Ухвала суду № 35453167, 21.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"21" листопада 2013 р. Справа № 806/5025/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" вересня 2013 р. у справі за позовом Малого підприємства "Азалія" до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року позивач - Мале підприємство "Азалія" (далі - МП "Азалія") звернувся в суд з позовом до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000242200 від 05.07.2013 року, яким МП "Азалія" було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 51 269, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 25 635, 00 грн..

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення) № 0000242200 від 05.07.2013 року скасовано.

В апеляційній скарзі Лугинська МДПІ порушує питання про скасування постанови з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог МП "Азалія".

Вважає, що МП "Азалія" відобразило в податковій звітності взаємовідносини з ПП "Нові перспективи 2008" та ПП "Стройторг-Т" без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши ухвалене судом першої інстанції рішення на предмет його відповідності нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що Лугинською МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку МП "Азалія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року по взаємовідносинах з ПП "Нові перспективи 2008" та з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року по взаємовідносинах з ПП "Стройторг-Т", результати якої оформлено актом №50/22-16/13549590 від 26.06.2013 року. (а.с.35-56).

На підставі висновків акту перевірки органом державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242200 від 05.07.2013 року, згідно якого платнику податків збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 76904,00 грн., в тому числі 51269,00 грн. за основним платежем та 25635,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6).

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4, 201.6, 201.10, 201.11 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що спричинило заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01 по 31 жовтня 2011 року по взаємовідносинах з ПП "Новы перспективи 2008" в сумі 51269,00 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено в акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, не надано суду доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до прийняття протиправного повідомлення-рішення.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В свою чергу, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

При цьому, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 04 травня 2011 року між позивачем (Покупець) та ПП "Нові Перспективи 2008" (Постачальник) укладено договір постачання товару № 1 (а.с. 7), відповідно до пункту 1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю брус хвойний 4-кантний, дошку хвойних порід, піддони дерев'яні а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Вказаними сторонами також 28 жовтня 2011 року (а.с. 8) було підписано договір купівлі-продажу № 4, за умовами якого ПП "Нові Перспективи 2008" зобов'язується продати (передати МП "Азалія" у власність), яке у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити катанку орієнтовною вартістю 420 тис. грн.

Про постачання Приватним підприємством "Стройторг-Т" позивачеві брусу хвойного, р/л, дошки р/л вартістю 85866, 31 грн. укладався договір № 29/2 від 19 грудня 2011 року (а.с. 9).

На виконання умов цих договорів контрагентами ПП "Азалія" були виписані податкові накладні (а.с. 10-20).

На підтвердження своєї правової позиції щодо реальності господарських операцій позивачем подані суду окрім договорів та податкових накладних, товаро-транспортні накладні, видаткові накладні, платіжні доручення квитанції залізної дороги про прийняття вантажу на відправку іншому контрагенту за укладеним договором (ПАТ "МК Азовсталь"), копії яких долучено до матеріалів справи.

Первинні документи та податкові накладні, якими оформлено виконання цих операцій, мають всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості.

Відтак,наведені докази цілком об'єктивно розцінені судом як належне документальне підтвердження реальності виконання операцій з поставки товарів позивачеві названими контрагентами.

Посилання ДПІ на відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки.

Суд зазначає, що констатування фактів порушень податкового законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Зазначене є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на викладене, слід визнати обґрунтованою правову позицію суду першої інстанції, відповідно до якої у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200,205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лугинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: В.В. Євпак

М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Мале підприємство "Азалія" пров.Московський ,65,м.Олевськ,Житомирська область,11000

3- відповідачу/відповідачам: Лугинська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирської області вул. Горького,8/42,смт.Лугини,Лугинський район, Житомирська область,11301