Постанова № 35461155, 11.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2013 р. (11:16) Справа №801/8480/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Начальника СМУ ГУ МВС України в АР Крим Пашиніна В.Л.; Інспектора СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2; Відділу Державної автомобільної інспекції Сімферопольського міського управління ГУМВС України в АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

за участю:

позивача - не з'явився;

відповідача (Інспектора СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2) - ОСОБА_2, посвідчення НОМЕР_1;

представника відповідача (Начальника СМУ ГУ МВС України в АР Крим

Пашиніна В.Л.) - Вінцерська Є.Б., посвідчення УКР № 052291;

представника відповідача (Відділу Державної автомобільної інспекції

Сімферопольського міського управління ГУМВС України в АР Крим) -

Вінцерська Є.Б., посвідчення УКР № 052291.

Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Начальника СМУ ГУ МВС України в АР Крим Пашиніна В.Л. та Інспектора СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2 в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Начальника СМУ ГУ МВС України в АР Крим Пашиніна В.Л. при розгляді заяви позивача та при проведенні службової перевірки відносно Інспектора СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2 за зверненням ОСОБА_1;

- зобов'язати Начальника СМУ ГУ МВС України в АР Крим Пашиніна В.Л. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо притягнення інспектора СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності;

- зобов'язати інспектора СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2 принести позивачу публічні вибачення у місцевому засобі масової інформації із завчасним повідомленням про випуск номеру видання, в якому будуть висловлені публічні вибачення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.2013 р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Відділ Державної автомобільної інспекції Сімферопольського міського управління ГУМВС України в АР Крим.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність дій інспектора СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2 з огляду на скасування судом постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що прийняття прапорщиком ОСОБА_2 протиправної постанови є прикладом неналежного виконання ним службової дисципліни, підставою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності, а також підставою для принесення публічних вибачень позивачу.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що постанова Джанкойського міськрайонного суду від 15.07.2013 р. у справі № 105/3308/13-а (на підставі якої ґрунтується позов) є неправомірною, а справа розглянута не повно та однобічно, а отже в діях прапорщика ОСОБА_2 не вбачається ознак протиправності та, відповідно, дії Начальника СМУ ГУ МВС України в АР Крим Пашиніна В.Л. є правомірними, оскільки підстави для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності відсутні.

У судове засідання позивач явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Відповідач (Інспектор СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2), а також представник відповідачів (Начальника СМУ ГУ МВС України в АР Крим Пашиніна В.Л. та Відділу Державної автомобільної інспекції Сімферопольського міського управління ГУМВС України в АР Крим) позов не визнали з підстав, відображених у письмових запереченнях, в судовому засіданні просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Інспектора СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2 серії АА2 № 503531 від 08.06.2013 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху (перевищення дозволеної швидкості руху Транспортного засобу у населеному пункті).

Постановою Джанкойського міськрайонного суду від 15.07.2013 р. у справі № 105/3308/13-а вищевказана постанова була скасована.

Враховуючі скасування в судовому порядку зазначеної постанови, позивач звернувся з заявою до начальника Управління ДАІ ГУМВС України в АР Крим (яка в подальшому направлена за належністю начальнику СМУ ГУ МВС України в АР Крим Пашиніну В.Л.), з проханням, серед іншого, притягнути прапорщика міліції ОСОБА_2, до дисциплінарної відповідальності та зобов'язати останнього принести позивачу вибачення через прийняття протиправної постанови та, відповідно, незаконне притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Начальник СМУ ГУ МВС України в АР Крим Пашинін В.Л. своїм листом від 13.08.2013 р. № 49/Л-9 сотр. повідомив позивача, що за його заявою проведено службове розслідування, за результатами якого встановлено, що у діях інспектора ДПС взводу ДПС ВДАІ СМУ ГУМВС України в АР Крим прапорщика міліції ОСОБА_2 порушень чинного законодавства не встановлено, а отже підстави для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності відсутні.

Не погоджуючись з вказаною позицією міліції та вважаючи дії прапорщика міліції ОСОБА_2 протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав задоволення позовної заяви з огляду на наступне.

Одним з основних нормативно-правових актів, які складають основу правового регулювання діяльності міліції в Україні є Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. N 565-XII (далі - Закон України № 565).

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Частиною першою ст. 7 Закону України № 565 встановлено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; спеціальної міліції; внутрішньої безпеки.

