Постанова № 35452780, 21.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2013 року Справа № 904/4831/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від відповідача: Миколайчук С.В., довіреність №181 від 03.01.13, представник;

представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2013р. у справі №904/4831/13

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м.Київ

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", м.Дніпропетровськ

про стягнення 7860 грн. 90 коп.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013р. приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 7 860,90 грн., посилаючись на те, що позивачем страхувальнику Блаженко С.І. було виплачено страхове відшкодування у розмірі 10 859,04 грн. у зв'язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди з вини Давиденко М.В., який застрахований відповідачем за полісом №АА/4232739.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2013р. у справі №904/4831/13 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволені частково в сумі 1998,75 грн., оскільки позивачем належним чином доведена сума страхового відшкодування лише у розмірі 2 998,74 грн., яка зменшена на 1000 грн. франшизи відповідно до полісу АА/4232739.

При винесенні рішення суд послався на приписи ст.ст.12,22,29,36 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів», ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Не погодившись з зазначеним рішенням, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги на суму 7 860,90 грн., посилаючись на наступні обставини:

- на виконання вимоги ухвали суду від 17.07.2013р. позивачем серед інших документів було надано і платіжне доручення про виплату страхового відшкодування, яке не взято судом до уваги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2013р., яка містить на звороті штамп канцелярії апеляційного господарського суду про розсилку згідно з п.2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року №28.

З огляду те, що розгляд справи неодноразово відкладався (ст.77 ГПК України) та оскільки суд апеляційної інстанції обмежений строками розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду (ст.102 ГПК України), враховуючи те, що неявка позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті в цьому судовому засіданні (ст.ст.75,99 Господарського процесуального кодексу України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2012р. о 18год. 00хв. у.Києві по вул.Привокзальна,12 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Хонда Акорд», державний номер АА7499ТС, під керуванням водія Романського О.О., який за договором добровільного страхування наземного транспорту №030133/4005/0000024 від 14.12.2011р. в редакції додаткової угоди №1 від 14.12.2011р. застрахувався у позивача, та автомобіля «Фольксваген», державний номер АА0464КІ, під керуванням водія Давиденко М.В. (а.с.9-12,17-19).

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія Давиденко М.В., що підтверджується постановою Дарницького районного суду м.Києва (а.с.20).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у Давиденко М.В. застрахована обов'язкова цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/4232739.

З матеріалів справи вбачається, що страхувальник Романський О.О. 21.03.2012р. звернувся до страховика (позивача) із заявою про настання страхового випадку (а.с.21).

28.02.2012р. за участю представника позивача Великодного Р.С., як страховика, водія Романського О.О. та оцінювача Прокіпчука Р.А. (а.с.35) проведено зовнішній огляд пошкодженого автомобіля марки «Хонда Акорд», державний номер АА7499ТС, за результатами якого складено Протокол 84С/02/12 огляду транспортного засобу (а.с.26-27).

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №84С/02/12, від 12.03.2012р. матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Хонда Акорд», державний номер АА7499ТС, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 8860,90 грн. (а.с.22-25).

Позивачем складений страховий акт №00084826 від 04-06.04.2013р. (а.с.14), згідно з яким вказана вище дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, а загальна сума страхового відшкодування визначена в розмірі 10 859,04 грн. (з урахуванням франшизи в сумі 665 грн.) на підставі Аварійного сертифікату (а.с.16).

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 7860,90 грн. (за вирахуванням франшизи 1000 грн. згідно полісу відповідача), виходячи з вартості матеріальної шкоди у сумі 8860,90 грн., яка визначена на підставі Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №84С/02/12, від 12.03.2012р.

