Постанова № 35468789, 21.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 921/173/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року у справі № 921/173/13-г за позовом приватного підприємства проектного бюро "Євростиль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" про стягнення безпідставно отриманих коштів,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 125 000 грн., 8 750 грн. інфляційних сум та 3 % річних у сумі 7 366, 47 грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у зв'язку з користуванням безпідставно набутими грошима.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.04.2013 року (суддя Руденко О.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 125 000 грн. безпідставно отриманих коштів, а в решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року (судді Матущак О.І., Скрипчук О.С., Юрченко Я.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та справу передати на новий розгляд.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що протягом 2009 - 2010 років позивачем неодноразово перераховувались кошти відповідачу із зазначенням у платіжних дорученнях призначення платежу: "... оплата за дольову участь в будівництві приміщень громадського призначення по вул. Шептицького" або "... за офісні приміщення по вул. Галицькій в м. Тернополі".

Загальна сума платежів становить 410 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Виписками із банківських рахунків позивача підтверджується, що відповідачем протягом 2009 - 2010 років частина коштів у сумі 285 000 грн. була повернута позивачеві, зокрема, 10.11.2009 року повернуто 150 000 грн., які помилково перераховані згідно з платіжним дорученням від 16.10.2009 року № 41; 05.01.2010 року повернуто 70 000 грн., помилково перерахованих згідно з платіжним дорученням від 21.12.2009 року № 66; 08.02.2010 року повернуто 45 000 грн., а 23.02.2010 року - 20 000 грн., що помилково перераховані платіжним дорученням від 12.01.2010 року № 73.

Крім того, сторонами підписано акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.10.2009 року по 02.12.2010 року, за яким залишились неповернутими кошти, перераховані платіжним дорученням від 18.06.2010 року № 119 в сумі 100 000 грн., та частина коштів - 25 000 грн., які надійшли відповідачу згідно із платіжним дорученням від 12.01.2010 року № 73, а всього - 125 000 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних сум та 3 % річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у зв'язку з користуванням безпідставно набутими грошима.

Висновок судів обох інстанцій про стягнення безпідставно набутих коштів та про відмову в решті позову мотивовано тим, що перераховані відповідачу спірні кошти за відсутності договірних відносин між сторонами не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах, а тому підлягають стягненню згідно ст.1212 ЦК України як безпідставно набуте майно, водночас, до позадоговірних зобов'язань не застосовуються положення ст. 625 ЦК України щодо відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що жодних договорів щодо придбання нерухомості чи інвестування її будівництва, на які посилається відповідач, між сторонами не укладалося, а зведення адміністративно-господарського комплексу по вул. Шептицького в м. Тернополі розпочато на підставі договору будівельного підряду від 07.06.2007 року, замовником якого виступало ВАТ "Тернопільміськгаз", а підрядником - ТОВ "Домобудівник", за умовами якого повноваженнями щодо залучення коштів для даного будівництва від третіх осіб ТОВ "Домобудівник" не наділялось.

Таким чином, висновок судів обох інстанцій про безпідставність одержання відповідачем спірної суми в розмірі 125 000 грн. від позивача ґрунтується на матеріалах справи.

Водночас, висновок судів обох інстанцій про подання позову в межах позовної давності грунтується на матеріалах справи.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог про стягнення грошових коштів у сумі 125 000 грн., набутих відповідачем без достатньої правової підстави, й обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року - без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк