Рішення № 35452883, 12.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14523/13 12.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес"провідшкодування шкоди

Судді:Дупляк О.М. (головуюча) Капцова Т.П. Марченко О.В.

Представники сторін:

від позивача: Зименко А.І., за довіреністю,від відповідача-1: Вісляєва Л.В., за довіреністю,від відповідача-2: не з'явився,від третьої особи:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" (далі - відповідач-2) про відшкодування шкоди у розмірі 34.929,30 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачі є відповідальними особами солідарно за заподіну позивачу шкоду внаслідок дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 34.929,30 грн. що складається з: 24.934,20 грн. - заподіяної шкоди, 4.243,42 грн. - 3 % річних, 5.751,68 грн. - суми інфляційних витрат. При цьому позивач послався на приписи статей 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 (суддя Ониськів О.М.) порушено провадження у справі № 910/14523/13 та призначено до розгляду на 19.08.2013.

Ухвалою суду від 19.08.2013 було залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладено розгляд справи на 02.09.2013.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

ТОВ «Колос ЛТД» 19.08.2013 було подано до суду клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

Позивач з заявою вих. № 161-ЮС від 22.08.2013 звернувся до суду, в якій збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно також збитки на суму 105.000.00 грн. Подана заява обґрунтована тим, що внаслідок ДТП було заподіяно шкоду автомобілю «МАЗ-53371029», який був предметом оренди за договором № АГВ/щ/2010/01, укладеного між позивачем та ТОВ «ТПК-Профіль-ГП» та мав бути переданий орендарю в оренду на строк 35 місяців з 01 серпня 2010 року по 01липня 2013 року. Внаслідок пошкодження такого автомобіля сторони розірвали такий договір оренди, у зв'язку з чим позивач не отримав прибуток в розмірі 105 000, 00 грн.

Заявою за вих. № 201-ЮС від 11.11.2013 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача-2 на користь позивача збитки в сумі 139.929,30 грн. та судові витрати в розмірі 2.798,59 грн. Така заява за своєю суттю є заявою про збільшення розміру позовних вимог, остання прийнята судом до розгляду, відтак має місце нова ціна позову щодо якої вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/14523/13.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу № 910/14523/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Куркотова Є.Б. та Марченко О.В.

Ухвалою суду від 10.10.2013 зазначеною колегією було прийнято справу № 910/14523/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 05.11.2013.

Відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва № 367-К від 01.11.2013 прізвище судді Ониськів О.М. змінено на Дупляк О.М.

Розпорядження заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 справу № 910/14523/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дупляк О.М. (головуюча), Капцова Т.П. та Марченко О.В.

Ухвалою суду від 05.11.2013 зазначеною колегією було прийнято справу № 910/14523/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 05.11.2013.

У судовому засіданні 05.11.2013 було оголошено перерву у справі до 12.11.2013.

У судовому засіданні 12.11.2013 з»явилися представники позивача та відповідача -1.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 - ТОВ «Ласка Лізинг», посилаючись на приписи статті 1187 Цивільного кодексу України вказало, що автомобіль «Ісузу NQR 71 Р» на час ДТП перебував у користуванні ТОВ «Колос ЛТД» згідно з договором фінансового лізингу № 1095/11/07 від 26.11.2007, у зв'язку з чим ТОВ «Ласка Лізинг» не несе відповідальності за заподіяну шкоду.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 296 від 14.08.2013) відповідач-2 заперечував проти позову, водночас частково визнавши його на суму 14.000,00 грн. Відповідач-2 зазначив, що позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення як обов'язкової умови для відшкодування збитків.

Відповідач-2 у своєму відзиві на позовну заяву від 12.11.2013 просив відмовити у прийнятті поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно з поданої до суду відповідачем-2 заяви від 05.11.2013 останній відмовився від поданого ним раніше клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

Від третьої особи до суду надішли пояснення від 02.09.2013 № б/н, в яких остання вказала, що свої обов'язки перед позивачем ПрАТ СК «Брокбізнес» виконало в повному обсязі згідно полісу, у зв'язку з чим було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 25.500,00 грн.

В судовому засіданні 12.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2010 року на 12 км. Дороги Західний обхід м. Львова, поблизу села Сокільники Пустомитівського району Львівської області, Недолько Анатолій Олександрович, керуючи автомобілем «Ісудзу-НQR 71 Р», вантажний фургон державний реєстраційний номер АА 1986 ЕТ, скоїв зіткнення з автомобілем «МАЗ-53371029», державний реєстраційний номер 73-20 ОНА, який належить на праві власності ТОВ «Торгова-промислова компанія», та яким керував Гунько А.М., що підтверджується протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 27.07.2010.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.11.2012 у справі № 1316/3590/12 встановлено вину Недолька А.О. у вчиненні зіткнення з автомобілем МАЗ-5337102 під керуванням Гунька А.М., що призвело до нанесення останньому тілесних ушкоджень середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров»я. Цією ж постановою суду Недолька А.О. від кримінальної відповідальності було звільнено.

