Ухвала суду № 35466836, 13.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 9104/27724/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року в адміністративній справі № 2а-1252/10/0970 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ч.А.С.» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій від 29.01.2010 р. за № 0000292303/0,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ч.А.С.» (далі - ТзОВ «Ч.А.С.») звернулося 30 березня 2010 року до Івано-Франківського адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати недійсним рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі - Калуська ОДПІ) за № 0000292303/0 від 29.01.2010 р. про застосування до ТзОВ «Ч.А.С.» штрафних санкцій у розмірі 43530,62 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вказане рішення відповідачем прийнято без урахування реальних обставин справи та з порушенням встановлених термінів для застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржила Калуська ОДПІ. Покликаючись на необгрунтованість висновків суду першої інстанції та порушення норм матеріального і процесуального права, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що працівниками ДПІ у Дарницькому районі м.Києва здійснено перевірку КФ «Віталюкс» ТзОВ «Ч.А.С.», якою встановлено, що КФ «Віталюкс» для виведення залишку готівки в касі прийнято видатковий касовий ордер за № 800 від 22.12.2008 р. в сумі 21833,75 грн., у якому видача готівки з каси (кореспондуючий рахунок 3721) не підтверджена підписом одержувача (ОСОБА_2), чим порушено підпункти 2.8, 3.5, 3.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (далі - Положення). В акті перевірки вчинено запис, що перевищення ліміту каси в КФ «Віталюкс» становить 21765,31 грн. За розглядом акта перевірки рішенням Калуської ОДПІ від 29.01.2010 р. за № 000029303/0 правомірно застосовано до ТзОВ «Ч.А.С.» штрафні (фінансові) санкції в сумі 43530,62 грн. (21765,31 грн.) на підставі абз.2 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Апелянт також зазначає, що до даних правовідносин, які є податковими, не можуть застосовуватись норми господарського законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перевищення ліміту в касі КФ «Вітолюкс» ТзОВ «Ч.А.С.» 22.12.2008 р. не було, що підтверджується відповідними документами. Крім того, оскаржуване рішення прийнято поза межами строків, встановлених статтею 250 ГК України.

Судом встановлено, що ТзОВ «Ч.А.С.» зареєстроване в Калуській ОДПІ. 28.12.2009 р. працівниками ДПІ у Дарницькому районі м.Києва здійснено перевірку офіс-складу, який належить КФ «Вітолюкс» ТзОВ «Ч.А.С.», про що складено акт від 28.12.2009 року за № 001475 (реєстраційний № 0005/26/51/23/33703996).

Перевіркою встановлено, що згідно із наказом ТзОВ «Ч.А.С.» від 24 листопада 2005 року за № 162/1, який надано для розгляду на час проведення перевірки, ліміт залишку готівки в касі КФ «Вітолюкс» установлено в розмірі 170 грн. Згідно касової книги КФ «Вітолюкс» за 22 грудня 2008 року залишок готівкових коштів на кінець дня у філії склав 101 грн. 56 коп. Крім того, КФ «Вітолюкс», для виведення залишку готівки в касі, прийнято видатковий касовий ордер за № 800 від 22 грудня 2008 року в сумі 21833 грн. 75 коп., в якому видача готівки з каси (кореспондуючий рахунок, субрахунок 3721) не підтверджена підписом одержувача (ОСОБА_2) - підпис особи в графі про одержання грошових коштів відсутній - чим порушено підпункти 2.8, 3.5, 3.6 Положення. В акті перевірки вчинено запис, що перевищення встановленого ліміту каси у КФ «Віталюкс» становить 21765 грн. 31 коп.

Згідно прибуткового касового ордера за № 227 від 25.12.2008 року від ОСОБА_2 прийнято грошові кошти в сумі 21833,75 грн.

За результатами розгляду акта перевірки Калуська ОДПІ 29 січня 2010 року прийняла рішення за № 0000292303/0, яким застосувала до ТзОВ «Ч.А.С.» штрафні (фінансові) санкції в сумі 43530 грн. 62 коп. на підставі абз.2 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Згідно зі ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як видно із матеріалів справи, порушення було вчинене 22 грудня 2008 року, а оспорюване рішенням за № 000029303/0 Калуською ОДПІ прийнято 29.01.2010 р., тобто з порушенням процесуальних строків, встановлених статтею 250 ГК України щодо застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо пропущення відповідачем строку застосування адміністративно-господарських санкцій та задоволення, у зв'язку з цим, позовних вимог.

З приводу покликання апелянта на те, що до даних правовідносин, які є податковими, судом не можуть бути застосовані норми господарського законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

Частиною першою статті 238 ГК України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф (ч.1 ст.241 ГК України).

А статтею 239 ГК України передбачено, що одним із видів адміністративно-госпо-дарських санкцій є адміністративно-господарський штраф, який застосовується до суб'єк-та господарювання за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення, відповідно до ч.2 ст.241 ГК України, визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено порушення.

Крім того, штрафні санкціі, встановлені абз.2 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» не входять до вичерпного переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що визначений ст.ст.14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», тому на них не поширюється дія Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі системного тлумачення вказаних норм права, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що вказані штрафи відносяться до адміністративно-господарських санкцій.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року у справі № 2а-1252/10/0970, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала складена у повному обсязі 18 листопада 2013 року.