Постанова № 35445545, 24.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 р.Справа № 1570/1309/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Флагман-С» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Флагман-С» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними дії відповідача по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки Підприємства, за результатами якої було складено акт № 140/23-34/34321385/10 від 23.01.2012 року, внесенню до даного акту перевірки висновків про нікчемність угод, укладених Підприємством з ТОВ «ВСТК», ПП «Антре Едвертайзінг», та про відсутність фактів передачі товарів та виконання робіт за цими угодами, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.02.2012 року № 0000422301, № 0000412301, № 0000402301, якими Підприємству визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24 957 грн., з податку на прибуток в сумі 32 889 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 1 662 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що перевірка проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а податковий орган не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними. Натомість господарські операції, здійснені Підприємством з ТОВ «ВСТК», ПП «Антре Едвертайзінг» носять товарний характер, мають економічний ефект, підтверджуються відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим не має підстав для визнання відповідних операцій безтоварними, а угод, укладених Підприємством з вищевказаними контрагентами - нікчемними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії відповідача по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Флагман-С», визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000422301 від 06.02.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1656,16 грн. за основним платежем, податкове повідомлення - рішення № 0000402301від 06.02.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1904,59 грн. за основним платежем. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ прийняті відповідачем за результатами позапланової невиїзної перевірки ПП «Флагман-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП «Антре Едвертайзінг» у березні 2011 року та ТОВ «ВСТК» в червні 2011 року, висновки якої відображені в акті перевірки від 23.01.2012 року № 140/23-34/34321385/10.

Податковим органом встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 185, 188, 200 ПК України ( дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за березень та червень 2011 року не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Антре Едвертайзінг» та з ТОВ «ВСТК»), порушення позивачем вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Підприємством суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту у березні та червні 2011 року на суму 26 616 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту на суму 1 662 грн.; пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.138.1.1 п. 138.1 ст.138, пп.139.1.9.п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 32 888 грн.

За висновком податкового органу, відображені у податковій звітності позивача за березень та червень 2011 року господарські операції з контрагентами - ПП «Антре Едвертайзінг» та з ТОВ «ВСТК» не мали реального характеру, а правочини, укладені позивачем з вищезазначеними контрагентами, здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому, на думку відповідача, є нікчемними.

Визначення платником податку податкового кредиту за безтоварними операціями є безпідставним, отже податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що господарська операція з придбання у ТОВ «ВСТК» насосів ПГН 100 у кількості 2 одиниць має товарний характер та підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, отриманий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, отже віднесення позивачем 985,5 грн. до складу податкового кредиту у червні 2011 року та 8 280,83 грн. до складу валових витрат у 2 кварталі 2011 року є обґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення на ці суми є протиправними. Також суд зазначив, що оскільки наказ про проведення перевірки вручено позивачеві вже після початку перевірки, а його зміст не містить жодної підстави для проведення перевірки, передбаченої ст.ст.77,78 ПК України, дії податкового органу по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки є протиправними.

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України, з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду) та або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку па віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку - за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податковою періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченою (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до склад) податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.05.2011 року між ПП «Флагман-С» та ТОВ «ВСТК» укладено договір на поставку товарів №7, згідно якого ТОВ «ВСТК», як постачальник, зобов'язався поставити ПП «Флагман-С», як покупцю, наступний товар: машинокомплект деталей та вузлів для машинки миючої ММ4А (2 штуки), насос ПГН 100 (2 штуки), миючу машинку ММ4А (2 штуки).

Отримання позивачем вказаного товару підтверджено видатковими накладними №РН-0000956 та №РН-0001070 та податковими накладними №421 від 21.06.2011 року на загальну суму 10 800 грн., в тому числі 1800 грн. ПДВ та № 442 від 24.06.2011 року на загальну суму 12 100 грн., в тому числі 2 016,67 грн. ПДВ.

На підставі вказаних податкових накладних ПП «Флагман-С» сформувало у червні 2011 року податковий кредит в сумі 3 816,67 грн. у зв'язку з авансовими платежами за миючі машинки ММ4А у кількості 2 штук (податковий кредит у сумі 2 831,17 грн.) та насос ПГМ 100 (податковий кредит в сумі 985,5 грн.).

Обгрунтовуючи свої виновки щодо реальності зазначеної господарської операції, суд першої інстанції помилково послався на договір підряду паспортизації продукції замовника №20 від 03.09.2011 року, укладений ПП «Флагман-С», як замовником, з Державним підприємством «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з Дослідним виробництвом», як підрядником, згідно якого підрядник зобов'язався виконати роботи щодо паспортизації, контролю якості, а також видати сертифікат на відповідність виробу «Насос пневмогідравлічний ПГН-100» у кількості 2 одиниць, а також на видані підрядником сертифікати на насоси ПГН-100 №№ 50, 51 та акт здачі-приймання виконаних робіт до договору №20 від 03.09.2011 року.

На думку колегії суддів, зазначена обставина ніяким чином не підтверджує того факту, що насоси за спірною господарською операцією були поставлені позивачеві саме ТОВ «ВСТК».

Поряд з цим, з акту перевірки вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «ВСТК» є організація перевезення вантажів, в той час як вищевказаним договором контраент позивача зобовязався поставити певні види товару, які потребують наявності сертифікату якості.

За умовами договору поставки від 20.05.2011 року товар має бути поставлений постачальником, а передача та прийом товару за його кількістю та якістю здійснюється сторонами на складі постачальника.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б беззаперечно підтверджували факт поставки товару контрагентом та його приймання позивачем. Яким чином перевозився зазначений в договорі товар, з якого саме складу і ким цей товар було прийнято та перевірено його кількість та якість, позивач а ні під час перевірки, а ні в ході розгляду справи пояснити не зміг.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки реальність господарської операції по виконанню договору на поставку товара від 20.05.2011 року № 7, укладеного позивачем та ТОВ «ВСТК», не підтверджена матеріалами справи, відповідачем правомірно нараховано платнику суми зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Також колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо протиправності дій податкового органу при проведенні перевірки.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції при розгляді даного спору не було враховано, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню перевірок платників податків прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки та складанню акту перевірки) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору щодо визнання протиправними дій відповідача (щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акта перевірки), судом має бути встановлено, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Колегія суддів вважає, що в даній справі недоліки оформлення наказу про проведення перевірки, та відповідно, і оскаржувані дії податкового органу безпосередньо не впливають на права та обов'язки позивача та на правові наслідки, що ними створені.

Враховуючи, що суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, але дав їм невірну правову оцінку, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Флагман-С» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Флагман-С» - відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.