Рішення № 35452871, 13.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17377/13 13.11.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут"

про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 23 644,51 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Лазор А.І., за довіреністю.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (далі - відповідач) про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 23 644,51 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/17377/13 р., розгляд справи призначено на 09.10.2013 р.

27.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

09.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 09.10.2013 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/17377/13 позивач виконав.

У судове засідання 09.10.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/17377/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 09.10.2013 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/17377/13 розгляд справи було відкладено на 23.10.2013 р.

23.10.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 23.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відрядженні, справа № 910/17377/13 передана для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. справа № 910/17377/13 була прийнята суддею Гавриловською І.О. до свого провадження, розгляд справи призначено на 13.11.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 28.10.2013 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відрядження, справа № 910/17377/13 передана для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. справу № 910/17377/13 було прийнято до свого провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 13.11.2013 р.

У судове засідання 13.11.2013 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 13.11.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2011 року між Приватним підприємством «ВІП-Рент» (далі - страхувальник) та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0199-1605/2608 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Тойота», державний номерний знак АА 8824 КХ.

06.12.2012 р. о 12 год. 20 хв., водій Переяслов В.В., керуючи автомобілем марки «Мазда», державний номерний знак АЕ 0043 СЕ, в м. Дніпропетровську на перехресті рівнозначних доріг вул. Яворницького та пл. Шевченко, не надав дорогу, рухаючись з правого боку по пл. Шевченко, автомобілю марки «Тойота», державний номерний знак АА 8824 КХ, під керуванням Постольник О.О. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.03.2012 р. вину Переяслова В.В. у скоєнні вищезазначеної ДТП, тобто у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, судом встановлено. Проте, провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності Переяслова В.В. за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № ДККА-22558 від 11.02.2013р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 8824 КХ, внаслідок ДТП, яка сталась 06.12.2012 р. о 12 год. 20 хв. в м. Дніпропетровську, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 23 644,51 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Розрахунку суми страхового відшкодування, сума страхового відшкодування складає 23 644,51 грн.

На підставі сформованого страхового акту № ДККА-22558 від 11.02.2013 р. та Розрахунку суми страхового відшкодування, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 23 644,51 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2231 від 12.02.2013 р.

Позивачем не надано суду звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Тойота», державний номерний знак АА 8824 КХ, пошкодженого в результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, відсутність вищезазначеного звіту не є перешкодою для встановлення розміру страхового відшкодування, що підлягає сплаті в порядку регресу, з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявна, зокрема, копія розрахунку розміру страхового відшкодування та копія платіжного доручення № 2231 від 12.02.2013 р., яка є доказом фактично понесених позивачем витрат внаслідок вищезазначеної ДТП.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 р. у справі № 42/92.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мазда», державний номерний знак АЕ 0043 СЕ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0078848.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АЕ/0078848 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Мазда», державний номерний знак АЕ 0043 СЕ.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Мазда», державний номерний знак АЕ 0043 СЕ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АЕ/0078848, а винна у скоєнні ДТП особа законно керувала вказаним автомобілем, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача з Заявою на виплату відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП № ДККА-22558 (вих. № 115/2 від 13.06.2013 р.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вищезазначену заяву отримав, проте, в порушення норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 23 664,51 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, будинок 10/5, літ. "А"; ідентифікаційний код: 31093336) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, будинок 32 літ.А; ідентифікаційний код: 30859524) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 23 644 (двадцять три тисячі шістсот сорок чотири) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 18.11.2013 р.

Суддя О.В. Нечай