Постанова № 35468878, 21.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 908/1990/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Міщенко П.К.,розглянувшикасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру",на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 вересня 2013 року,та рішенняГосподарського суду Запорізької області від 7 серпня 2013 року,у справі№ 908/1990/13,за позовомОСОБА_4 (м. Запоріжжя),доПриватного підприємства "Недра" (м. Запоріжжя), Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (м. Київ),за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 (м. Запоріжжя),провизнання недійсним договору іпотеки, - за участю представників:від ОСОБА_4: ОСОБА_6 - представник (довіреність від 15.07.2013 року);від ПАТ "Банк Кіпру": Діденко Ю.О. - представник (довіреність від 24.12.2012 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились;в с т а н о в и в :

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання недійсним Договору іпотеки № 62/08 від 10.04.2008 року, укладеного між Приватним підприємством "Недра" (далі за текстом - ПП "Недра") та Акціонерним банком "АвтоЗазБанк" (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Банк Кіпру", правонаступником якого, в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" (далі за текстом - ПАТ "Банк Кіпру").

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.08.2013 року у справі № 908/1990/13 (суддя - Шевченко Т.М.) позов ОСОБА_4 задоволено; визнано недійсним Договір іпотеки № 62/08 від 10.04.2008 року, укладений між ПП "Недра" та ПАТ "Банк Кіпру".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року у справі № 908/1990/13 (головуючий суддя - Склярук О.І., судді: Богатир К.В., Дучал Н.М.) апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кіпру" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2013 року у справі № 908/1990/13 залишено без змін. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що, при прийнятті рішення, місцевим господарським судом не було порушено норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою, ПАТ "Банк Кіпру" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2013 року у справі № 908/1990/13, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ПП "Недра" та ПАТ "Банк Кіпру" про визнання недійсним іпотечного договору № 62/08 від 10.04.2008 року відмовити. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2013 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ПАТ "Банк Кіпру" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

20.11.2013 року до вищого господарського суду України, до початку судового засідання, від ПАТ "Банк Кіпру" надійшло Доповнення до касаційної скарги, у якому ПАТ "Банк Кіпру" надало судову практику Верховного Суду України, посилання на яку було здійснено ним у касаційній скарзі.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник ПАТ "Банк Кіпру" подану касаційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2013 року у справі № 908/1990/13, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ПП "Недра" та ПАТ "Банк Кіпру" про визнання недійсним іпотечного договору № 62/08 від 10.04.2008 року відмовити.

Представник ОСОБА_4 проти касаційної скарги ПАТ "Банк Кіпру" заперечив, вважає прийняті місцевим та апеляційним господарськими судами рішення та постанову законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

10.04.2008 року ПП "Недра" та АБ "АвтоЗАЗбанк" (правонаступником якого є ВАТ "Банк Кіпру", в свою чергу, правонаступником якого є ПАТ "Банк Кіпру"), іпотекодержатель) уклали Іпотечний договір № 62/08 (далі за текстом - Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №3091, за умов якого ПП "Недра" (за текстом Іпотечного договору - іпотекодавець) у забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором № 6/08 від 10.04.2008, укладеним між відповідачами (ПП "Недра" та АБ "АвтоЗАЗбанк"), передано в іпотеку нерухоме майно: спальний корпус, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-а (за текстом Іпотечного договору - предмет іпотеки).

Згідно з п. 1 Іпотечного договору, предмет іпотеки належить іпотекодавцю (ПП "Недра") на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 884656, виданого 18.10.2006 року виконавчим комітетом Приморської міської ради Запорізької області, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Приморським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації 08.04.2008 року за № 18423865.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.06.2013 року порушено провадження у справі № 908/1740/13 про банкрутство ПП "НЕДРА", засновником якого є ОСОБА_5

Посилаючись на перебування у шлюбі з ОСОБА_5 з 1983 року, ОСОБА_4 звернулась з позовом у цій справі, оскільки вважає, що Іпотечний договір було підписано без її згоди, в той час як предметом іпотеки є майно, набуте подружжям під час шлюбу, яке було передано в іпотеку без її згоди, у зв'язку з чим, цей Іпотечний договір має бути визнано недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 368, 369 ЦК України та ст. ст. 59-65 Сімейного кодексу України.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий апеляційний господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення заявлених ОСОБА_4 позовних вимог та визнання Іпотечного договору недійсним.

