Постанова № 35450288, 14.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2013 року № 6/123

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІВЛ Обладнання та інжиніринг»до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньЗа участю представників сторін:

від позивача: Демидюк О.Б. (довіреність № 277 від 23.10.2013 р.)

від відповідача: Шкодич Ю.В. (довіреність № 1083/9 від 05.08.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство обмеженою відповідальністю «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2008 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 6/123 та призначено попереднє судове засідання.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2008 р. було задоволено клопотання позивача, та на стадії попереднього судового розгляду зупинено провадження у справі № 6/123 до розгляду судом апеляційної інстанції справи № 11/180-А (господарське провадження) та набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2008 р. про зупинення провадження у справі № 6/123, було зобов'язано сторін по справі повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі № 6/123.

Зважаючи на довготривале ненадходження від сторін інформації щодо підстав поновлення провадження у справі № 6/123, судом на адресу сторін у справі та на адресу Київського апеляційного адміністративного суду скеровувалися судові запити щодо повідомлення суду наявності або відсутності підстав для поновлення провадження у справі 6/123.

Проте, в усіх випадках до суду надходили відповіді щодо відсутності інформації стосовно підстав для поновлення провадження у справі № 6/123.

Так, станом на 03.10.2013 р. жодних документів щодо наявності підстав для поновлення провадження у справі № 6/123 від сторін по справі та Київського апеляційного адміністративного суду до ОАС м. Києва також не надходило.

Згідно вимог ч. 5 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій воно було зупинено.

Враховуючи вимоги зазначеної статті, а також зважаючи на довготривале зупинення провадження у вказаній справі № 6/123 (більше п'яти років), судом, з метою встановлення актуальності такого спору на даний час, з власної ініціативи ухвалою від 03.10.2013 р. було поновлено провадження у справі № 6/123 для надання сторонам можливості подати пояснення та відповідні документи на обґрунтування їх нормативно-правових позицій в судовому засіданні, а також закінчено підготовче провадження та призначено справу № 6/123 до судового розгляду.

В судовому засіданні 14.11.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) від 27.06.2007 р. № 0005493540/0 та № 0005503540/0.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5 ст. 5, п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо неправомірного включення до складу валових витрат за І - IV квартали 2004 р. вартості послуг у загальній сумі 638 054, 04 грн. та заниження податку на прибуток за 2004 р. в сумі 152 555,01 грн., а також п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту у травні, серпні, вересні, листопаді, грудні 2004 р. сум податку на додану вартість у розмірі 122 044 грн. (заниження ПДВ на зазначену суму) на підставі первинних документів, оформлених від імені ТОВ «Центр інженерних технологій» та підписаних невідомими особами.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі даного Акта перевірки - є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву та в судовому засіданні 14.11.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог також заперечив з огляду на наступне.

Як було зазначено представником відповідача, наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Центр інженерних технологій», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Центр інженерних технологій» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому такі відносини є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та право на формування податкового кредиту.

З приводу зазначеного представник відповідача наголосив, що згідно висновків від 25.12.2006 р. № 12414, № 12415, № 12420, № 12421, № 12422 судово-почеркознавчої експертизи, здійсненої Київським НДІ судових експертиз при Міністерстві юстиції України за матеріалами кримінальної справи № 70-00303, у первинних документах (договорах, актах виконаних робіт, податкових накладних) по вищевказаних господарських операціях між ТОВ «Центр інженерних технологій» (Виконавцем) та позивачем ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» (Замовником), підпис директора від ТОВ «Центр інженерних технологій» ОСОБА_6 виконано іншою особою з ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_6 відповідно до чого, такі первинні документи не можуть вважатися належними у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), та на підставі таких неналежних первинних документів (податкових накладних та інших), не можуть формуватися валові витрати та податковий кредит.