Судом установлено, що автомобіль МАЗ-53371029 належить позивачу на праві власності згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ІНС № 188387, виданого ОРЕВ ДАІ УМВС України у Львівській області.

Автомобіль «Ісудзу-НQR 71 Р» на момент ДТП перебував у власності ТОВ «Ласка Лізинг» (відповідач-1) відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС « 228490» та був переданий у лізинг ТОВ «Колос ЛТД» (відповідач-2) на підставі договору фінансового лізингу № 1095/11/2007 від 26.11.2007. На момент скоєння ДТП вказаний автомобіль був застрахований в ПрАТ «СК «Брокбізнес» згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9351761 з терміном дії такого договору з 28.12.2009 по 27.12.2010, франшиза - 0, що підтверджується наявною у справі довідкою Моторно (транспортного) страхового бюро від 08.08.2013 № 21176.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «МАЗ-53371029».

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 411 від 20.08.2010 вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «МАЗ-53371029» - ТОВ «Торгово-промислова компанія» становить 50.434,20 грн.

Матеріалами справи підтверджується, зокрема платіжним дорученням № 1883 від 04.03.2013 та копіями листів № ЦВ 46112/У від 28.02.2013, що ПАТ «СК «Брокбізнес» на виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВС/9351761 виплатило позивачу 25.500,00 грн.

20 січня 2012 року позивач звернувся до власника - ТОВ «Ласка Лізинг» і володільця - ТОВ «Колос ЛТД» автомобіля «Ісудзу-НQR 71 Р» з вимогами про відшкодування ними решти матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП позивачу, що не забезпечена укладеним з ПрАТ «СК «Брокбізнес» договору обов'язкового страхування. Проте відповіді на таку вимогу відповідачі не надіслали та шкоди не відшкодували, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.11.2012 у справі № 1316/3590/12 встановлено вину Недолька А.О., який керуючи автомобілем «Ісудзу-НQR 71 Р», реєстраційний номер АА 1986 ЕТ вчинив зіткнення з автомобілем МАЗ-5337102 під керуванням Гунька А.М.

На момент скоєння ДТП (27.07.2010) Недолько А.О. перебував у трудових відносинах з ТОВ "Колос ЛТД", що підтверджується наказом про прийняття на роботу від 21.12.2009 № 357-к, довідкою ТОВ «Колос ЛТД» № 74 від 14.10.2013 та не заперечується відповідачем-2.

Судом установлено, що 26.11.2007 між ТОВ «Ласка Лізинг» (лізингодавець) і ТОВ «Колос ЛТД» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 1095/11/2007, за умовами якого лізингодавець передав лізингоодержувачу майно - грузовий автомобіль «Ісудзу-НQR 71 Р» в тимчасове володіння та користування за плату.

Отже, на час ДТП автомобіль «Ісудзу-НQR 71 Р» перебував на законних підставах у володінні відповідача-2.

Як зазначив відповідач-2, та підтверджується матеріалами справи, 16.06.2011 грузовий автомобіль «Ісудзу-НQR 71 Р» було набуто останнім у власність у ТОВ «Ласка Лізинг» на підставі договору купівлі-продажу (викупу) майна.

Положеннями статті 1194 ЦК України унормовано, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з тим, суд зазначає, оскільки страхове відшкодування - це виплата, яка здійснюється страховиком в межах страхової суми, а страхова сума - це максимально можливий розмір виплати по страхуванню (ст. 9 Закону України "Про страхування"), страхового відшкодування може бути недостатньо для покриття всіх збитків потерпілої особи. В такому випадку потерпілий вправі звернутися безпосередньо до страхувальника (завдавача шкоди, відповідальної особи) з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Згідно статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач-2 є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю «МАЗ-53371029», державний реєстраційний номер 73-20 ОНА, який належить позивачу в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, тобто ПрАТ СК «Брокбізнес».

Як уже встановлено, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 411 від 20.08.2010 вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «МАЗ-53371029» - ТОВ «Торгово-промислова компанія» становить 50.434,20 грн. Враховуючи, що ПрАТ «СК «Брокбізнес» на виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВС/9351761 виплатило позивачу 25.500,00 грн., суд визнає вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" про відшкодування відповідачем-2 шкоди в сумі 24.934,20 грн., яка становить різницю між фактичним розміром шкоди (50.434, 20 грн.) і страховим відшкодуванням (25.500 грн.) обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. При цьому судом враховано, що доказів відшкодування відповідачем -2 позивачу шкоди в розмірі 24.934,20 грн. до суду не надано.

Також позивачем заявлено вимогу до відповідача-2 5.751, 68 грн. суми інфляційних втрат за період з 28.07.2010 по 29.07.2013 та 4.243, 42 грн. - 3 % річних за період з 28.07.2010 по 29.07.2013.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин.

Зобов'язання відповідача перед позивачем у даній справі щодо сплати коштів в порядку регресу є позадоговірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Беручи до уваги вищенаведене, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту.

При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як підтверджується матеріалами справи, 19.01.2012 позивачем на адресу відповідача-2 було скеровано вимогу про відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП, який надіслано на адресу відповідача-2 20.01.2012. Відтак відповідач-2 зобов'язаний був відшкодувати шкоду позивачу до 27.01.2012 включно. Водночас відповідач-2 коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача-2 має місце прострочення строку виконання грошового зобов'язання з 28.01.2012.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 ГК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Оскільки відповідачем-2 не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування, то позовні вимоги про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що період прострочення відповідачем-2 виконання грошового зобов'язання виникло з 28.01.2012, а не 28.07.2010, як про це зазначив позивач у позовній заяві, судом зроблено перерахунок за період з 28.01.2012 по 29.07.2013, у зв'язку з чим, з відповідача -1 підлягає стягненню лише 3 % річних в розмірі 1.125,11 грн. Інфляція за вказаний період склала - 0. При цьому суд зазначає, що перерахунок судом здійснювався з розрахунком того, що розмір шкоди заподіяної відповідачем-2 позивачу склав 24.934,20 грн., а не 50.434, 20 грн. як вказав позивач.

Також позивач просить суд зобов'язати відповідача-2 відшкодувати заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди, спричинені у зв'язку з пошкодженням автомобіля «МАЗ-53371029» під час ДТП, який був предметом оренди за договором № АГВ/щ/2010/01, укладеного між позивачем та ТОВ «ТПК-Профіль-ГП» та мав бути переданий орендарю в оренду на строк 35 місяців з 01 серпня 2010 року по 01 липня 2013 року. Внаслідок пошкодження такого автомобіля сторони розірвали такий договір оренди, у зв'язку з чим позивач не отримав прибуток в розмірі 105 000, 00 грн.

В підтвердження таких збитків позивачем надано до суду договір № АГВ/0/2010/01 найму (оренди) транспортного засобу від 22.06.2010, укладеного між ТОВ «Торгово-промислова компанія» та ТОВ «ТПК-Профіль-ГП», додаткову угоду до зазначеного договору від 03.08.2010, якою сторони розірвали договір № АГВ/0/2010/01 у зв'язку з неможливістю в подальшому використовувати предмет оренди - автомобіля МАЗ-53371029, (реєстраційний номер 73-20 ОНА).

Статтею 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За частиною 2 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 ЦК України та 224 ГК України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду

Дослідивши всі наявні матеріали справи, в тому числі подані позивачем на підтвердження факту заподіяння останньому збитків, суд дійшов висновку про їх недоведеність позивачем в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3.1 договору найму (оренди) транспортного засобу від 22.06.2010 автомобіль, що орендується (МАЗ-53371029, р.н. 73-29 ОНА) передається орендарю не пізніше 01.08.2010 протягом одного робочого дня у м. Львів. При цьому передання автомобіля в користування оформлюється актом здавання-приймання.

Судом установлено, що станом на час ДТП (27.07.2010) автомобіль - МАЗ-53371029, р.н. 73-29 ОНА в оренду ТОВ «ТПК-Профіль-ГП» як орендарю не передавався, що підтверджується відсутністю складених між сторонами договору відповідних актів здавання - приймання.

Додатковою угодою від 03.08.2010 договір від 22.06.2010 № АГВ/0/2010/01 було розірвано його сторонами у зв'язку з неможливістю використання відповідно до мети оренди та передачі в оренду транспортного засобі по договору.

Відповідно ж до приписів статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи не є абстрактними, а мають реальний характер, тобто, були б дійсно одержані кредитором у ході звичайного здійснення ним господарської діяльності.

Позивачем не доведено що здавання в оренду транспортного засобу належить до основних видів діяльності підприємства при здійсненні ним господарської діяльності.

Також немає достатніх доказів вважати, що транспортний засіб позивача перебував би в орендному користуванні в орендаря 35 місяців, як це розраховує позивач з 01.08.2010 по 01.07.2013, з огляду на те, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «ТПК-Профіль-ГП» як орендар за договором оренди від 22.06.2010 звертався до позивача з вимогами щодо відшкодування збитків внаслідок розірвання такого договору оренди.

Отже, позивач обґрунтовуючи підстави для відшкодування збитків, не навів повного складу правопорушення в діях відповідача, внаслідок яких він поніс збитки; позивачем не надано жодних документів, які свідчили б про наявність у нього реальної можливості отримати прибуток у зазначеному вище розмірі і про неотримання такого прибутку саме з вини відповідача-2.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи подану позивачем заяву за вих. № 201-ЮС від 11.11.2013, згідно з якою останній, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути суд з відповідача-2 збитки в сумі 139.929,30 грн. та судові витрати в розмірі 2.798,59 грн., суд відмовляє в позові до відповідача-1.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача-2, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до відповідача-2 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, код ЄДРПОУ 25266354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія» (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, код ЄДРПОУ 13816938) матеріальну шкоду в сумі 24.934 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 20 коп., 3 % річних в розмірі 1.125 (одна тисяча сто двадцять п'ять) грн. 11 коп.,

3. В іншій частині позовних вимог до відповідача-2 відмовити.

4. В позові до відповідача-1 відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013.

Судді: Дупляк О.М. (головуюча) Капцова Т.П. Марченко О.В.