Ухвала суду № 35468613, 24.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. справа № 1170/2а-2837/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 1170/2а-2837/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвіскпром» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімвіскпром» 21 серпня 2012 року звернулось до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000772210 від 16.07.2012 року яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 89 854,00 грн. в т. ч. за основним платежем - 78 813,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 541,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті № 122/22-10/236690792 від 6 липня 2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача №0000772210 від 16.07.2012 року.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами відповідача про те, що операції позивача з виготовлення готової продукції не можна вважати пов'язаними з господарською діяльністю, оскільки вони не призвели до збільшення економічних вигод ТОВ «Хімвіскпром». Крім того відповідач зазначає, що позивачем при складанні декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року не враховано висновки, викладені у акті перевірки від 07.08.2009 року № 267/23-1023690792 та не зменшено суми від'ємного значення по рядку 26 декларації на суму 65 340,00 грн.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Посилається на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року та підтвердження відомостей отриманих від ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про порушень термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в частині проведені розрахунків з фірмою «NEXUS BUSINESS МАRКЕТING LLP UNITED KINGDOM» по контракту №23/1-11 від 25.10.2011 року за період з 25.10.2011 року по 21.05.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 06.07.2012 року № 122/22-10/2369079 в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року на суму 12 973 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по ТМЦ та послуг не пов'язаних з господарською діяльністю;

- пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено нарахування та сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65340 грн., в т.ч. за серпень 2010 року - 12456 грн., вересень 2010 року - 4732 грн., листопад 2010 року - 16000 грн., лютий 2011 року - 10539 грн., березень 2011 року - 21613 грн., за рахунок не зменшення від'ємного значення в декларації з ПДВ за серпень 2010 року встановленого попереднім актом перевірки (а.с.42-65).

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту:

за серпень 2010 року податку на додану вартість в сумі 65 340,00 грн. «за податковими накладними отриманих від ТОВ «Мегабелтсервіс», вдруге на підставі тих же документів». Цей висновок зроблено відповідачем у зв'язку з тим, що позивач не врахував висновків відповідача викладених в акті перевірки від 21.10.2008 року № 562/23-50-23690792, відносно невиконання податковими накладними контрагента своїх функцій, оскільки оригінал податкової накладної не підтверджується копією, контрагента визнано банкрутом та він не знаходиться за юридичною адресою тому неможливо провести його зустрічну перевірку (а.с.70);

за грудень 2011 року податку на додану вартість в сумі 12 973 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями з виготовлення товарів за зовнішньоекономічним контрактом з фірмою «NEXUS BUSINESS МАRКЕТING LLP UNITED KINGDOM». Оскільки вказана операція, на думку податкового органу, не призвела до збільшення економічних вигод підприємства та не спрямована на отримання доходу, тому її не можна вважати пов'язаною з господарською діяльністю.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772210 від 16.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 89 854,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 78 813,00 грн. (а.с. 71).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (134.1.1); дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п.138.8 ст.138.8 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як вірно було встановлено судом першої інстанції 25.10.2011 року позивачем було укладено з англійською фірмою «NEXUS BUSINESS МАRКЕТING LLP UNITED KINGDOM» контракт №23/1-11, згідно якого реалізовано вуглелужний реагент в кількості 42 т. вантажоотримувачу іранській фірмі «ARIAN EGHTESAD PERSIAN GO» IRAN (а.с. 85-109).

Згідно з «расчету себестоимости готовой продукции за декабрь месяц 2011г. - углещелочной реагент 22т», що складений позивачем 07.12.2011 року, собівартість вуглелужного реагенту 22 т. склала 44249,73 грн. (44249,73 грн. : 22 т = 2011,35 грн./т) (а.с.115,121).

Згідно копій оборотних відомостей по матеріалам та сировини за 2011 рік, по готовій продукції за 2011 рік у жовтні 2011 року позивачем придбавалася сировина, з якої виготовляється вуглелужний реагент (а.с. 215-218,72-83).

В листопаді 2011 року виготовлявся вуглелужний реагент, а станом на грудень 2011 року у запасі позивача вже готовий вуглелужний реагент в залишку становив 60,5 т, що виготовлявся із сировини придбаної у жовтні 2011 року.

З вказаних залишків, 42 т. було відвантажено для реалізації за зовнішньоекономічним контрактом, собівартість виготовлення якого згідно середньозважених цін на сировину у жовтні складала 2011,35 грн. за тонну (а.с.225).

Між тим проведений податковим органом розрахунок собівартості реагенту здійснено необґрунтовано на підставі середньозважених цін на сировину, електроенергію та матеріали за інший період, а саме станом на листопад-грудень 2011 року та вирахувана собівартість однієї тонни вуглелужного реагенту в розмірі 2633,75 грн. у т.ч. ПДВ.

Крім того суд першої інстанції вірно зазначив, що «правова та економічна сутність господарської діяльності не передбачає обов'язкової прибутковості господарських операцій. Адже господарська діяльність може включати і окремі збиткові операції, які, хоча і були спрямовані на одержання прибутку, однак з об'єктивних причин призвели до заздалегідь незапланованих негативних фінансово-економічних наслідків».

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 12973 грн. нараховане відповідачем безпідставно, а позивач визначив правомірно податковий кредит за жовтень 2011 року на суму 12973 грн.

Щодо обставин завищення позивачем податкового кредиту в сумі 65340 грн. суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Відповідно до п.7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Із аналізу положень п.7.2.статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем за період з 01.02.2007 р. по 31.03.2008 р. до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у складі вартості товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ „Мегабелтсервіс-С", що підтверджується копіями податкових накладних (а.с. 122-153).

Також суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що господарські операції позивача з ТОВ „Мегабелтсервіс-С" мали місце до оголошення його банкрутом на підставі постанови господарського суду Донецької області від 07.08.08 року у справі №42/78Б.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування позивачем висновків податкового органу викладених в акті перевірки від 21.10.2008 року № 562/23-50-23690792, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному. Відповідно до вимог пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» який був чинними на час проведення спірної господарської операції, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Таким чином акт перевірки не є документом, який тягне за собою правові наслідки у вигляді виникнення податкових зобов'язань у платника податків.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим зазначений обов'язок відповідачем не виконано.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправного визначення податковим органом позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 65340 грн., виходячи з того, що позивачем не зменшено від'ємне значення в декларації з ПДВ за серпень 2010 року, встановленого попереднім актом перевірки.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 1170/2а-2837/12 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Повний текст ухвали виготовлений 1 листопада 2013 року.