Постанова № 35452593, 21.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2013 року 10:34 № 826/15668/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_2до відповідачаДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2013 р. № 0002181720за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 26.09.2013 р.)

від відповідача: Гомольська Я.П. (довіреність № 26/26-57-10-18 від 16.08.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 21.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2013 р. № 0002181720.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15668/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21.11.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.06.2013 р. № 0002181720;

- стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями) щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 32 573,76 грн., сформованого за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Метабо Україна» (код ЄДРПОУ 35195449).

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем в свою чергу були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 21.11.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю, зазначивши про те, що в даному випадку позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи, не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Метабо Україна» (код ЄДРПОУ 35195449) щодо надання останнім на користь ФОП ОСОБА_2 послуг з поставки-продажу товару (станків, комплектуючих та іншого), зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, а також не надання доказів наявності у позивача ФОП ОСОБА_2 власного або орендованого транспорту, що дозволяло би стверджувати про особисте забирання позивачем товару від контрагента ТОВ «Метабо Україна», проте як за наслідками перевірки ФОП ОСОБА_2 податковим органом було встановлено повну відсутність у позивача будь-якого рухомого майна, зважаючи на що, позивачем жодним чином не було доведено суду - яким саме чином та ким саме здійснювалася така поставка (перевезення) товару від ТОВ «Метабо Україна» до ФОП ОСОБА_2.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 27.04.2013 р. № 237/384/17-20/НОМЕР_2, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями) щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 32 573,76 грн., сформованого за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Метабо Україна» (код ЄДРПОУ 35195449).

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме у січні 2013 р. позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Метабо Україна» (код ЄДРПОУ 35195449), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки-продажу товару (станків, комплектуючих та іншого).

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 14.06.2013 р. № 0002181720, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 40 717,20 грн., з яких: за основним платежем - 32 573,76 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 143,44 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС (правонаступником якої є ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) від 14.06.2013 р. № 0002181720 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві та в судових дебатах позивач (представник позивача) не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді (з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р.) позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Метабо Україна» (код ЄДРПОУ 35195449), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки-продажу товару (станків, комплектуючих та іншого) у великих обсягах та на значні суми.

За наслідками зазначених правовідносин, позивачем було включено до податкового кредиту у січні 2013 року суми ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Метабо Україна» (код ЄДРПОУ 35195449) згідно договору поставки № 13573-05092008 від 05.09.2008 року на підставі податкових накладних ( №7 від 09.01.2013 р., № 8 від 09.01.2013 р., № 10 від 09.01.2013 р., № 38 від 10.01.2013 р., № 41 від 10.01.2013 р., № 52 від 11.01.2013 р., № 48 від 11.01.2013 р., № 70 від 11.01.2013 р., № 55 від 11.01.2013 р., № 71 від 14.01.2013 р., № 68 від 14.01.2013 р., № 115 від 16.01.2013 р., № 96 від 15.01.2013 р., № 126 від 17.01.2013 р., № 138 від 17.01.2013 р., № 201 від 24.01.2013 р., № 351 від 28.01.2013 р., № 407 від 30.01.2013 р., № 414 від 30.01.2013 р., № 424 від 30.01.2013 р.), виписаних у січні 2013 року ТОВ «Метабо Україна», як продавцем, на ім'я позивача, як покупця, у зв'язку із придбанням товару на загальну суму 176 584,45 грн. в т.ч. ПДВ - 29 430,73 грн.

Проте, як підтверджується наявними у справі доказами, та не було жодним чином спростовано відповідачем, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС в Акті перевірки позивача зазначено, що ФОП ОСОБА_2 включено до податкового кредиту в січні 2013 р. іншу суму ПДВ, ніж фактично була включена, а саме 32 573,76 грн. замість 29 430,73 грн., з урахуванням невідомої податкової накладної № 436 від 31.01.2013 року на суму 18 858,19 грн. в т.ч. ПДВ - 3 143,03 грн. (сторінка 5 Акта перевірки, рядок № 24 таблиці), проте як контрагент позивача ТОВ «Метабо Україна» на ім'я позивача вказаної податкової накладної № 436 від 31.01.2013 року взагалі не виписував, та відповідно позивач товар на вказану суму не придбавав.

Жодних обґрунтованих пояснень з даного приводу представник відповідача в судовому засіданні не надав, з чого вбачається помилкове зазначення ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС в Акті перевірки позивача про формування ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту в січні 2013 р. саме в сумі 32 573,76 грн. замість вірної суми 29 430,73 грн., з урахуванням невідомої податкової накладної № 436 від 31.01.2013 року на суму 18 858,19 грн. в т.ч. ПДВ - 3 143,03 грн., яку контрагент позивача ТОВ «Метабо Україна» на ім'я позивача взагалі не виписував, а товар на вказану суму позивачем у ТОВ «Метабо Україна» не придбавався.

Зважаючи на зазначене, що підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодним чином спростовано податковим органом, відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 14.06.2013 р. № 0002181720 було необґрунтовано, а відповідно протиправно визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу - 3 143,03 грн., та в частині штрафних (фінансових) санкцій - 785,76 грн., з урахуванням невідомої податкової накладної № 436 від 31.01.2013 року на суму 18 858,19 грн. в т.ч. ПДВ - 3 143,03 грн., яку контрагент позивача ТОВ «Метабо Україна» на ім'я позивача взагалі не виписував, а товар на вказану суму позивачем у ТОВ «Метабо Україна» не придбавався.

З приводу правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податковому повідомленні-рішенні від 14.06.2013 р. № 0002181720 в іншій частині донарахованого зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 29 430,73 грн., та в інший частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 357,68 грн., наявними у справі доказами підтверджується наступне.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності здійснення) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Метабо Україна» (код ЄДРПОУ 35195449) щодо надання останнім на користь ФОП ОСОБА_2 послуг з поставки-продажу товару (станків, комплектуючих та іншого), зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару.

Крім того, позивачем також не було доведено суду наявності у ФОП ОСОБА_2 власного або орендованого транспорту, що дозволяло би представнику позивача стверджувати про особисте забирання позивачем товару від контрагента ТОВ «Метабо Україна».

З даного приводу, як вбачається судом з наявних у справі доказів, за наслідками зазначеної перевірки ФОП ОСОБА_2 податковим органом було встановлено повну відсутність у позивача будь-якого рухомого майна, зважаючи на що, позивачем жодним чином не було доведено суду - яким саме чином та ким саме здійснювалася така поставка (перевезення) товару від ТОВ «Метабо Україна» до ФОП ОСОБА_2.

Так, під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання контрагентом ТОВ «Метабо Україна» (код ЄДРПОУ 35195449) послуг з поставки-продажу товару (станків, комплектуючих та іншого), а також не було доведено суду наявності у ФОП ОСОБА_2 власного або орендованого транспорту, що дозволяло би представнику позивача стверджувати про особисте забирання позивачем товару від контрагента ТОВ «Метабо Україна».

Зважаючи на таке, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки, ФОП ОСОБА_2 не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ) на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентом ТОВ «Метабо Україна, а також зазначених документів не було надано позивачем і під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Метабо Україна» щодо поставки товару мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки позивачем жодними допустимими доказами по справі не було доведено суду - яким саме чином (з використанням якого транспорту, із наданням копії технічних паспортів такого транспорту) та ким саме (позивачем, контрагентом чи іншим перевізником) здійснювалася така поставка (перевезення) товару від ТОВ «Метабо Україна» до ФОП ОСОБА_2.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 р. № 0002181720 в частині донарахованого зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 29 430,73 грн., та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 357,68 грн., на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 14.06.2013 р. № 0002181720 в частині донарахованого зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 29 430,73 грн., та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 357,68 грн.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.06.2013 р. № 0002181720 в частині донарахованого зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3 143,03 грн., та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 785,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що судом позов майнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з державного бюджету у відсотковому співвідношенні, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.06.2013 р. № 0002181720 в частині донарахованого зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3 143,03 грн., та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 785,76 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судові витрати у відсотковому співвідношенні, пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 39,29 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 28.11.2013 р.