Постанова № 35456185, 18.11.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року справа № 823/3223/13-а

м. Черкаси

16 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,

за участю представників позивача - ОСОБА_1-- за довіреністю,

представника відповідача - Юревича С.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення та податкової вимоги,

встановив:

14 жовтня 2013 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_3, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах № 575/17 від 26.09.2013 та податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Черкасах від 24.09.2013 № 1008-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем направлено рішення № 575/17 від 26.09.2013 та податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Черкасах від 24.09.2013 № 1008-17, відповідно до якої позивач повинен сплатити податковий борг в сумі 2187 грн 69 коп. за орендну плату з фізичних осіб. Позивач зазначає, що у відповідача немає жодних правових підстав, щодо нарахування зазначеного збору, а тому вважає, що рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах № 575/17 від 26.09.2013 та податкова вимога державної податкової інспекції у м. Черкасах від 24.09.2013 № 1008-17 підлягають скасуванню як незаконні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд визнати протиправними та скасувати рішення та податкову вимогу.

Представник ДПІ у м. Черкасах проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 («Землекористувач») 11 вересня 2006 року уклав з Черкаською міською радою («Землевласник») угоду про відшкодування власнику землі заподіяних збитків (а.с. 14 зворотній бік) за умовами якої:

- Землекористувач, що використовує земельну ділянку площею 2044,92 кв.м.в т.ч. 387,41 кв.м. спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу частини комплексу будівель від 30.12.1999 з порушенням вимог статті 125 та 206 Земельного кодексу України, чим завдає збитків Землевласнику, протягом шести місяців відшкодовує кошти в розмірі 5060 грн рівними частинами щомісячно по 844,50 грн до 10 числа місяця наступного за звітним;

- Землекористувач зобов'язується щомісячно з 01.09.2006 відшкодовувати збитки завданні використанням земельної ділянки з порушенням вимог статей 125 та 206 Земельного кодексу України в розмірі 140 грн 75 коп. згідно рішення Черкаської міської ради від 02.06.2005 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15.03.2005 №8-7 «Про міський бюджет на 2005 рік».

08.02.2011 до угоди про відшкодування власнику землі заподіяних збитків від 11 вересня 2006 року внесено зміни (а.с. 14), замінивши по тексту слова «приватний підприємець ОСОБА_3» на слова «громадянин ОСОБА_3» у відповідних відмітках. Ці зміни набули чинності з моменту їх реєстрації в управлінні земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради, а саме 08.02.2011 про що у книзі обліку Угод про відшкодування власнику землі заподіяних збитків зроблено запис № 425 (а.с. 14).

Відповідно до листа департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 18.11.2013 № 15423-01-21 (а.с.45) угода про відшкодовування власнику землі заподіяних збитків від 11.09.2006 №259 є чинною, оскільки громадянин ОСОБА_3 не звертався до Черкаської міської ради з приводу розірвання даної угоди.

Згідно витягу ЄДРПОУ (а.с.27) позивач ОСОБА_3 припинив підприємницьку діяльність 19.05.2011.

Сума боргу з орендної плати з фізичних осіб за 2012 рік згідно облікової картки платника податків складає 2187 грн 69 коп. (а.с.44).

24.05.2012 ОСОБА_3 направлено податкове повідомлення-рішення №0007431703 (а.с.15), яке вручено позивачу 29.06.2012, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с.15 зворотній бік). Дане податкове повідомлення-рішення позивачем до суду не оскаржувалось.

Так як позивач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені законом строки, відповідачем надіслано податкову вимогу від 24.09.2013 № 1008-17, а 26.09.2013 винесено рішення про опис майна у податкову заставу №575/17-116.

В додаткових поясненнях позивач зазначив, що ніяких документів 29.06.2012 не отримував так як перебував у відпустці і на адресу його мешкання, а саме Калініна, 68, кв. 40 ніяких документів не надходило.

Судом досліджена копія паспорту, яка міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с.43), відповідно до якої позивач 07.09.2010 змінив місце проживання зареєструвавшись за адресою АДРЕСА_1 про, що не повідомив відповідача.

Суд зазначає, що згідно п. 16.1.11. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцем проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010р. року № 2755-VI, який набрав чинності 1 січня 2011 року.

Так, згідно положень підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до підпункту 269.1.2. статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є землекористувачі.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Пунктом 286.5. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно пункту 287.5. статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Стаття 59 Податкового кодексу України зазначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно підпункту 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до положень статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпункт 89.1.2. пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України зазначає, що у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу виникає право податкової застави. Згідно пункту 89.3. статті 89 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Отже, несплата податків у розмірах, що передбачені Податковим кодексом України є прямим порушенням положень Конституції України.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що податковий орган довів правомірність прийнятих ним рішень (податкової вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу) суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст підписаний та виготовлений 21 листопада 2013 року