Крім того, як зауважив представник відповідача, відповідно до наявних у справі матеріалів, Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2007 р. по кримінальній справі № 1п-22/07, було винесено обвинувальний вирок відносно фінансового директора позивача ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» ОСОБА_7., який підписував всю первинну документацію, в тому числі і по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Центр інженерних технологій», внаслідок чого в такому випадку у позивача також відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту, в розумінні вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) була проведена невиїзна документальна перевірка позивача щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ «Центр інженерних технологій» за період роботи з 01.03.2004 р. по 31.12.2004 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 15.06.2007 р. № 60/35-40/21642642, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5 ст. 5, п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо неправомірного включення до складу валових витрат за І - IV квартали 2004 р. вартості послуг у загальній сумі 638 054, 04 грн. та заниження податку на прибуток за 2004 р. в сумі 152 555,01 грн., а також п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту у травні, серпні, вересні, листопаді, грудні 2004 р. сум податку на додану вартість у розмірі 122 044 грн. (заниження ПДВ на зазначену суму) на підставі первинних документів, оформлених від імені ТОВ «Центр інженерних технологій» та підписаних невідомими особами.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Центр інженерних технологій», щодо виконання останнім на користь позивача робіт по налагодженню та встановленню обладнання у великих обсягах та на значні суми.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 27.06.2007 р. № 0005493540/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 180 066,00 грн., в тому числі 120 044,00 грн. - за основним платежем, та 60 022,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 27.06.2007 р. № 0005503540/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 228 832,52 грн., в тому числі 152 555,01 грн. - за основним платежем, та 76 277,51 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) від 27.06.2007 р. № 0005493540/0 та № 0005503540/0 - протиправними, позивач звернувся за їх оскарженням у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення невиїзної документальної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, у перевіряємому періоді (з 01.03.2004 р. по 31.12.2004 р.) позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Центр інженерних технологій», щодо виконання останнім на користь позивача робіт по налагодженню та встановленню обладнання у великих обсягах та на значні суми.

Актом перевірки зафіксовано, та наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що між позивачем ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» (Замовником) в особі фінансового директора ОСОБА_7 та ТОВ «Центр інженерних технологій» (Виконавця) в особі ОСОБА_9 було укладено ряд угод (договорів), згідно умов яких Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок виконати роботи по налагодженню та встановленню обладнання.

ТОВ «Центр інженерних технологій» на виконання зазначених угод виписало ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» акти виконаних робіт та податкові накладні за підписом ОСОБА_9

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Центр інженерних технологій», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит та валові витрати у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «Центр інженерних технологій», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Згідно висновків від 25.12.2006 р. № 12414, № 12415, № 12420, № 12421, № 12422 судово-почеркознавчої експертизи, здійсненої Київським НДІ судових експертиз при Міністерстві юстиції України за матеріалами кримінальної справи № 70-00303, у первинних документах (договорах, актах виконаних робіт, податкових накладних) по вищевказаним господарським зобов'язанням підпис директора від контрагента позивача ТОВ «Центр інженерних технологій» ОСОБА_6 - виконано іншою особою з ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_6

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94).

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням вимог ст. 11 Закону № 334/94, валові витрати можуть підтверджуватись:

- документами, які підтверджують списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг) або придбання їх за готівку;

- документи, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно зі ст.1 цього Закону є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

У відповідності з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти їх здійснення є первинні документи. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість», первинні документи (договори, видаткові, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документа від імені юридичної особи.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такий обов'язковий реквізит як посада, прізвище та підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Вимогами п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Підсумовуючи викладене, право на формування валових витрат та податкового кредиту у платника податку виникає лише за умови фактичного придбання, зокрема, товарів (робіт, послуг), витрати з придбання яких відносяться до складу валових витрат та підтверджуються первинними документами, тобто документами, які складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в позовній заяві позивач вказує на безпідставність висновків ДПІ про порушення товариством податкового законодавства, так як договори, на які міститься посилання в Акті, було виконано у повному обсязі, сторони не пред'являли претензій та не оспорювали у судовому порядку дійсність таких договорів чи їх виконання, валові витрати та податковий кредит підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» не порушувало податкового законодавства.