На підтвердження факту відшкодування шкоди страхувальнику Романському О.О. позивачем до позовної заяви надана копія платіжного доручення №013666 від 20.04.2012р. на суму 2998,74 грн.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктами 9.1., 9.2., 9.4. статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. До договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією, до яких, поміж іншого, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Задовольняючи позовні вимоги частково в сумі 1998,75 грн. господарський суд виходив з того, що сума франшизи за полісом відповідача №АА/4232739 (страхувальник Давиденко М.В.) складає 1000 грн. та позивачем доведена належними доказами сума страхового відшкодування 2 998,74 грн. за наданим до позовної заяви платіжним дорученням №013666 від 20.04.2012р. (а.с.37,41).

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що на виконання вимоги ухвали суду від 17.07.2013р. позивачем серед інших документів було надано і платіжне доручення про виплату страхового відшкодування, яке не взято судом до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2013р. позивач звернувся до господарського суду з клопотанням, в якому просив проводити розгляд справи за відсутності представника, а також долучити до матеріалів справи документи, зазначені в додатку, серед яких є платіжне доручення.

Оцінюючи надане 19.08.2013р. позивачем до матеріалів справи платіжне доручення №007339 від 20.04.2012р. на суму 7860,30 грн. (а.с.96), судова колегія вважає, що господарським судом правомірно не взято до уваги платіжне доручення №007339 від 20.04.2012р. враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Отже, докази на підтвердження доводів повинні бути подані стороною або в належним чином засвідченій копії або в оригіналі.

Пунктами 5.26,5.27 ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», який затверджений наказом Держспоживстандарту від 07.04.2003р. №55, обумовлено, що відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи; відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Надане позивачем 19.08.2013р. платіжне доручення №007339 від 20.04.2012р. на суму 7860,30 грн. є ксерокопією, яка містить штамп «Згідно з оригіналом» та підпис особи без зазначення посади, прізвища, ініціалів, дати засвідчення копії та відбитку печатки організації.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що позивачем (скаржником) при перегляді справи за апеляційною скаргою на вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, викладену в ухвалі від 10.10.2013р., надано до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №007339 від 20.04.2012р., який свідчить про перерахування страхового відшкодування Романському О.О. у сумі 7860,30 грн. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

Так, пунктом 5.6 додаткової угоди №1 від 14.12.2011р. до договору добровільного страхування наземного транспорту №030133/4005/0000024 від 14.12.2011р. сторони узгодили, що в разі настання страхового випадку до встановленої у п.5.4 договору дати оплати чергової частини страхового платежу страховик має право утримати суму несплаченої частини (частин) страхового платежу з суми страхового відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання (частина 4 статті 203 Кодексу).

Враховуючи те, що страхове зобов'язання є по своїй суті грошовим, а вигодонабувачем за ним може виступати кредитор за основним зобов'язанням (п.5.6 додаткової угоди №1 від 14.12.2011р. до договору), на користь якого укладено договір страхування, господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхової виплати з основним грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зарахування частини страхового відшкодування в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу відповідає вимогам чинного законодавства та є способом припинення зобов'язання поряд з його виконанням.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в своїй постанові від 13.07.2011р. по справі №22/75.

Враховуючи вищевикладене та оскільки:

- матеріальний збиток, заподіяний страхувальнику Романському О.О. на суму 8860,90грн. підтверджено належними доказами (а.с.22-25);

- позивачем належними доказами підтверджено виплату страхового відшкодування страхувальнику Романському О.О. платіжними дорученнями №013666 від 20.04.2012р. на суму 2998,74 грн. та №007339 від 20.04.2012р. на суму 7860,30 грн., а всього на суму 10 859,04 грн. (а.с.37,151);

- сума франшизи за полісом страхувальника Давиденко М.В. №АА/4232739 складає 1000 грн.;

- позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 7 860,90 грн.;

судова колегія вважає такою, що підлягає задоволенню позовну вимогу про стягнення з відповідача 7860,90 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, у зв'язку з чим рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Судовий збір по апеляційній скарзі покладається на відповідача відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м.Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2013р. у справі №904/4831/13 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - 7 860 грн. 90 коп. та судовий збір - 1720 грн. 50 коп., про що видати наказ».

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 860 грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських

Повний текст постанови підписаний 25.11.2013 року.