Ухвала суду № 35445485, 22.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 р.

Справа № 2-а-2240/10/1470

Категорія: 8.2.3

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря – Цуцкірідзе М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року за адміністративним позовом радгоспу «Виноградна долина» до Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області, Державної податкової адміністрації України в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на те, що відповідач, не досліджуючи питання, які саме виноматеріали і з якою метою виробляються радгоспом, вважаючи, що усі операції з реалізації продукції, що є виноматеріалами, повинні включатися до податкової декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюється розрахунки з бюджетом, прийняв податкове повідомлення-рішення про порушення радгоспом «Виноградна долина» (надалі – Радгосп) п.3.1 ст.3, п.7.3 ст.7 та п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на той час) та донарахування, з цих підстав, податку на додану вартість на суму 23868 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 11934 грн., а всього, на загальну суму 35802 грн.

За наслідками розгляду справи Миколаївським окружним адміністративним судом 23 листопада 2010 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову Радгоспу.

Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2006 року №118/23/00413995/1969 та податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2006 року №0000042301/2 прийняте Веселинівською міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області (надалі – МДПІ).

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні перевірки не з'ясував і у судовому засіданні не надав доказів, які вказують на призначення виноматеріалів (споживання, переробка) та доказів місткості спирту у цій сировині.

МДПІ, не обґрунтовуючи вимог поданої апеляційної скарги та не зазначаючи того у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове – про задоволення позову Радгоспу.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що у тексті апеляційної скарги допущено помилку, а саме у викладені вимог про задоволення позову позивача.

У зв’язку реорганізацією та утворенням територіальних органів Міністерства доходів і зборів, суд апеляційної інстанції провів заміну Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області на її правонаступника Вознесенську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку Радгоспу з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2004р. по 30.09.2005р., про що складено акт « 122/23-121/00413995 від 29.12.2005р..

МДПІ встановлено порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.7.3 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на суму 23868,00грн..

За результатами проведеної перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2006р. №118-23/00413995/1969 яким визначено суму зобов’язання з ПДВ в розмірі 35802,00грн. у т.ч. 23868,00грн. основного платежу та 11934,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку процедури апеляційного узгодження ДПА у Миколаївській області було прийнято рішення від 16.03.2006р. №455/10/25-014, яким скаргу директора Радгоспу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.01.2006р. №118-23/00413995/1969 –без змін та донараховано ПДВ на суму 9572,00грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4786,00грн. на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з положеннями пункту 11.29 ст. 11 Закону „Про податок на додану вартість“ зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання виробничого призначення. Радгосп „Виноградна долина“ є сільськогосподарським підприємством, основними видами діяльності якого є вирощування плодів, ягід, винограду для виробництва напоїв і прянощів, вирощування зернових, технічних та решти культур, розведення великої рогатої худоби і свиней.

Пунктом 4 Порядку від 26.02.1999р. в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. №573 передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану - вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Зважаючи на положення пункту 11.29 ст. 11 Закону „Про податок на додану вартість“, Радгосп при здійсненні операцій з продажу виноматеріалів власного виробництва, включав їх до податкових декларацій, що подаються при застосуванні спеціального режиму.

Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» визначено повний конкретизований перелік спиртів та алкогольних напоїв як підакцизної продукції (товарів) та встановлено ставки на цю продукцію (товари) відповідно до кодів виробів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на гармонізованій системі.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, ставка акцизного збору на виноматеріали (виноградне сусло) для виробництва коньячного спирту та ігристих вин з кодом товарної підпозиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів 2204 30 дорівнює « 0».

Звідси можна зробити висновок, що зазначеним положенням на товари за цим кодом встановлено нульову ставку акцизного збору, тобто на них встановлено пільгу зі сплати акцизного збору, але, при цьому, це не змінює статусу цього товару, як підакцизного, оскільки, якщо виноматеріали, на які вказаним Законом відповідно до кодів за УКТ ЗЕД встановлено (у будь-якому розмірі) ставки акцизного збору, реалізуються для подальшої переробки і виготовлення вин, ці виноматеріали не перестають бути підакцизними, а тому операції з реалізації таких виноматеріалів, виготовлених з власної сировини, включаються до податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1996р. №365/96-ВР “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір” передбачено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 06.02.1996р. №30/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби”, від 07.05.1996р. №178/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої”, від 24.05.1996р. № 216/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них”, від 11.07.1996р. № 313/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”.

У Законі України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої”, для визначення підакцизної продукції вживається слово “виноматеріали”.

Однак, саме по собі вживання у зазначеному Законі слова “виноматеріали” не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої, а отже, до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь.

Отже, основним питанням для вирішення спору, є питання, які саме виноматеріали були реалізовані позивачем і мають код товарної підпозиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів – 2204 30, тобто які є підакцизним товаром і повинні бути включені до податкової декларації з ПДВ, а які виноматеріали не відносяться до підакцизних товарів. Тільки на підставі наданих суду доказів сторонами у справі, можна встановити такі обставини як: призначення продукції, виготовленої та реалізована позивачем; вмістила у цій продукції спирту; чи є виноматеріал алкогольним напоєм у тому значенні, яке вживається у чинному законодавстві.

Тільки з встановленням перелічених обставин можна зробити однозначний висновок про належність виготовлених та реалізованих позивачем виноматеріалів до підакцизних товарів, а вже з відси, прийняти рішення про задоволення або відмову у задоволенні позову.

Означена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 січня 2008 року за позовом Державного підприємства “Радгосп-завод “Алушта” до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що податковим органом – суб’єктом владних повноважень, не зважаючи на заперечення проти адміністративного позову, не виконано обов’язку щодо доказування правомірності свого рішення, а саме не надано суду доказів необхідності віднесення виноматеріалу до підакцизних товарів, суд апеляційної інстанції визнає правильним рішення суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову Радгоспу.

Отже, при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року за адміністративним позовом радгоспу «Виноградна долина» до Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Державної податкової адміністрації України в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: