою із сторін не менше ніж за 40 днів до початку обслуговування шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні, за наявності певних обставин, проте з огляду на відсутність таких доказів, відповідно відсутні правові підстави вважати спірний договір розірваним.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року у справі № 910/1704/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року у справі № 910/1704/13 залишити без змін.

Головуючий суддяТ.Б. Дроботова СуддіТ.Ф. Костенко О.В. Яценко