Ухвала суду № 35445503, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2320/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на Постанову Київського кружного адміністративного суду від 30.05.2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський Склозавод» звернулись до Київського кружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. №0001432204.

Постановою Київського кружного адміністративного суду від 30.05.2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу №731 від 29.11.2012 р., виданого Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Інфомеддіалл» за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме п.198.2, п. 198.3, ст. 198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1300,00 грн. за листопад 2011 р.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Ірінською ОДПІ Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. №0001432204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1625,00 грн. з яких 1300,00 грн. збільшено суму ПДВ та штрафні (фінансові) санкції в сумі 325,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України є помилковим.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Інфомеддіалл» (Орендодавець) та АТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» (Орендар) укладено договір оренди №301210.

Предметом договору є надання в платне володіння та користування на умовах оренди автонавантажувача KOMATSU FD25T-16.

З метою документального підтвердження факту оренди автонавантажувача було складено акт здачі - прийому робіт (надання послуг) №16 від 30.11.2011 р. на суму 7800,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1300,00 грн. Орендодавцем, було надано податкову накладну №4 від 30.11.2011 р. на загальну суму 7800,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1300,00грн.

В свою чергу Орендарем на користь Орендодавця було сплачено орендну плату за листопад 2011 р. Оплата здійснена у безготівковій формі, платіжне доручення від 28.12.2011 р. №6924.

Також, господарські взаємовідносини між ТОВ «Інфомеддіал» та AT «Ветропак Гостомельський Склозавод» підтверджуються даними позабалансового обліку орендованих автонавантажувачів. Для обліку орендованих основних засобів на AT «Ветропак Гостомельський Склозавод» використовується позабалансовий рахунок класу 0, рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» на якому обліковуються активи у вигляді основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що отримані підприємством на підставі договорів оренди. Аналітичний облік отриманих в оренду активів здійснюється за видами активів.

Суми податку на додану вартість яка була сплачена позивачем за вказаними податковими накладними включено ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач уклав договір оренди навантажувача із ТОВ «Інфомеддіалл», яке мало на той час свідоцтво платника ПДВ та володіло і користувалось технологічним транспортним засобом на законних підставах на основі договору оренди №001, що був укладений 01.01.2011 р. між власником автонавантажувача KOMATSU FD25T-16 - приватним підприємцем ОСОБА_4 та Орендарем ТОВ «Інфомеддіалл».

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що документально підтверджено спільні дії сторін при укладені та виконанні договору були направлені на набуття прав та обов'язків, які випливають саме з договору про оренду навантажувача, що фактичне виконання робіт підтверджує, що господарські операції виконувалися, тому договір про оренду навантажувача не має ознак фіктивності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що контрагент позивача ТОВ ««Інфомеддіалл»» на момент складання податкових накладних був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та має свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на Постанову Київського кружного адміністративного суду від 30.05.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського кружного адміністративного суду від 30.05.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.