Не погоджуючись з такими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанції, ПАТ "Банк Кіпру", звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2013 року у справі № 908/1990/13, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ПП "Недра" та ПАТ "Банк Кіпру" про визнання недійсним Іпотечного договору - відмовити. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 57, 65 ГК України, ст. ст. 203, 204, 215 ЦК України, ст. 61 Сімейного кодексу України та ст. ст. 16, 33, 34, 43, 84 ГПК України.

Задовольняючи подану ПАТ "Банк Кіпру" касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання є юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, та фізичні особи - громадяни, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці. Однією з організаційних форм господарювання є підприємство (ст. 62 ГК України).

За визначенням ст. 63 ГК України, підприємство, засноване на приватній власності засновника, є приватним підприємством. Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (ст. ст. 62, 66 ГК України).

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21.12.2007 року, роз'яснено, що, відповідно до положень ст. ст. 57, 61 Сімейного кодексу України, ст. 52 ЦК України, майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 року у справі № 6-79цс13 відзначено, що, навіть, і в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства. Отже, реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України (ч. 4 ст. 66 ГК України). Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Статтею 11128 ГПК України встановлено, що суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим та таким, що суперечить приписам чинного законодавства, висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність отримання ПП "Недра" у цьому випадку згоди іншого з подружжя (необхідність отримання ОСОБА_5 згоди ОСОБА_4), оскільки, за таких умов, майно приватного підприємства не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 Сімейного кодексу України.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що посилання в позовній заяві на Рішення Конституційного суду України від 19.09.2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням ПП "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України, відповідно до якого об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, в аспекті того, чи є статутний капітал та майно приватного підприємства об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, не спростовує зазначених висновків, оскільки обставини у цій справі та у справі, що розглядається, не є тотожними.

Крім того, в зазначеному рішенні Конституційного суду України мова йде виключно про статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, в той час як у справі, що розглядається, позивачем не доведено, що предмет іпотеки є майном, виділеним зі спільної сумісної власності подружжя, та за рахунок цього майна сформовано статутний капітал ПП "Недра" (розмір внеску ОСОБА_5 до якого, згідно відомостей наявного у справі Витягу з ЄДР (серія АБ № 512383) складає 200 грн. 00 коп.), оскільки це майно було придбано саме приватним підприємством (відповідачем) під час здійснення цим підприємством підприємницької діяльності (з відповідним оформленням правовстановлюючих документів), що і було встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій. Водночас, господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено, а позивачем у позовній заяві не вказано, що спірне майно (предмет іпотеки) було придбано за кошти подружжя.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень у касаційному порядку роз'яснено, що, згідно із ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому у справах про банкрутство з урахуванням особливостей здійснення провадження з таких справ (зокрема, тривалості процедури банкрутства, наявності великої кількості учасників провадження) зупинення останнього за касаційною скаргою в зв'язку з поданням заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не може мати місця. Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (п. 2) ст. 1119 ГПК).

Пунктом 2) ст. 1119 ГПК України встановлено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

За таких підстав, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2013 року у справі № 908/1990/13, з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 вересня 2013 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 7 серпня 2013 року у справі № 908/1990/13 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Недра", Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5, про визнання недійсним Договору іпотеки № 62/08 від 10.04.2008 року - відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 19358784) 573 грн. 50 коп. - в якості відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги та 802 грн. 90 коп. - в якості відшкодування судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:О.В. Білошкап П.К. Міщенко