З ч. 2 ст. 25 Закону України № 565 при порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

Аналізуючи наведені правові норми, суд приходить до висновку, що обов'язку щодо принесення публічних вибачень постраждалій від протиправних дій працівників міліції особі покладений не на окремого працівника, а саме на міліцію, як єдину систему органів, яка складається з підрозділів, у тому числі державної автомобільної інспекції, працівником якого, зокрема, є ОСОБА_2 (відповідач по справі). При цьому обов'язку міліції щодо принесення публічних вибачень кореспондує наявність протиправних дій з боку працівників міліції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що протиправність дій Інспектора СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2, що є передумовою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та спонукання принести публічні вибачення, підтверджується постановою Джанкойського міськрайонного суду від 15.07.2013 р. у справі № 105/3308/13-а.

Однак, суд зауважує, що оцінка дій та висновки, які можуть бути встановлені під час розгляду іншої справи, не є обов'язковими для врахування при вирішенні спору у цій справі.

Так, відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Саме така правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в листі від 14.11.2012 р. N 2379/12/13-12, в якому суд касаційної інстанції зазначив, що адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на те, що з наявної в матеріалах справи постанови Джанкойського міськрайонного суду від 15.07.2013 р. у справі № 105/3308/13-а вбачається, що спірна постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була скасована через недоведення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення у зв'язку з ненаданням суду запису технічного засобу, який, за твердженням суду, є джерелом доказування у справі, що розглядалася. Так, в мотивувальній частині постанови судом зазначено, що файл, який доданий до адмінматеріалу та містить запис правопорушення, не відтворюється програмним забезпеченням суду.

Фактично судом в вищевказаній постанові не досліджувалися обставини наявності чи відсутності факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, не встановлювалася протиправність дій інспектора при складанні постанови, позаяк ця постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була скасована через ненадання відповідачем підтверджувальних доказів вже під час судового засідання, а отже, неможливо стверджувати про наявність у діях прапорщика ОСОБА_2 ознак протиправності або про порушення останнім службової дисципліни.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд доходить висновку, що вести мову про наявність у діях прапорщика ОСОБА_2 ознак протиправності (як підстави виникнення обов'язку міліції щодо принесення публічних вибачень) чи про порушення останнім службової дисципліни, спираючись при цьому на постанову Джанкойського міськрайонного суду від 15.07.2013 р. у справі № 105/3308/13-а, неможливо з огляду на необхідність самостійної кваліфікації судом поведінки особи під час розгляду справи, а також з огляду на те, що з аналізу постанови Джанкойського міськрайонного суду не вбачається вчинення ОСОБА_2 протиправних дій по відношенню до позивача безпосередньо при складані постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, оскільки ця постанова була скасована судом з процесуальних підстав.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про спонукання інспектора СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2 принести позивачу публічні вибачення задоволенню не підлягають.

Стосовно проведення службової перевірки відносно Інспектора СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2 за зверненням ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. N 230 (далі - Інструкція № 230).

Згідно визначення, наведеного в п. 1.2 Інструкція № 230 службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Положеннями п. 2.5 Інструкції № 230 передбачено, що підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Згідно з п. 2.6 Інструкції № 230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

З п.п. 5.2, 5.3 Інструкції № 230 вбачається, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Вказане право начальника передбачено п. 6.1.6 вказаної інструкції.

Пунктом 8.1 Інструкції № 230 передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою позивача проведено службове розслідування, за результатами якого встановлено, що у діях інспектора ДПС взводу ДПС ВДАІ СМУ ГУМВС України в АР Крим прапорщика міліції ОСОБА_2 порушень чинного законодавства не встановлено, а отже підстави для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності відсутні, про що свідчить відповідний висновок, затверджений 13.08.2013 р. Начальником СМУ ГУ МВС України в АР Крим Пашиніним В.Л.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що за заявою ОСОБА_1 відповідачем було проведено службове розслідування, про результати якого позивача було проінформовано належним чином, тобто відповідачем були дотримані вимоги чинного законодавства при здійсненні перевірки за заявою позивача.

В силу положень пп. 6.3.6 п. 6.3 Інструкції № 230 право оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України, належить особі РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування.

З огляду на наведене та враховуючи, що службове розслідування було проведено та оформлено в порядку, строках та на підставах, передбачених Інструкцією № 230, а також враховуючи відсутність у позивача права на оскарження вказаного висновку, суд вважає безпідставним доводи ОСОБА_1 стосовно протиправності дій Начальника СМУ ГУ МВС України в АР Крим Пашиніна В.Л. при розгляді заяви позивача та при проведенні службової перевірки відносно прапорщика ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду позивач, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції не надав, у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України суд залишає за позивачем.

В судовому засіданні 11.11.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 18.11.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.