Рішення № 35446182, 19.11.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 рокуСправа № 912/1424/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1424/13

за позовом: Фермерського господарства "Аграрник-2007", с. Панчеве, Новомиргородський район, Кіровоградська область

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність "Вікторія-Агро", с. Каніж, Новомиргородський район, Кіровоградська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фермерське господарство "Босько А.Б."

про стягнення 157 566,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - Атласова І.Ю., довіреність № б/н від 06.08.13;

від відповідача - Тиханський О.П., довіреність №2 від 01.10.13;

від 3-ї особи - Босько А.Б., голова.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фермерським господарством "Аграрник-2007" подано позовну заяву з вимогами стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" (надалі - СТОВ "Вікторія-Агро") 157 566,00 грн. збитків, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань щодо міни земельних ділянок.

В обґрунтування підстав позову позивач вказав на те, що з метою посіву обробив земельні ділянки, які отримав у користування від відповідача за договором міни від 15.08.2008 р., однак відповідач в подальшому заборонив проводити на таких земельних ділянках будь-які роботи, мотивуючи тим, що сам буде користуватися земельними ділянками на підставі договорів оренди земельних паїв у фізичних осіб. Збитки позивач визначає вартістю проведених робіт з обробітку відповідних земельних ділянок, які позивач повинен заплатити фермерському господарству "Босько А.Б." згідно договору про надання послуг.

Ухвалою господарського суду від 23.09.2013 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у даній справі.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2013 р. за ініціативою господарського суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фермерське господарство "Босько А.Б.".

Відповідач позов заперечив повністю, посилаючись на їх безпідставність та не підтвердження позовних вимог (відзив від 28.10.2013 р., пояснення від 11.11.2013 р.). Зокрема, відповідач наголошує на тому, що договір від 15.08.2008 р. є неукладеним внаслідок відсутності його державної реєстрації, правові підстави займати земельні ділянки у позивача відсутні, позивачем не доведено належними доказами реальність понесених збитків.

Третьою особою, згідно наданих письмових пояснень від 12.11.2013 р., підтверджено повідомлені позивачем обставини щодо обробітку земельних ділянок на підставі договору про надання послуг, укладеного з позивачем.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі господарського суду від 06.11.2013 р. В судовому засіданні 15.11.2013 р. оголошувалась перерва до 19.11.2013 р.

В судовому засіданні 19.11.2013 р. представником позивача позовні вимоги підтримано повністю; представником відповідача позов заперечено; представником третьої особи підтримано надані до справи пояснення.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників, наведені в обґрунтування підстав та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи слідує, що за договором міни земельних ділянок від 15.08.2008 р., підписаним між СТОВ "Вікторія-Агро" (Сторона 1) та фермерським господарством "Аграрник-2007" (Сторона 2), сторони домовились здійснити між собою обмін земельними ділянками, які знаходяться на території Канізької сільської ради Новомиргородського району, площею: 63,56 га, які перебувають у Сторони 1, на 58,04 га, які перебувають у Сторони 2 (том І а.с. 10).

Строк дії названого договору - з моменту його підписання до завершення виробничого циклу (до остаточного збору врожаю).

15.08.2008 р. між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі земельних ділянок (том І а.с. 11).

Як повідомляє позивач, восени 2012 року, після остаточного збору врожаю 2012 року, позивачем на земельних ділянках, які були передані згідно договору міни, проведено роботи по підготовці землі до посівних робіт у 2013 році. Так, 20.09.2012 р. позивач (Замовник) уклав з фермерським господарством "Босько А.Б." (Виконавець) договір про надання послуг, за умовами якого Виконавець надав позивачеві послуги по обробці земельної ділянки загальною площею 63,58 га, яка належить Замовнику на підставі договору міни від 15.08.2008 р. та знаходиться на території Канізької сільської ради Новомиргородського району, а саме: оранка, дискування, внесення мінеральних та органічних добрив (том І а.с. 12-13). Розрахунок вартості надання послуг по обробці земельної ділянки становить 157 566,00 грн. (додаток №1 до договору про надання послуг) ( том І а.с. 14).

Згідно актів прийомки-передачі виконаних робіт від 15, 20, 25 жовтня 2012 р., складених між фермерським господарством "Аграрник-2007" та фермерським господарством "Босько А.Б.", Виконавцем виконано обумовлені договором від 20.09.2012 р. роботи на загальну суму 157 565,88 грн. (том ІІ а.с. 171-173). Крім того, позивач надав акт від 01.11.2012 р., за яким в період з 20.09.2012 р. по 01.11.2012 р. виконано за договором роботи загальною вартістю 157 566,00 грн. (том І а.с. 114).

Фермерське господарство "Босько А.Б. у своїх поясненнях від 12.11.2013 р. підтверджує укладення з позивачем договору про надання послуг від 20.09.2012 р. та фактичне виконання робіт по обробці земельних ділянок, на підтвердження чого надано накладні на придбання добрив, шляхові листи, акти прийому-передачі виконаних робіт, податкову звітність (том ІІ а.с. 168-178, 184-228).

Як повідомляє позивач, навесні 2013 року під час проведення робіт по закриттю вологи на земельних ділянках, які перейшли до позивача за договором міни від 15.08.2008 р., відповідачем було заборонено проводити позивачу будь-які роботи з тих підстав, що дані земельні ділянки буде обробляти відповідач на умовах договорів оренди земельних паїв у фізичних осіб.

Позивач звернувся до СТОВ "Вікторія-Агро" з листом від 19.04.2013 р. з проханням використати земельну ділянку згідно договору міни до завершення виробничого циклу (до остаточного збору врожаю) (том І а.с. 15, 16). Відповідь на даний лист відсутня.

