Постанова № 35452596, 21.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2013 року № 826/14726/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Луцишин Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної екологічної інспекції у місті Києвідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр"протимчасову заборону (зупинення) діяльності

за участю:

представника позивача: Рижицької І.С. (довіреність № 3072-07/01 від 04.06.2013)

представника відповідача: Марусенко Ю.Г. (довіреність б/н від 02.07.2013)

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21.11.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція у місті Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" про тимчасову заборону (зупинення) діяльності.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами було встановлено факт допущення відповідачем вимог чинного природоохоронного законодавства, у зв'язку з чим видано припис заходи для виконання якого позивачем вжиті не були.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2013 підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 01.10.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що паливно - роздавальний пункт перевірку якого було проведено позивачем не підпадає під поняття автозаправної станції та у нього не виникає обов'язку щодо отримання дозволу на розміщення відходів та лімітів на утворення та розміщення відходів щодо зазначеного об'єкту. Також позивач зазначив про те, що ним вживаються заходи спрямовані на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

У судовому засіданні 21.11.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 29.05.2013 по 04.06.2013 Державною екологічною інспекцією у місті Києві була проведена планова перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" за результатами якої встановлено порушення пунктів "в","є", "г" частин першої статті 17, частини першої статті 26, статті 27, частини другої статті 28, частини першої статті 29, пункту "а" частини першої статті 32, статті 33, частини восьмої статті 34 Закону України "Про відходи", статті 10 Закону України "Про метрологію та метрологію діяльність", частини другої статей, 29, 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", частини першої статті 10, частини п'ятої статті 11, статті 29, статті 31 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статті 39 Закону України "Про екологічну експертизу", Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1655 від 13.12.2001, пунктів 5, 19 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1216 від 03.08.1998, пунктів 5. 9 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2034 від 01.11.1999, пункту 11 Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1360 від 31.08.1998, пункту 1 Інструкції щодо складання реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відході, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки № 41 від 17.02.19999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.03.1999 за № 169/3462, пункту 1 Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 342 від 07.07.2008 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 за № 824/15515, Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002, Підпунктів 3.2.3 - 3.2.5 пункту 3.2 розділу ІІІ, пунктів 4.4, 4.5 розділу ІV Правил технічної експлуатації установок очистки газу затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 52 від 06.02.2009 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 за № 824/15515.

10.06.2013 Державною екологічною інспекцією у місті Києві видано припис № 04/431п, в якому викладено вимоги щодо усунення недоліків та порушень виявлених під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр".

В серпні 2013 Державною екологічною інспекцією у місті Києві була проведена позапланова перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" за результатами якої складено акт № 04/1240, яким встановлено порушення частини восьмої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфер господарської діяльності", а саме, не виконання припису від 10.06.2013.

30.08.2013 Державною екологічною інспекцією у місті Києві видано припис № 04/732п, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" приписано з 29.08.2013: зберігання та видалення відходів здійснювати відповідно до вимог екологічної безпеки, здійснювати заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, дотримуватись екологічних показників нафтопродуктів під час їх оптової та роздрібної торгівлі, а до 01.10.2013: визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища, отримати дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів, стати на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, отримати висновок державної екологічної експертизи на АЗС.

16.09.2013 Державна екологічна інспекція у місті Києві звернулась до адміністративного суду з позовом щодо тимчасової заборони (зупинення) діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, позитивного висновку державної екологічної експертизи та дозволу на розміщення та ліміту на утворення відходів на 2013 рік.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статі 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Частиною першою статті 17 зазначеного Закону встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, зокрема, зобов'язані: забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 32 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 33 зазначеного Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Частиною другою статті 31 Закону України "Про відходи" встановлено, що порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів встановлює Кабінет Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998 встановлено, що: ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Згідно з пунктом 3 зазначеного Порядку ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 та 7 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998 ліміт на утворення відходів розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і має дорівнювати сумарному обсягу відходів, розміщених на своїй території та переданих іншому власнику. Ліміт на утворення відходів не може перевищувати нормативно допустимих обсягів утворення відходів. Норматив утворення відходів визначається технологічним регламентом на підставі питомих показників утворення відходів. Власникам відходів, які здійснюють лише їх розміщення, затверджується ліміт на розміщення відходів.

Пунктом 20 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або не затвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів.

Згідно з статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Частиною сьомою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно з частиною п'ятою статті 4 зазначеного Закону повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Верховної Ради України №2751-XII від 29.10.1992 діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути: тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

За результатами проведеної планової перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами позивача було встановлено порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства у зв'язку з чим видано припис № 04/431п від 10.06.2013.

Факт невиконання позивачем зазначеного припису встановлено актом № 04/1240 та у зв'язку з зазначеним складено припис № 04/732п від 30.08.2013, яким позивача, зокрема, зобов'язано до 01.10.2013 визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища, отримати дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів, стати на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, отримати висновок державної екологічної експертизи на АЗС

Відповідачем факт відсутності дозволу на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не заперечується та надано суду висновок державної екологічної експертизи оформлений після подання позивачем позову до суду.

З огляду на викладене враховуючи те, що позивачем не було виконано вимоги припису № 04/732п від 30.08.2013, а також те, що ним здійснюється господарська діяльність за відсутності дозволу на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, суд дійшов висновку про наявність підстав діяльності для вжиття такого заходу реагування як тимчасова заборона (зупинення) діяльності.

Частиною п'ятою статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що за постановою адміністративного суду допускається повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, водночас положеннями зазначеної статті не передбачено можливість зупинення зазначеної діяльності до настання певної події, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині щодо встановлення обставини до якої має бути тимчасово заборонено (зупинено) діяльність позивача, а саме, до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, позитивного висновку державної екологічної експертизи та дозволу на розміщення та ліміту на утворення відходів на 2013 рік, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині щодо тимчасової заборони (зупинення) позивача.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2.Тимчасово заборонити (зупинити) діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, код ЄДРПОУ 21457519).

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо це загрожує життю та/або здоров'ю людей підлягають негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 22.11.2013.