Рішення № 35444093, 19.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17096/13 19.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Атек"

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Іващенко О.В. (дов. №91/2012/12/04-1 від 04.12.2012)

від відповідача: Білан Т.В. (керівник)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Атек" про стягнення 597 208,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленої та використаної теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410271 від 01.12.01 за період з 01.08.10 по 01.08.13 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.13 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 01.10.2013 року.

За наслідками судового засідання 01.10.2013 судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.10.2013 у зв'язку із неявкою відповідача у судове засідання.

30.10.13 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про фіксацію судового процесу.

Судом розглянуто клопотання відповідача та у порядку положень статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового засідання 31.10.13 представником позивача оголошено заяву про уточнення позовних вимог, подану ним через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 28.10.13 та відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 436044,56 грн. основного боргу, 7407,15 грн. інфляційну складову боргу, три відсотки річних у розмірі 38756,49 грн. та 10944,16 грн. витрат зі сплати судового збору. Разом з тим, позивач, у зв'язку із зменшенням суми заявленої до стягнення, просить повернути сплачену суму судового збору у розмірі 1000,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог та роз'яснив сторонам, що подальший розгляд справи буде здійснюватись у межах заявлених позовних вимог з урахуванням вказаної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.10.13 заперечував проти задоволення позовних вимог та надав до суду витребувані ухвалою документи та копію платіжного доручення у підтвердження часткового погашення суми заборгованості.

У задоволення клопотання сторін про продовження строку розгляду спору, подане останніми у судовому засіданні, судом продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та оголошено перерву у судовому засіданні до 19.11.13, про що зазначено у відповідній ухвалі суду від 31.10.13 року.

У судовому засіданні 19.11.13 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

З метою здійснення представництва у судовому засіданні Житлово-будівельного кооперативу «Атек», до суду з'явився керівник відповідача - Білан Т.В.

Суд вважає за необхідне зауважити, що положеннями статті 28 Господарського процесуального кодексу України унормовані загальні правила встановлення наявності повноважень представляти інтереси сторін у керівників підприємств.

Відповідачем у судовому засіданні 19.11.13 надані пояснення щодо обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 19.11.13 та у якому зазначено про здійснення часткового погашення заборгованості у підтвердження чого додано платіжні доручення. Разом з тим, відповідачем подано клопотання про розстрочення виконання рішення суду, шляхом сплати суми боргу рівними частками протягом восьми календарних місяців.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», який є позивачем у справі. Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Загальними зборами Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та зареєстрованого Печерською РДА в м. Києві 26.01.2012 року. Основними видами діяльності позивача є виробництво електроенергії, розподілення та постачання електроенергії, постачання пари та гарячої води, що підтверджується Довідкою АБ № 152345 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Житлово-будівельний кооператив «Атек» - відповідач - має статус юридичної особи, з ідентифікаційним кодом 22908958, інформація про який внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується Довідкою АБ № 548023, з якої також вбачається, що видом діяльності відповідача є комплексне обслуговування об'єктів.

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та Житлово-будівельним кооперативом «Атек» укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410271 від 01.12.01 року.

Відповідно до п. 1.1 предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.3.1 Договору постачальник зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування оплати споживачу за поставлену та спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору (а. с. 26) по приладах обліку.

Відповідно до п.2 додатку № 4 до договору відповідач (абонент) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі із збуту теплової енергії №4 за адресою м. Київ, вул. Борщагівська, буд. № 171/18 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, до якої включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію) - не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно пункту 3.1. Додатку № 4 до Договору № 1410271, в разі, якщо «Абонент» розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом» не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.08.10 по 01.08.13 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 551044,56 грн., яка станом на 28.10.13 складає 436044,56 грн. , що підтверджується Довідкою про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію за Договором № 14102714 від 01.12.01 (а. с. 200), обліковими картками за серпень 2010 року - липень 2013 року (а. с. 143-160), протоколами (відомостями) щодо реєстрації середньодобових параметрів та кінцевих значень теплоспоживання за період серпень 2010 року - липень 2013 року (а. с. 83-142), звітними відомостями за спожите тепло та теплоносій (а. с. 43-84) та корінцями наряду за кожний опалювальний період 2010, 2011, 2012 роки (а. с. 161-178).

Таким чином, борг Житлово-будівельного кооперативу «Атек» за використану теплову енергію за Договором № 1410271 від 01.12.01 документально підтверджений.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період з 01.08.10 по 01.08.13 року 7407,15 грн. - інфляційної складової боргу та 38756,49 грн. - 3% річних.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов'язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Так, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання зобов'язання за Договором № 1410271 від 01.12.01 щодо оплати теплової енергії у період з 01.08.13 по 01.08.13 з боку відповідача, внаслідок чого у останнього виникла сума заборгованості перед ПАТ «Кимївенерго», яка станом на 28.10.13 складає 436044,56 грн.

Наразі, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про часткове погашення суми боргу та надає відповідні платіжні доручення, як належний доказ проведення такої оплати, а саме: платіжне доручення № 99 від 28.08.13 на суму 50000,00 грн.; платіжне доручення № 113 від 27.09.13 на суму 65000,00 грн.; платіжне доручення №121 від 30.10.13 на суму 88000,00 грн.; платіжне доручення № 123 від 18.11.13 на суму 19000,00 грн.; платіжне доручення № 124 від 19.11.13 на суму 12644,56 грн.

Відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України Житлово-будівельний кооператив «Атек» документів просить припинити провадження у справі у частині 234644,56 грн. Однак, визначення розміру грошової суми, у частині якої позовні вимоги підлягають припиненню, є помилковим з боку відповідача, оскільки останнім здійснено розрахунок виходячи з первісного значення основного боргу, заявленого позивачем, тобто 551044,56 грн. Так, відповідачем не взято до уваги, що Публічне акціонерне товариство «Київенерго» зменшило позовні вимоги у сумі основного боргу до 436044,56 грн., тобто врахувавши здійснення погашення заборгованості у розмірі 115000,00 грн., сплачених відповідно до платіжних доручень № 9 від 28.08.13 та № 113 від 27.09.13 року.

З огляду на вищевикладене, суд вбачає за можливе припинити провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу розміром 119644,56 грн.

Таким чином станом на день вирішення спору відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача основний борг у розмірі 316400,00 грн.(436044,56 грн. - 119644,56 грн.), доказів щодо сплати вказаної суми боргу відповідачем до суду не надано, а тому позовні вимоги у частині стягнення основного боргу визнані судом правомірними, документально доведеними та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми пені, 3% річних та інфляційної складової боргу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши математичний розрахунок сум нарахованих 3% річних та інфляційної складової боргу, використовуючи дані, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування 3% річних у розмірі 38756,49 грн. та 7407,15 грн. інфляційної складової боргу.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунки сум 3% річних та інфляційної складової боргу, суд вважає їх обґрунтованими та вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 7407,15 грн. - інфляційної складової боргу та 38756,49 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 316400,00 грн. - основного боргу, 7407,15 грн. - інфляційної складової боргу та 38756,49 грн. - 3% річних нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками: декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно вищезазначених положень Господарського процесуального кодексу України, Житлово-будівельний кооператив «Атек» просив розстрочити виконання рішення шляхом сплати суми боргу рівними частками протягом 8 календарних місяців.

Під розстрочкою законодавець визначає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом часу. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови суду допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти клопотання про розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови суду.

Обставини, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладняють його виконання, повинні бути доведені доказами, які надаються заявником.

Таки докази підлягають оцінки судом за правилами статті 43 Господарським процесуальним кодексом України.

Разом з тим, суд відзначає, що докази, додані відповідачем до клопотання про розстрочення виконання рішення суду на підтвердження обставин, викладених у ньому (Постанова про відкриття виконавчого провадження, Постанова про арешт коштів боржника, Постанова про закінчення виконавчого провадження) не є достатніми. До того ж, Житлово-будівельним кооперативом «Атек» не надано належних доказів на підтвердження складного фінансового стану відповідача, що не дає можливості суду встановити дійсну необхідність розстрочити виконання рішення тощо.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю обставин, з якими заявник пов'язує неможливість виконання рішення чи ускладненість його виконання.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, про те що правомірність стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу документально доведено та відповідачем під час розгляду спору не спростовано.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 28, 32-34, 43-44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі № 910/17096/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Атек» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію - припинити у частині стягнення 119644,56 грн. основного боргу.

Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Атек» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію - задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Атек» (03164, місто Київ, Святошинський район, вулиця Уборевича, будинок 18-20; ідентифікаційний код 22908958) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, місто Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 00131305; р/р 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) 316400 (триста шістнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок основного боргу, 7407 (сім тисяч чотириста сім) гривень 15 копійок - інфляційної складової боргу, 38756 (тридцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят шість) гривень 49 копійок три відсотки річних та 9644 (дев'ять тисяч шістсот сорок чотири) гривні 32 копійки судового збору.

Повернути з державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, місто Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 00131305; р/р 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача та представника відповідача 19.11.13 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 25.11.13 року

Суддя К.В. Полякова