З огляду на те, що земельні ділянки, які використовував позивач, використовує СТОВ "Вікторія-Агро" , позивач вважає, що вказаним відповідач порушив умови договору міни від 15.08.2008 р. та завдав позивачу збитки на суму, які позивач має сплатити фермерському господарству "Босько А.Б." за обробіток відповідних земельних ділянок в розмірі 157 566,00 грн.

Господарський суд враховує, що відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.1 ч.8 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є, зокрема, правовим наслідком порушення зобов'язання, що визначено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

При цьому, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків (шкоди), необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками (шкодою), вини відповідача. Причинно-наслідковий зв'язок між збитками та правопорушенням означає, що господарське правопорушення повинно передувати виникненню збитків.

Позивач згідно поданого позову пов'язує виникнення збитків з порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо міни земельних ділянок. Між тим, господарський суд вважає, що матеріалами справи не доводиться вчинення відповідачем правопорушення, що слідує з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки, стосовно яких між сторонами здійснено обмін за договором міни від 15.08.2008 р., належать сторонам на праві оренди. Так, фермерське господарством "Аграрник-2007" (позивач) та СТОВ "Вікторія-Агро" (відповідач) отримали в оренду відповідні земельні ділянки на підставі укладених договорів оренди з фізичними особами орендодавцями (том І а.с. 41-113, том ІІ а.с. 2-142). Обставини того, що земельні ділянки, якими обмінювалися сторони, належать останнім на праві оренди, визначено також пунктом 3 договору міни від 15.08.2008 р., за змістом якого сторони підтверджують, що земельні ділянки, які підлягають обміну на момент укладення даного договору належать їм на праві оренди земель, за цільовим призначенням: ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Закону України Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

Отже, під час оренди землі орендар зобов'язаний неухильно дотримуватися умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства.

Конституція України встановлює, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14).

В силу приписів ч. 8 ст. 8 Закону України "Про оренду землі", редакція яких була чинною під час підписання між сторонами договору міни від 15.08.2008 р., орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Тобто, наведена норма передбачає можливість обміну земельними ділянками між орендарями, однак шляхом укладення договору суборенди, а не договору обміну (міни).

В порушення викладених приписів ч. 8 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" сторони здійснили між собою обмін земельними ділянками, які належать їм на праві оренди, шляхом укладення договору з обміну. Наявність згоди орендодавців на проведення такого обміну матеріалами справи не підтверджується.

Виходячи з положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, затверджених наказом Держкомзему України від 17 листопада 2003р. N 288, обмін земельними ділянками за договором міни можливий між власниками таких земельних ділянок та передбачає перехід права власності.

Господарський суд враховує, що свобода договору, яка закріплена у ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони у вправі вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та при погоджені умов договору, не є безмежною. У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акта для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень ( ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, господарський суд встановив, що договір міни земельних ділянок від 15.08.2008 р., якими позивач обґрунтовує свої вимог, не відповідає нормам Закону України "Про оренду землі", а саме ч. 8 ст. 8 наведеного Закону.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В силу ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пункт 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суд визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК). (пункт 2.3. постанови).

Закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину не перешкоджає визнанню його недійсним. Крім того, позивач стверджує про автоматичну пролонгацію договору від 15.08.2008 р. на підставі того, що сторони продовжували фактично користуватися земельними ділянками, якими обмінялися.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що договір міни земельних ділянок від 15.08.2008р., який пов'язаний з предметом спору, суперечить законодавству, а саме ч. 8 ст. 8 Закону України "Про оренду землі", господарський суд вважає наявними підстави та необхідним визнати такий договір недійсним.

Господарський суд відхиляє твердження відповідача про те, що договір міни від 15.08.2008 р. є неукладеним внаслідок відсутності його державної реєстрації.

Так, Законом України "Про оренду землі", в редакції станом на 15.08.2008 р., встановлювалась обов'язковість державної реєстрації договору оренди землі. При цьому, договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації.

Вказані вимоги розповсюджувалися і на договори суборенди землі.

Між тим, договір міни земельних ділянок від 15.08.2008 р. не можна кваліфікувати як договір суборенди земельних ділянок, оскільки він не містить обов'язкових умов договору суборенди землі, встановлених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", та не відповідає типовому договору оренди землі.

Приписами ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Матеріалами справи не підтверджується реєстрація за фермерським господарством "Аграрник-2007" права оренди земельними ділянками загальною площею 63,56 га, якими позивач користувався згідно договору міни від 15.08.2008 р.

З викладеного, господарський суд приходить до висновку, що фермерське господарство "Аграрник-2007" не мало право на користування земельними ділянками, які були ними отримані за договором від 15.08.2008 р., та здійснювати обробіток таких земельних ділянок в 2012 році. Натомість, відповідач, як особа, яка отримала в оренду відповідні земельні ділянки на підставі укладених та зареєстрованих договорів оренди з фізичними особами, набув в установленому законом порядку право володіти та користуватися відповідними земельними ділянками.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач згідно поданого позову пов'язує вимогу про стягнення збитків з порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо міни земельних ділянок, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог на вказаних обставинах та відсутність підстав для їх задоволення. В даному конкретному випадку відсутній повний склад правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування збитків, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи .

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача. При цьому, господарський суд стягує з позивача судовий збір за визнання договору недійсним, оскільки згідно пункту 3.17.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 2 тієї ж статті), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, п. 1 ч. 1 ст. 83, ст. ст. 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним договір міни земельних ділянок від 15.08.2008 р., укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" та фермерським господарством "Аграрник-2007".

У задоволені позову відмовити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Аграрник-2007" (26034, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Панчеве, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код 34505241) в доход Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1147,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя В.В.Тимошевська