Постанова № 35461449, 18.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року Справа № 813/7146/13-а

15 год. 16 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Кобилецька А.М.,

від відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного видавничого підприємства «Світло й Тінь» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів Івано-Франківської області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне видавниче підприємство «Світло й Тінь» (далі - позивач, ПВП «Світло й Тінь») з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002322302 від 02.09.2013 року на загальну суму 4829,00 грн., прийнятого Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіркою відповідача невірно встановлено порушення Івано-Франківським представництвом ПВП «Світло й Тінь» в частині сплати орендної плати за землю. Вважає, що оскільки позивачем продано нежитлове приміщення, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, то з моменту продажу не позивач повинен сплачувати орендну плату за землю, а новий власник будівлі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, що долучені до матеріалів справи у судовому засіданні 04.11.2013 року /а.с.49-50/, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надіслав до суду заперечення на позов та клопотання про розгляд справи без його участі.

У письмових запереченнях проти позову за вх. № 36001 від 11.10.2013 року /а.с.38-39/ відповідач покликається на те, що оскільки договір оренди земельної ділянки укладений між Івано-Франківською міською радою та ПВП «Світло й Тінь» не розірваний, а строк його дії закінчується 30.09.2015 року, то до цієї дати позивач повинен сплачувати орендну плату за землю. Відтак, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, з'ясував позицію відповідача, обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДПІ у м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну перевірку Івано-Франківського представництва приватного видавничого підприємства «Світло й Тінь» (код ЄДРПОУ 25952351) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 01.08.2011 року, про що складено акт № 6608/23-2/25952351 від 18.08.2011 року /а.с.7-26/.

Перевіркою встановлено порушення Івано-Франківським представництвом ПВП «Світло й Тінь» статей 2 та 14 Закону України «Про плату за землю», пп. 4.1.1, «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 286.2 ст. 286 та пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, оскільки платником не подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період 2009, 2010, 2011 років та не нараховано орендну плату за землю в сумі 3453,79 грн., в т.ч. у 2009 році - 1290,67 грн., у 2010 році - 1366,82 грн., у 2011 році - 797,30 грн. /а.с.20/

За наслідками перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002322302 від 02.09.2013 року на суму 4829,00 грн. (в т.ч. 3455,00 за основним платежем, 1374,00 грн. за штрафними санкціями) /а.с.6/.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу щодо грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, позивач звернувся до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

На момент виникнення спірних правовідносин розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначалися Закон України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ від 03.07.1992 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2011 року у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України) (далі - Закон № 2535-ХІІ).

Використання землі в Україні згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2535-ХІІ є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

У ст. 5 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 13 цього Закону № 2535-ХІІ визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Закон України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ від 03.07.1992 р. втратив чинність 01.01.2011 року у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 288.1, 288.2, 288.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У п. 286.2 ст. 286 ПК України зазначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між ПВП «Світло й Тінь» та Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради укладено Договір оренди землі від 17.05.2005 року, предметом якого була передача в оплатне користування без встановлення меж на місцевості земельної ділянки площею 0,0031 га за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Гнатюка, 1 /а.с.27-28/.

Договір укладено між сторонами на 10 років (п. 5.1 Договору). У разі переходу права власності на земельну ділянку, вказану в п. 1.1 цього Договору, до інших осіб Договір оренди зберігає чинність для нового власника (п. 5.3 Договору). Плата за оренду земельної ділянки, вказаної в п. 1.1 Договору, встановлюється в грошовій формі в розмірі 1053,00 грн. на рік на основі на основі розрахунку, поданого Орендарем протягом місяця з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Розмір орендної плати підлягає щорічному уточненню відповідно до п. 3.3 цього Договору (п. 3.1 Договору) Грошова оцінка земельної ділянки становить 21062,02 грн. (п. 3.1.1 Договору).

Договір припиняється у разі: закінчення терміну, на який було укладено Договір; розірвання Договору у встановленому порядку; одержання Орендарем земельної ділянки у власність у порядку передбаченому Земельним Кодексом України; примусового викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законами України; смерті громадянина-Орендаря, засудження його до позбавлення волі. Договір оренди земельної ділянки може бути розірваний за взаємною згодою сторін (п. 6.3 - п. 6.5 Договору).

Також, судом встановлено, що між позивачем ПВП «Світло й Тінь» та ТОВ «Акура» 06.10.2008 року у м. Івано-Франківську укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 63,6 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Академіка Гнатюка, 1 у м. Івано-Франківську. У цьому договорі земельна ділянка не фігурувала /а.с.29/.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що факт продажу позивачем нежитлових приміщень, які розміщені на відповідній земельній ділянці не є підставою для безумовного дострокового чи автоматичного припинення договору оренди. Відтак, покликання позивача на те, що договір оренди земельної ділянки мав бути переукладений міською радою з новим власником нежитлового приміщення суд не вважає обґрунтованими, оскільки за умови дії попереднього договору оренди міська влада не правомочна укладати новий договір оренди з новим власником будівлі щодо тієї самої земельної ділянки.

Про припинення обов'язку сплачувати орендну плату за землю, на переконання суду, повинен свідчити не факт продажу позивачем нежитлових приміщень, а факт розірвання ним договору оренди землі укладеного з Івано-Франківською міською радою.

Суд зважає на покликання позивача на ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України в якій зазначено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічну норму містить ст. 377 Цивільний кодекс України.

Однак, на переконання суду, перехід до набувача права користування земельною ділянкою не слід ототожнювати з виникненням обов'язку сплачувати орендну плату за користування такою земельною ділянкою до укладення договору оренди. Крім того, п. 5.2 ст. 5 ПК України визначено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Відповідно, слід ще раз звернути увагу позивача, що згідно з п.п. 288.1, 288.2, 288.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Також, суд здивований покликанням позивача на те, що за договором оренди земля була передана у користування без встановлення її меж в натурі (на місцевості), та що відповідний договір не пройшов державної реєстрації, адже ці обставини не заважали позивачу з 2005 року бути користувачем відповідної земельної ділянки і сплачувати обумовлену в договорі суму орендної плати до продажу відповідних будівель.

Таким чином, суд погоджується з відповідачем, що не подавши податкову декларацію з орендної плати за земельну ділянку та не сплативши орендну плату за землю, позивач порушив приписи статей 2 та 14 Закону України «Про плату за землю», пп. 4.1.1, «а» пп. 4.1.4 п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 286.2 ст. 286 та пп.49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 16.20 год. 22.11.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.