Рішення № 35457012, 25.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/5541/2013 Головуючий І інстанції -

Справа: № 2018/16095/2012 Чередник В.Є

Категорія: кредитні Доповідач - Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.,

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, відсотків, нарахованих за користування кредитом, пені та по зустрічному позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, -

в с т а н о в и л а

Представник позивача ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості за кредитним договором, відсотків, нарахованих за користування кредитом та пені за кредитним договором № 700006117 від 18.04.2008 з кінцевим строком повернення до 19.04.2015 в сумі 120584,96 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 112255,83 грн., за відсотками в сумі 3089,60 грн., пені в сумі 5239,53 грн., розрахованих станом на 19.04.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача Бойцова А.Ю., яка діяла на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечувала, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, звернулася до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, відмову у задоволенні первісного позову та з заявами про застосування правових наслідків пропущення кредитором преклюзивного строку пред'явлення вимоги до поручителя, про застосування правових наслідків пропущення кредитором строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Представник відповідача посилалася на той факт, що відповідач ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи, змушена витрачати значні кошти на лікування.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких клопотань, заперечень по суті заявлених вимог від нього не надходило, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2013 року позови первісний та зустрічний задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа- Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 700006117 від 18.04.2008 в розмірі 120 584,96 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 112 255,83 грн., за відсотками в сумі 3089,60 грн., пені в сумі 5 239,53 грн. та судові витрати в сумі 1 205,85 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_2 - задоволено частково. Визнано недійсним договір поруки № 700006117- П від 18.04.2008, укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Альфа- Банк» .

В апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» просить скасувати рішення як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає, що судом невірно дана оцінка обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову в частині солідарного стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з відповідача ОСОБА_3, та визнаючи договір поруки з ОСОБА_3 недійсним, суд першої інстанції з посиланням на ст.ст. 203, 215 ЦК України, виходив з того, що договір поруки, укладений з ОСОБА_3, є недійсним, як такий, що укладений в наслідок замовчування банком дійсного стану платіжоспроможності боржника ОСОБА_2

Між тим, з вказаним висновком суду погодитись не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 18.04.2008 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 700006117, на підставі чого останній отримав у позивача кредит в сумі 21 771,97 дол. США з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 19 квітня 2015 року зі сплатою 14,5 відсотків річних ( а.с.8-12) .

18 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки №700006117-П, згідно до умов якого ОСОБА_3 зобов'язалася перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне і повне виконання Боржником зобов'язань за зазначеним вище кредитним договором ( а.с.16).

Крім того, умовами вказаного договору поруки передбачено, що Боржник і Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов'язків, перелічених у ст..2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що й Боржник. Поручитель має право виконати обов'язки, зазначені в п.21 Договору, або їх частину достроково та за відсутності передбачених основним договором або законодавством України підстав для дострокової вимоги їх виконання Банком у випадку, якщо Боржник зробив письмову заяву про свою неспроможність виконати їх належним чином (п.п.3.1, 3.3).

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та відповідачами не спростовано, що відповідачем ОСОБА_2 зобов'язання за зазначеним кредитним договором не виконувались та станом на 19.04.2012 він мав прострочену заборгованість за кредитом в сумі 14 058,34 дол. США, за відсотками - 386,93 дол. США, що дає право позивачу на вимогу щодо дострокового погашення кредитних коштів.

В ч.4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зоб'язання не пред'явив вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явив позову до поручителя протягом року від дня укладення договору поруки.

Згідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Аналізуючи наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір поруки, укладений з ОСОБА_3 є недійсним.

Як вбачається з роз'ясень, викладених в п.19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», законодавство України не передбачає обов'язку банку чи іншої фінансової установи (кредитора) інформувати поручителя перед укладенням договору поруки про фінансовий та/або інший стан позичальника. Оскільки особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК), а порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі (право вибору), то незадовільний майновий стан позичальника не є підставою для визнання договору поруки недійсним.

Зазначені положення районним судом не враховані, а тому суд дійшов помилкового висновку.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу в задоволенні позову щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено судом з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи на наявним у справі доказам, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог позивача з зазначених вище підстав.

Судова колегія також не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат у справі, оскільки нормами ЦК України, не передбачено солідарне стягнення з боржників судових витрат у справі, а питання, пов'язані з судовими витратами у справі вирішуються судом на підставі ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення таких витрат з кожного відповідача по 602 гривні 93 копійки.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2013 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 700006117 від 18.04.2008 в розмірі 120 584,96 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 112 255,83 гривень, за відсотками в сумі 3 089,60 гривень, пені в сумі 5 239,53 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати по 602 гривні 93 копійки з кожного.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -