Ухвала суду № 35468498, 24.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. справа № 804/1875/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року у справі № 804/1875/13-а за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського слідчого ізолятора №3 Управління Державної пенітенціарної служби в Дніпропетровській області, начальника Дніпропетровського слідчого ізолятора №3 Управління Державної пенітенціарної служби в Дніпропетровській області Биковець Н.В. про визнання наказу протиправним та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 1 лютого 2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровського слідчого ізолятора №3 Управління Державної пенітенціарної служби в Дніпропетровській області, начальника Дніпропетровського слідчого ізолятора №3 Управління Державної пенітенціарної служби в Дніпропетровській області Биковець Н.В., в якому просить:

- визнати наказ начальника Дніпропетровського слідчого ізолятора № 3 Управління Державної пенітенціарної служби в Дніпропетровській області Биковець Н.В. про затвердження порядку дня за ув'язнених, таким, який не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - пунктам 27 та 95 Європейських пенітенціарних правил, а також пунктам 107 та 111 доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню українському уряду під час візиту в Україну з 09.09.2009 року по 21.09.2009 року;

- зобов'язати начальника Дніпропетровського слідчого ізолятора № 3 Управління Державної пенітенціарної служби в Дніпропетровській області Биковець Н.В. видати такий наказ про затвердження порядку дня за ув'язнених, який відповідав би правовому акту вищої юридичної сили - пунктам 27 та 95 Європейських пенітенціарних правил, а також пунктам 107 та 111 доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню українському уряду під час візиту в Україну з 09.09.2009 року по 21.09.2009 року;

- зобов'язати адміністрацію Дніпропетровського слідчого ізолятора № 3 Управління Державної пенітенціарної служби в Дніпропетровській області докласти більших зусиль з метою організації діяльності зовні камери ув'язненим та здійснити заходи для будівництва більш підходящих прогулочних дворів, які дозволяли би ув'язненим займатись фізичним вихованням, а також криті та відкриті спортивні спорудження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі.

Ухвала суду мотивована тим, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем не є управлінськими та повинні вирішуватись в порядку кримінального судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції посилаючись на правову позицію викладену в спільному інформаційному листі № 334/8/13-11 від 12.03.2011 року Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, листі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2009 року № 852/13/13-09 зробив помилковий висновок, відносно того що спірні правовідносини не є управлінськими та

повинні вирішуватись в порядку кримінального судочинства, оскільки спірні відносини виникли щодо виконання відповідачем владних управлінських функцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника слідчого ізолятора який заперечував у її задоволенні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вірно було визначено судом першої інстанції аналіз вказаних норм свідчить про те, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є спір який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх управлінських функцій.

Враховуючи те, що оскарження до суду окремих процесуальних дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, слідчих ізоляторів і колоній може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що діяльність посадових осіб вказаних органів має свої особливості, оскільки органи дізнання, слідства, прокуратури, слідчих ізоляторів і колоній під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, перебування в слідчих ізоляторах затриманих та засуджених виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Тому спірні відносини, які виникли між позивачем та відповідачами не є управлінськими, та повинні вирішуватись в порядку кримінального судочинства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, зробив висновок, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої ухвали суду відсутні.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 199, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року у справі № 804/1875/13-а - залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Повний текст ухвали виготовлений 28 жовтня 2013 року.