Вирок № 35462651, 29.03.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/1422/13-к

1-кп/119/63/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кулінської Н.В.

при секретарях - Семенник М.О., Телкові О.Ю.

за участю прокурора - Матвєєвої Ю.С.

представинка потерпілого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

обинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого на утримані неповнолітню дитину,2011р.н., офіційно не працевлаштованого, не маючого судимості відповідно до ст.89 КК України, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 в середині грудня 2011 року, точна дата під час досудового розслідування не встановлена, приблизно о 21 годині, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом злому ґрат вікна проник в домоволодіння по вул.Панова,54 м.Феодосії, звідки таємно викрав телевізор фірми „Jinlipu вартістю 1000грн., електричний насос фірми „Pedrollo вартістю 2700грн., електричний чайник фірми „Philips вартістю 260грн., автомобільний телевізор фірми „Star вартістю 200грн., електричний масляний обігрівач фірми „Didgital вартістю 100грн., приналежні ОСОБА_4, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 4260грн., після чого викраденим розпорядився на власний розсуд.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

Суд вважає дану кваліфікацію вірною.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину визнав у повному обсязі та пояснив, що потерпілий ОСОБА_4 був винен йому гроші, які не віддав. Тому він в один з днів в середині грудня 2011 року, точний день не пам'ятає, у вечірній час, приблизно о 21 годині, проник на територію приватного будинку потерпілого, розташованого по вул.Панова,54 м.Феодосії. Там він зламав грати на вікні та проник до будинку. Він знав, що потерпілий з родиною був відсутній, оскільки проживав в м.Києві. З будинку він викрав телевізор „Jinlipu, автомобільний телевізор, електричний насос „Pedrollo, електричний чайник „Philips та електричний масляний обігрівач „Didgital. Вказані речі були за розміром невеликі, тому він зміг один їх винести з будинку, а потім і з території домоволодіння. Ніякого відношення до вказаних речей він не мав, всі ці речі належали потерпілому. Викрадене майно він продав на другий день знайомому хлопцю за 300грн. та отримані гроші витратив на свої потреби. У вчиненому він щиросердно розкаюється, себе не обмовляє. Дійсно, після того, як була порушена кримінальна справа, він у червні 2012р. терміново поїхав до м.Саратова РФ, де проживають його старенькі дідусь,1939р.н., та бабуся,1943р.н., які обидва є інвалідами 2 групи, та потребували стороннього догляду. Він розраховував, що це тимчасово та потім родичі його сменят. При цьому, враховував, що викрадене ним майно повернуто потерпілому, та вважав, що поїхав ненадовго і встигне повернутись до слідчого. Проте, в зв'язку з тяжким матеріальним становищем, він не зміг одразу повернутись та через три місяця у вересні 2012р. в м.Саратові був затриманий правоохоронними органами Російської Федерації. Фактичні обставини по справі він та захисник ні в якої частині не оспорюють, просили розглядати провадження на підставі ст.349 ч.3 КПК України.

За згодою учасників судового провадження, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім показань обвинуваченого, його вина доведена дослідженими у судовому засіданні доказами, які суд вважав доцільним дослідити:

- свідченнями представника потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні підтвердив показання обвинуваченого, та пояснив, що заподіяна шкода обвинуваченим повністю відшкодована, ніяких претензій до нього він не має, просив не позбавляти обвинуваченого волі,

- явкою з повинною обвинуваченого, в якій він власноруч вказав обставини вчиненої ним крадіжки майна з будинку потерпілого (т.2 а.с.34)

- заявою потерпілого ОСОБА_4 про відмову давати свідчення з приводу крадіжки та з проханням його по вказаному питанню не турбувати (т.2 а.с.102),

- протоколами огляду речових доказів та розписками представника потерпілого про отримання викраденого майна (т.2 а.с.43-52).

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики з місця проживання, повне добровільне відшкодування завданої шкоди, відсутність претензій з боку потерпілого, наявність на утримані неповнолітньої дитини,2011р.н.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання, відповідно до ст.ст.65-68 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, думку представника потерпілого, який просив суд не позбавляти обвинуваченого волі, та вважає, що з урахуванням наявності декількох обставин, які на думку суду, суттєво пом'якшують ступень тяжкість вчиненого злочину, можливим застосувати ст.69 КК України та перейти до більш м'якого виду покарання, не передбаченого санкцією ст.185 ч.3 КК України, у виді обмеження волі, вважаючи дане покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, яке відповідає вимогам ст.50 КК України.

Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази (т.2 а.с.43-52) підлягають залишенню представнику потерпілого.

Керуючись ст.ст.373-375 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

Міру запобіжного заходу засудженому залишити заставу до прибуття та постановки його на облік у виправному центрі; після припинення запобіжного заходу суму застави в сумі 45880 (сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень - повернути заставодавцю.

Строк відбування покарання засудженому обчислювати з дня прибуття та постановки його на облік у виправному центрі.

Зарахувати засудженому в строк відбування покарання час тримання під вартою з 07.09.12 до 26.01.13 з розрахунку: один день позбавлення волі два дні обмеження волі.

Речові докази (т.2 а.с.43-52) залишити ОСОБА_1 (т.2 а.с.7).

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АР Крим протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення.

Суддя