Однак, як свідчать обставини справи, постановою старшого слідчого в ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Ланового О.Ю. від 22.02.2006 р. було порушено кримінальну справу відносно фінансового директора ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ст. 212 ч. 3 та ст. 366 ч. 2 КК України, та об'єднано в одне провадження з кримінальною справою № 70-00303.

З даного приводу, Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2007 р. по кримінальній справі № 1п-22/07 відносно ОСОБА_7, обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ст. 212 ч. 2, ст. 366 ч. 2 КК України, встановлено наступне.

ОСОБА_7 відповідно до установчих документів та законодавства України займає посаду фінансового директора ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг», що пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, та є службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, яка відповідає за правильність нарахування та своєчасність сплати податків і обов'язкових платежів, як це передбачено чинним законодавством України.

Згідно п. 3.8.1 статуту «Органи товариства», фінансовому директору - ОСОБА_7 надані повноваження, що передбачає право на розпорядчий підпис фінансово-господарських документів підприємства.

Судом встановлено, що діючи в порушення вимог законодавства України, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність та бажаючи уникнути виконання обов'язків перед бюджетом, усвідомлюючи і передбачаючи настання суспільно-шкідливих наслідків у вигляді приховування податків та ненадходження до бюджету грошових коштів, бажаючи їх настання, ОСОБА_7, вчинив діяння, що чинним Кримінальним Кодексом кваліфікуються як умисне ухилення від сплати податків у великих розмірах шляхом заниження об'єкта оподаткування та вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

ОСОБА_7, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на ухилення від сплати податків шляхом заниження об'єкта оподаткування, достовірно знаючи, що ТОВ «Центр інженерних технологій» фактично не має можливості виконати необхідні роботи, які будуть виконуватися працівниками очолюваного ним підприємства, з метою завищення валових витрат та податкового кредиту товариства, документально оформлює пакет документів, що свідчать про нібито виконання робіт між його підприємством та ТОВ «Центр інженерних технологій».

В актах приймання-передачі виконаних робіт виконав свій підпис в графі «Продукцію прийняв від замовника ОСОБА_7», та тим самим вніс завідомо неправдиві відомості щодо виконання робіт для ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг», достовірно знаючи, що такі роботи, зазначені в актах виконаних робіт ТОВ «Центр інженерних технологій» не виконувало.

Первинні документи по взаємовідносинах між ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» та ТОВ «Центр інженерних технологій» були оформлені та підписані від імені директора ТОВ «Центр інженерних технологій» ОСОБА_6 який фактично ніякого відношення до виконання робіт від імені ТОВ «Центр інженерних технологій» не мав та ніяких первинних документів від імені цього підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» не підписував.

Всі первинні документи щодо придбання робіт та обладнання у ТОВ «Центр інженерних технологій» та в подальшому виконання вказаних робіт, реалізації та встановлення обладнання на ВП «Аварійно-технічний центр», ЗАТ «Українські сателітарні системи» та ДП НАЕК «Енергоатом» Тарасенком Л.В. були передані головному бухгалтеру ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» Аншакову А.А., який не був обізнаний щодо злочинних дій ОСОБА_7, для врахування при веденні бухгалтерського та податкового обліку та складанні податкової звітності.

Таким чином, внаслідок злочинних дій фінансового директора ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг», спрямованих на ухилення від сплати податків шляхом заниження об'єкту оподаткування, в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно було включено до податкового кредиту та валових витрат за період з травня по грудень 2004 р. суми ПДВ по операціях придбання робіт та обладнання у ТОВ «Центр інженерних технологій» у загальному розмірі 122 044 грн. та фактичного ненадходження до бюджету за ІІ-IV квартали 2004 р. податку на прибуток у загальному розмірі 152 555,01 грн.

