Постанова № 35468740, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 5017/3633/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постановуОдеського апеляційного господарського судувід20.06.2013р.у справі№5017/3633/2012Господарського судуОдеської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5провідшкодування моральної та майнової шкоди

за участю:

- позивача:ОСОБА_8 (довіреність від 11.11.2013р.)- відповідача-2:ОСОБА_9 (ордер ОД № 192662, витяг з договору від 04.07.13р., № 90/13), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі - позивач) просила стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (далі - відповідач-1) 25035 грн. майнової шкоди, 7000 грн. витрат на ремонт в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", 10000 грн. моральної шкоди, 1100 грн. витрат на проведення експертного дослідження (всього 43135 грн.). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вини відповідача, з приміщення, що орендується останнім, сталось затоплення магазину позивача, чим завдано шкоди у заявленому розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2013р. (суддя Фаєр Ю.Г.) в позові відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2013р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 (далі - відповідач-2).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Колоколов С.І., судді Разюк Г.П., Петров М.С.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, стягнуто з відповідача-2 43135 грн. збитків, 4000 грн. витрат на послуги адвоката та витрати на сплату судового збору.

У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Постанову прийнято 20.11.2013р. у зв'язку з оголошеною в судовому засіданні 13.11.2013р. перервою відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, своє рішення мотивував тим, що позивачем не надано належних доказів наявності всіх елементів складу правопорушення, необхідних для відшкодування збитків.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено заподіяння шкоди позивачу, проте відшкодовувати її повинен не відповідач-1, а відповідач-2 як власник орендованого приміщення, в якому стався прорив труби, оскільки саме він повинен утримувати приміщення в належному стані та забезпечувати належне утримання інженерних комунікацій.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у квітні 2010 року представником управління містобудування та архітектури було виявлено проведення будівельних робіт в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_1, та дозвіл на реконструкцію надано не було. 11.05.2011р. на директора магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" було складено протокол АР № 30 у зв'язку з порушенням ст.150 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того встановлено, що 07.06.2012р. приблизно о 08 год. 00 хв. в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" за вказаною адресою стався прорив труби по всьому діаметру, в результаті чого магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться у підвальному приміщенні під магазином "ІНФОРМАЦІЯ_2", був затоплений. Дана труба була незаконно встановлена без водоміру та дозволу на підключення КП "Білгород-Дністровськводоканал" власником магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" - відповідачем-1, яка орендує приміщення у відповідача-2.

Судами також встановлено, що 07.06.2012р. аварійна машина з бригадою представників КП "Білгород-Дністровськводоканал" виїхала по заявці диспетчера за адресою АДРЕСА_1 магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2", де були складені Акти №№ 2, 3 відповідно до яких у підвальному приміщенні магазину був виявлений порив труби по всьому діаметру, в результаті чого було затоплення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться нижче та збоку магазина "ІНФОРМАЦІЯ_2" та встановлено, що водопровід до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" з 2006 року належить відповідачу-1 та водою користувалися для господарських потреб, для будівництва нового приміщення в задній частині магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Апеляційним судом крім того встановлено, що труба, через прорив якої було затоплено приміщення позивача, була незаконно встановлена без водоміру та дозволу на підключення КП "Білгород-Дністровськводоканал", представники якого не допускалися в приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" для проведення перевірок та зняття показів водомірного вузла з мотивів відсутності у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2" води, після затоплення відповідачу-1 був виставлений рахунок за незаконне водокористування водопостачання. Відповідач-1 відповідно до встановлених судами обставин справи не спростував того, що труба була незаконно встановлена не ним.

За висновком судового експерта МП "ЄКС" Фаліної Г.О. (свідоцтво НОМЕР_1 від 23.07.2004 року, висновок № 4/06 від 19.06.2012р.) розмір майнової шкоди станом на 07.06.2012р. заподіяної тільки залиттям водою майна та товарів магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", складає 25035,00 грн. За проведення експертизи позивачем було сплачено 1100,00 грн., що підтверджується квитанцією.

Згідно частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а частиною другою цієї норми передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.4.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. N190, забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Крім того, статтею 780 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах. Частиною другою цієї норм визначено, що шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених процесуальним законом принципів змагальності (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України) й обов'язку доказування (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України) саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності їх вини в заподіянні майнової шкоди позивачу.

Таким чином встановивши на підставі належних та допустимих доказів що майнову шкоду завдано відповідачем-1, суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що оскільки у приміщеннях, які знаходяться за вказаною вище адресою після залиття проводились будівельні роботи з реконструкції, тому неможливо було б, як вказано цим судом, за результатами судово-будівельної експертизи встановити у якому саме приміщенні стався прорив труби.

У зв'язку з цим безпідставними є висновки цього суду про те, що відповідати за даним позовом має відповідач-2 як власник приміщення.

З урахуванням наведеного, незаконними є висновки і місцевого господарського суду в частині відмови у відшкодуванні вартості майна та товарів у сумі 25035,00 грн., та вартості проведеної експертизи у розмірі 1100,00 грн.

Оскільки судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що шкоду у вказаній частині було заподіяно позивачу, цей суд дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для її відшкодування, але у порушення наведених норм права дійшов висновку що відшкодовувати її має відповідач-2, оскільки ним встановлено на підставі належних та допустимих доказів що майнову шкоду було завдано відповідачем-1.

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на ремонт орендованого приміщення у розмірі 7000 грн., суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003р. N7/7-401 "Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів", капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням.

Відповідно до приписів статті 776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.2).

Таким чином, оскільки доводи позивача зводяться до того, що залиття приміщення спричинило руйнування частини суміжної стіни, а відновлення приміщення передбачало комплекс ремонтно-будівельних, робіт, що полягали у відновлюванні конструкцій в зв'язку з їх руйнуванням, а також поліпшення у зв'язку з цим експлуатаційних показників, вказаний позивачем ремонт слід віднести до капітального, який за приписами статті 776 Цивільного кодексу України, оскільки інше, як встановлено, договором не передбачено, повинен проводитись наймодавцем, тому немає підстав вважати, що позивач як наймач зобов'язаний був провести ремонт та має право, відповідно, вимагати оплати його вартості з відповідача-1.

Крім того, необґрунтованими є вимоги позивача про стягнення на її користь моральної шкоди, яка, як вказувала позивач, проявилась у різкому погіршенні її здоров'я, а висновки судів у цій частині, є незаконними.

Так, відповідно до статі 1 Господарського процесуального кодексу України звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають право підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності можуть бути позивачами у справі тільки відносно здійснення ними господарської діяльності.

Моральна шкода відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Оскільки позивач обґрунтовував свої вимоги про відшкодування моральної шкоди лише посиланнями на погіршення стану здоров'я, що не пов'язано з заподіянням їй такої шкоди як підприємцю, вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, судові рішення прийнято з порушенням вказаних норм права, тому вони, у вказаній частині, не можуть бути залишені в силі.

Оскільки обставини справи встановлені повно, колегія суддів вважає за можливе прийняти нове рішення у вказаній частині, яким позовні вимоги до відповідача-1 задовольнити частково.

Відповідно до приписів статті 11111 ч.2 п.11 Господарського процесуального кодексу України належить здійснити новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2013р. та рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2013р. у справі №5017/3633/2012 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 збитки у сумі 26135 (двадцять п'ять тисяч сто тридцять п'ять) 00 коп., а також 5496 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 40 коп. судових витрат на оплату послуг адвоката, на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, рахунок: 31211254700007, банк: ГУ ДКУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 50 коп. недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу покласти на Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський