Постанова № 3545050, 12.03.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4906/08/0470

Категорія статобліку 2.32

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2009 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В.М.

при секретарі Середа А.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Міщенко П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, в якій просить:

- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна,9 ідентифікаційний код 03341776) по відмові у реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: домоволодіння по АДРЕСА_1;

- скасувати рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна,9 ідентифікаційний код 03341776) від 14 березня 2008 року про відмову у реєстрації права власності ОСОБА_1 на домоволодіння по АДРЕСА_1;

- зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на домоволодіння по АДРЕСА_1;

- судові витрати покласти на Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач - КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», без законних підстав відмовило ОСОБА_1 в реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.10.2007 р., оскільки наявність судового рішення про визнання права власності на певне нерухоме майно, є підставою для реєстрації права власності на це майно державним реєстратором. У зв'язку з цим, просить визнати дії КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» незаконними, скасувати рішення КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» та зобов'язати відповідача зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомого майна на підставі правовстановлюючого документу - судового рішення.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі. Пояснила, що 14 лютого 2008 року звернулась до КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстрацією права власності на об'єкт нерухомого майна - домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.10.2007 р. Рішенням КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.03.2008 р. позивачу відмовлено у реєстрації права власності з тих підстав, що подані документи не відповідають вимогам, установленим п 3.3.«Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» та іншим актам чинного законодавства України. Позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для відмови в реєстрації права власності.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував. Пояснив, що у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» не відмовляло, а письмово повідомило про те, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим п. 3.3.«Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» та іншим актам чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.10.2007 року визнано дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 27.05.2001 р. між ОСОБА_2 (померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 р.) та ОСОБА_1. В процесі ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи було встановлено, що вищезазначений договір купівлі-продажу був укладений без попереднього проведення технічної інвентаризації нерухомого майна, а також відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно (п.3.3. Тимчасового положення).

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

14 березня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради з замовленням на здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Підставою для реєстрації за нею права власності на вказаний об'єкт нерухомості позивач зазначила рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2007 р. по справі № 22ц-6286/07 про визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначене домоволодіння.

Як встановлено в судовому засіданні, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.10.2007 р. по справі № 22ц-6286/07 набрало законної сили.

14 березня 2008 р. КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» направило позивачу лист №3088, в якому зазначено, що розглянувши замовлення №07/3192 від 14.02.08 року стосовно проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, виконати замовлення неможливо, оскільки згідно пункту 3.3. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, подані документи не відповідають вимогам, установленим цим положенням та іншими актами чинного законодавства, а саме рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.10.2007 року визнано дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 27.05.2001 р. між ОСОБА_2 (померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 р.) та ОСОБА_1. В процесі ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи було встановлено, що вищезазначений договір купівлі-продажу був укладений без попереднього проведення технічної інвентаризації нерухомого майна, а також відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно пунктів 1.4., 1.6., 1.7 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.

Пунктом 2.1. Тимчасового положення встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Розділом 3 Тимчасового положення встановлено, що з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності. У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України. У реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державний реєстратор у межах своїх повноважень здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації; встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.

Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. № 157/6445, визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. В пункті 10 цього Переліку зазначені рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч.4 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Таким чином, при наявності рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 22ц-6286/07 від 03.10.2007 р., яке набрало законної сили, і яким за ОСОБА_1 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 27.05.2001 р., відповідач не мав права відмовити позивачу в реєстрації права власності на зазначений в судовому рішенні об'єкт. Також, відповідач не мав права давати оцінку обставинам, встановленим судовим рішенням, яке набрало законної сили і є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-IV від 01.07.2004 р., державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та про відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача не зміг з посиланням на норми права обґрунтувати правомірність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави, передбачені законом, для відмови у державній реєстрації прав власності у відповідача були відсутні.

Також, з матеріалів справи виходить, що відповідним державним реєстратором не приймалось рішення про відмову в реєстрації заявленого права. Оскільки лист комунального підприємства не є тотожнім рішенню державного реєстратора встановленої форми.

Лист відповідача №3088 від 14.03.08 р. про відмову в реєстрації не є рішенням реєстратора, оскільки він не відповідає встановленій формі рішення про відмову в реєстрації, визначеній в Додатку 6 до пункту 3.2 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 6/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445.

Відповідно до вищевказаного пункту, рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити:

дату й місце прийняття рішення;

стислий опис майна, щодо якого приймається рішення;

підстави винесення рішення та правове обгрунтування;

реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (за наявності).

Рішення про відмову в реєстрації прав видається на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 6, посвідчується підписами реєстратора, начальника або уповноваженою ним особою та скріплюється печаткою БТІ.

У зв'язку з відсутністю такого рішення щодо відмови в реєстрації прав власності позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині скасування рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна,9 ідентифікаційний код 03341776) від 14 березня 2008 року про відмову у реєстрації права власності ОСОБА_1 на домоволодіння по АДРЕСА_1.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про протиправність дій КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд вважає за необхідне для повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та більш конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою правильного її виконання в подальшому шляхом визнання протиправними дій Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради по відмові у реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: домоволодіння по АДРЕСА_1; зобов'язання Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 жовтня 2007 року.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 3 гривні 40 копійок документально підтверджені позивачем і тому підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради по відмові у реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: домоволодіння по АДРЕСА_1.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 жовтня 2007 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено 17 березня 2009 року.

Суддя В.М.Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя В.М. Олійник