Ухвала суду № 35443138, 23.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 р.Справа № 815/4963/13-а

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук`янчук О. В.,

суддів - Зуєвої Л. Є.,

- Шевчук О. А.

при секретарі - Троян І.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Овідіопольського районного центру зайнятості Одеської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 6217,76 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Овідіопольський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 6217, 76 грн., виплачених як допомога по безробіттю.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем порушено п.п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» шляхом надання до Овідіопольського районного центру зайнятості недостовірної інформації щодо своєї діяльності, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, у зв'язку з чим отримана нею допомога по безробіттю має бути повернутою відповідачем.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року адміністративний позов Овідіопольського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 6217, 76 грн. - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Овідіопольського районного центру зайнятості кошти у розмірі 6217,76 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 перебувала на обліку у Овідіопольському районному центрі зайнятості двічі з 02.09.2009 року та по 22.10.2009 року та з 08.11.2012 року по 18.03.2013 року. На підставі наданих заяв від 09.09.2009 року та 15.11.2012 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Згідно Довідки є Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, отриманої від Державного реєстратора Овідіопольської районної державної адміністрації станом на 26.12.2012 року та Рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2004 року № 2/167-04-6279 ОСОБА_2 була зареєстрована Приморською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради як фізична особа-підприємець ще з 20.12.1996 року за реєстраційним № 516, 03.02.1005 року був внесений запис № 2556028000000 про судове рішення щодо припинення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 що не пов'язано з її банкрутством, про в своїх заявах ОСОБА_2 даного факту не зазначила.

Отже, ОСОБА_2 перебуваючи на обліку як безробітна отримала від держави допомогу по безробіттю в сумі 6217,76 грн.

Для вирішення питання добровільного повернення коштів ОСОБА_2 Овідіопольським районним центром зайнятості надісланий лист-притензію від 01.04.2013 року № 409/17/05 про необхідність повернути кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 6217,76 грн.

Відповідачем кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 6217,76 грн. повернуті не були.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, із правомірності та обґрунтованості заявленого Овідіопольським районним центром зайнятості позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною першою статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тощо.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно пп. «б»п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»№ 803-ХІІ від 01.03.1991 року, до зайнятого населення і відповідно такого, що не можуть бути визнані безробітними, належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»закріплено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до пункту 3 цієї статті Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 перебувала на обліку у Овідіопольському районному центрі зайнятості двічі з 02.09.2009 року та по 22.10.2009 року та з 08.11.2012 року по 18.03.2013 року. На підставі наданих заяв від 09.09.2009 року та 15.11.2012 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

В період перебування на обліку у Овідіопольському районному центрі зайнятості відповідачці виплачено допомогу по безробіттю в сумі 6217,76 грн.

Як вбачається із довідки Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 внесений лише 14.03.2013 року, згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем від 14.03.2013 року .

На підставі даних відомостей був виданий наказ про необхідність повернення в добровільному порядку суми виплаченої допомоги по безробіттю.

Однак повернути в добровільному порядку суми виплаченої допомоги по безробіттю відповідачка відмовляється, посилаючись на те, що ще 03.02.2005 року державним реєстратором було внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, що не пов'язано з її банкрутством.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

- нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;

- документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

У випадках, встановлених законом, крім документів, що передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, який підтверджує одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою та другою цієї статті.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості про внесення такого запису.

Отже, закон зобов'язує саме фізичну особу вчинити певні дії і лише при належному їх виконанні державний реєстратор вносить відповідний запис до Єдиного державного реєстру.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Названа норма Закону передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, яким затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, за правилами пункту 6.14 якого, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам зібраним по справі, прийняв правильне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, оскільки враховуючи те, що відповідач при зверненні до центу зайнятості відносилась до категорії громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, не мала права на отримання статусу безробітної.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вважає, що вони ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, які в свою чергу були правильно застосовані судом першої інстанції з урахуванням усіх обставин по справі при прийнятті оскаржуваного рішення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції .

Головуючий:

Судді: