Постанова № 35460014, 20.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року № 813/7381/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лунь З.І.,

за участю

секретаря судового засідання Леніва А.Р.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Тістечка Ю.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу від 05.09.2013 року № 417-о «Про звільнення ОСОБА_3»; поновлення на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» або іншій рівнозначній посаді в Львівській митниці Міндоходів; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом начальника Львівської митниці Міндоходів від 05.09.2013 року № 417-о «Про звільнення ОСОБА_3» позивача було звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці. Позивач вважає зазначений наказ незаконним та таким, що прийнятий з порушенням норм матеріального права, оскільки у зв'язку з проведеною реорганізацією, з попередженням про наступне вивільнення позивач була ознайомлена 18.06.2013 року, однак їй не було запропоновано іншої посади, більше того відповідачем було проігноровано вимоги трудового законодавства щодо надання позивачу пропозиції іншої роботи на тому ж підприємстві, постанові, організації та не отримано відмову позивача від таких пропозицій. Також при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем не було враховано, що чоловік та син ОСОБА_3 зараз тимчасово не працюють, відтак весь тягар на утримання сім'ї покладено на позивача, тому роботодавцем при винесенні наказу про звільнення не враховано переважне право ОСОБА_3 на залишенні на роботи, визначене ст. 42 КЗпП. України, а відповідачем було прийнято рішення про звільнення, що призвело до порушення трудових прав ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримала, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні на позов від 11.10.2013 року № 6/19. У своїх запереченнях посилається на те, що при реорганізації Львівської митниці відбулося скорочення штатної чисельності працівників з 1014 до 910. Станом на 05.09.2013 року у Львівській митниці Міндоходів було 30 вакантних посад, а 33 працівникам ще не було запропоновано посади. Відповідач посилається на ст.42 КЗпП України, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Посилається на те, що за час проходження служби в митних органах ОСОБА_3 неодноразово була позбавлена премій та надбавок, наказом ДМС України від 29.08.2011 року № 1821 за неналежне виконання службових обов'язків позивача було понижено в спеціальному званні на один ступінь. При проведенні тестування відповідно до наказу Львівської митниці від 03.07.2013 року № 66 «Про проведення перевірки знань» ОСОБА_3 показала незадовільний результат, а посилання позивача на той факт, що чоловік (ОСОБА_4) та син (ОСОБА_5) зараз тимчасово не працюють позивачем документально не підтверджено. Відтак відповідач вважає наказ Львівської митниці Міндоходів від 05.09.2013 року № 417-о «Про звільнення ОСОБА_3» таким, що винесено з дотриманням норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як встановлено судом, наказом Львівської митниці Міндоходів від 05 вересня 2013 року № 417-о «Про звільнення ОСОБА_3» звільнено ОСОБА_3 05 вересня 2013 року з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» Львівської митниці відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року № 80 "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затв. 07.05.2013 року та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013 року № 1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік». Зазначені відомості внесені в трудову книжку ОСОБА_3 № запису 35 від 05.09.2013 року.

Як підставу звільнення зазначено передавальний акт, попередження про наступне вивільнення.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», який передбачає, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Відповідно до ст. 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Про можливе вивільнення відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці ОСОБА_3 повідомлено 18.06.2013 року.

Як вбачається з Тимчасового штатного розпису на 2013 рік Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013р. (а.с. 48), на митному пості "Краковець" заплановано 15 посад старшого інспектора відділу митного оформлення №4 рівнозначні тій, яку займала позивач.

Згідно з показами представника відповідача в судовому засіданні та наданих письмових заперечень станом на 05.09.2013 року у Львівській митниці Міндоходів було 30 вакантних посад, однак відповідачем не надано суду доказів того, що позивачу пропонувалися вакантні посади у Львівській митниці Міндоходів та письмових доказів про відмову позивача під особистий підпис від запропонованих посад.

Статтею 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідач посилається на те, що за час проходження служби в митних органах ОСОБА_3 неодноразово була позбавлена премій та надбавок, при проведенні тестування відповідно до наказу Львівської митниці від 03.07.2013 року № 66 «Про проведення перевірки знань» ОСОБА_3 показала незадовільний результат, відтак, вважає наказ Львівської митниці Міндоходів від 05.09.2013 року № 417-о «Про звільнення ОСОБА_3» таким, що винесено з дотриманням норм чинного законодавства. Зазначене судом не береться до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2013 року № 4312- VІ атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. N 1922 (далі - Положення) з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 11 Положення, із наступними змінами та доповненнями, на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків комісія приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо; не відповідає займаній посаді. Атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов.

У разі прийняття рішення про невідповідність державного службовця займаній посаді комісія рекомендує керівникові перевести цього державного службовця за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади (абз. 3 п. 12 Положення).

Таким чином, в системному тлумаченні зазначених вище норм, єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація.

Згідно з наявним в матеріалах справи атестаційним листом від 01.12.2010 року атестаційна комісія прийняла рішення про відповідність ОСОБА_3 займаній посаді.

Відтак, з огляду на все викладене, суд дійшов висновку, що Львівською митницею Міндоходів не було виконано вимоги законодавства в частині процедури звільнення позивача, оскільки ОСОБА_3 не запропоновано посаду у новоствореній установі, яка виконуватиме функції ліквідованої. Більше того, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 відмовився від переведення на іншу роботу або що Львівською митницею Міндоходів не мала можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу, чим порушено її трудові гарантії як працівника.

З врахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.19 постанови від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", оскільки позивач не була переведена в установленому порядку на Львівську митницю Міндоходів, тому вимоги щодо поновлення її на посаді в Львівській митниці Міндоходів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахування встановлення судом порушення порядку вивільнення працівника згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, що є наслідком зобов'язання Львівську митницю Міндоходів запропонувати ОСОБА_3 посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» або іншу рівноцінну посаду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що звільнення відповідачем ОСОБА_3 є безпідставним, відтак, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України, оскільки судові витрати позивачем не понесені, а тому не підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівської митниці Міндоходів від 05.09.2013 року №417-о "Про звільнення ОСОБА_3".

Зобов'язати Львівську митницю Міндоходів запропонувати ОСОБА_3 посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Краковець" або рівноцінну посаду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова в повному обсязі складена 25.11.2013 року.

Суддя Лунь З.І.