Рішення № 35449743, 21.11.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Перепелюк І. Б., Чупікової В. В.

секретар Андрушків С. П.

з участю представника позивача Бацей Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року,

встановила:

У серпні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з названим позовом.

Позивач зазначав, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 28 січня 2007 року був укладений кредитно-заставний договір № CVXRRX37150242, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2697 гривень 59 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за відповідачем станом на 04 червня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 41146 гривень 12 коп., Банк просив її стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року позов задоволено частково.

__________________

Справа 22ц-1581 Головуючий І інстанції Дячук О.О.

Категорія 19/27 Доповідач Яремко В.В.

Стягнуто з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 18309 гривень 49 коп. заборгованості, яка включає суму основного боргу, відсотків за його користування та штрафу.

У задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 22838 гривень 63 коп. відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та предмету оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 28 січня 2007 року був укладений кредитно - заставний договір № СVXRRX37150242, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2697 гривень 59 коп. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 24 січня 2008 року.

Відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, останній черговий платіж ним здійснено 29 березня 2010 року в сумі 635 гривень 36 коп. (а.с.46).

Внаслідок цього станом на 04 червня 2013 року за відповідачем утворилась заборгованість: 2062 гривень 24 коп. - за кредитом; 13811 гривень 72 коп. - за процентами за користування кредитом; 500 гривень - штраф (фіксована частина); - 1935 гривень 53 коп. - штраф (процентна складова).

Рішення про стягнення з відповідача зазначених сум сторонами не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 22838 гривень 63 коп., суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру неустойки, завданої порушенням зобов'язання або не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому, суд зробив висновок про те, що доказом умисних дій позивача, який не вжив заходів щодо зменшення неустойки, є те що строк повернення відповідачем кредиту та відсотків сплив у 2008 році, з претензіями про повернення заборгованості позивач до відповідача не звертався, а з позовом до суду про стягнення заборгованості з нарахуванням пені звернувся у серпні 2013 року, що сприяло збільшенню розміру нарахованої пені.

Суд першої інстанції з посиланням на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зробив висновок, що у правовідносинах з прострочення грошових зобов'язань фізична особа пені не сплачує.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм матеріального права, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення, яким позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5. 4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), (Стандарт), які є невідємною частиною укладеного між сторонами кредитно-заставного договору, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань (в т.ч. нарахування пені) здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобовязання повинно бути виконане позичальником.

У справі встановлено, що відповідач своєчасно не виконував умов договору щодо погашення боргу за кредитно-заставним договором, останній платіж ним вчинено 29 березня 2010 року.

Тому вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, оскільки невиконання зобов'язання мало місце з вини відповідача.

Водночас вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенні - у межах трьохрічного строку, передбаченого кредитно-заставним договором ( 5.4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), (Стандарт), за період з 4 червня 2010 по 4 червня 2013 року, а не за п'ятирічний період, як про це просить позивач.

На підставі наведеного за вказаний період з відповідача на користь Банку слід стягнути 12337 гривень 52 коп. пені відповідно до наданого Банком розрахунку (а.с. 47-50).

Указаного суд першої інстанції до уваги не взяв та дійшов помилкового висновку про те, що пеня утворилася з вини Банку і що законодавством не передбачено стягнення пені з фізичних осіб.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, то розподіл судових витрат, відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, слід змінити.

Так, з урахуванням рішення, яке ухвалюється апеляційним судом, позовні вимоги Банку задоволено на 30647 гривень 091 коп. - на 74, 48 %.

Відповідно розмір судового збору, сплачений за подання позову до суду першої інстанції, підлягає відшкодуванню у розмірі 306 гривень 46 коп (74, 48 % від 411 гривень 46 коп.).

Відсоток задоволення вимог апеляційної скарги складає 54, 02% (12337 гривень 52 коп. від 22836 гривень 63 коп.).

Тому розмір судового збору сплачений за подання апеляційної скарги складає 61 гривню 80 коп. (54, 02% від 114 гривень 70 коп. - розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги).

Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 368 гривень 26 коп. (306,46+61,80).

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року в частині відмови у стягненні пені з ОСОБА_2 скасувати.

Позов у цій частині задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» пеню у розмірі 12337 (дванадцять тисяч триста тридцять сім) гривень 52 коп.

Розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 368 (триста шістдесять вісім) гривень 26 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Яремко В. В.

Судді: Перепелюк І. Б.

Чупікова В. В.