В той же час, ОСОБА_7, достовірно знаючи, що в офіційних документах - податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за відповідні періоди 2004 р., внесені неправдиві відомості щодо суми податкового кредиту та валових витрат по операціях з придбання робіт та обладнання у ТОВ «Центр інженерних технологій» та суми ПДВ та податку на прибуток, належні до сплати у зазначений період часу, підписав вказану декларацію як керівник ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг», після чого дані декларації в 2004 році були подані до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Так, згідно абз. 6 стор. 8 Постанови Печерського районного суду м. Києва по кримінальній справі, ОСОБА_7 у скоєному щиро покаявся, що свідчить про визнання останнім його вини у скоєних діяннях.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, судове рішення в кримінальній справі, яке набрало законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалене рішення, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено цією особою.

Отже, з урахуванням фактів встановлених у вищезазначеному судовому рішенні Печерського районного суду м. Києва внаслідок злочинних дій посадових осіб позивача, що полягають в умисному ухиленні від сплати податків у великих розмірах шляхом заниження об'єкта оподаткування та вчинення службового підроблення (внесення недостовірних даних до первинних документів про реальні наслідки господарських операцій та їх підписання не уповноваженою особою), спричинено тяжкі наслідки для державного бюджету.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановленні ст. 203 Цивільного кодексу України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема:

- ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З урахуванням зазначених вище фактів встановлених судом по кримінальній справі, укладені договори між позивачем та ТОВ «Центр інженерних технологій» об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. - доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу «Визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі», згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., «під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування». Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протизаконні дії суб'єктів господарювання руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Отже, при укладанні зазначених угод сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків, а саме в умисному ухиленні від сплати податків у великих розмірах шляхом заниження об'єкта оподаткування та вчинення службового підроблення, що як встановлено в постанові Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2007 р. потягнуло за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Так, як було зазначено вище, суд зупиняв провадження в даній адміністративній справі № 6/123 за клопотанням позивача до набрання законної сили судовим рішенням у пов'язаній справі № 11/180-А (господарське провадження), в якій ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» просив Господарський суд м. Києва визнати господарські договори між ним та ТОВ «Центр інженерних технологій» недійсними без застосування наслідків їх недійсності для сторін.

Однак, постановою Господарського суду м. Києва від 30.05.2007 р. по справі № 11/180-А (що не оскаржувалася в апеляційному порядку, а отже судове рішення набрало законної сили), було відмовлено позивачам ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» та ТОВ «Центр інженерних технологій» у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було встановлено вище, в матеріалах справи є наявною постанова Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2007 р. по кримінальній справі № 1п-22/07, якою було винесено обвинувальний вирок відносно фінансового директора позивача ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» ОСОБА_7, який підписував всю первинну документацію, в тому числі і по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Центр інженерних технологій» (звільнено від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію»), внаслідок чого в такому випадку у позивача не може виникати права на формування валових витрат та податкового кредиту, в розумінні вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, як також було зазначено вище, висновками від 25.12.2006 р. № 12414, № 12415, № 12420, № 12421, № 12422 судово-почеркознавчої експертизи, здійсненої Київським НДІ судових експертиз при Міністерстві юстиції України за матеріалами кримінальної справи № 70-00303, у первинних документах (договорах, актах виконаних робіт, податкових накладних) по вищевказаних господарських операціях між ТОВ «Центр інженерних технологій» (Виконавцем) та позивачем ТОВ «ІВЛ Обладнання та інжиніринг» (Замовником), підпис директора від ТОВ «Центр інженерних технологій» ОСОБА_6 виконано іншою особою з ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_6, відповідно до чого, такі первинні документи не можуть вважатися належними у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), та на підставі таких неналежних первинних документів (податкових накладних та інших), також не можуть формуватися валові витрати та податковий кредит.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявними у справі доказами та наведеними вище нормами чинного законодавства, підтверджується правомірність висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства (паперовий (безтоварний) варіант взаємовідносин), на підставі чого було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів на їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 21.11.2013 р.