Рішення № 35444011, 18.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2013 Справа № 901/2903/13За позовом Приватного підприємства «СЕБ - Фармація», м. Київ

до відповідача Комунального підприємства «Міська аптека», м. Феодосія

про стягнення 22 378,12 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - Рубанов І.О., довіреність № 287 від 17.10.2013 р., представник.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Приватне підприємство «СЕБ - Фармація» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Комунального підприємства «Міська аптека» про стягнення 28 700,00 грн. - основного боргу, 705,08 грн. - пені. 148,12 грн. річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язання щодо сплати за поставлений товар згідно договору № 548/09 від 17.06.2009.

18.11.2013 позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить: стягнути з відповідача 18 000,00 грн. основного боргу, 1 352,35 грн. - пені, 298,09 грн. - 3 % річних, 2 727,68 грн. - матеріальних збитків. Суд прийняв заяву до розгляду.

Представник відповідача у засідання суду шість разів не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.09.2013 (а.с. 22).

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва та відкладався розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

17 червня 2009 року між «Приватним підприємством «СЕБ - Фармація» (Продавець) та Комунальним підприємством «Міська аптека» (Покупець) був укладений договір № 548/09 (а.с. 11).

Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити лікарські засоби, зареєстровані в Україні, покупець прийняти їх та оплатити в термін, зазначений у накладній.

Розділом 3 договору передбачено, що продавець передає товар покупцю за цінами, передбаченими в накладних. Загальна сума договору складає сумарну вартість відвантаженого товару за видатковими накладними протягом періоду дії договору.

Обидві сторони визнають на накладних - додаткових угодах до діючого договору підписи та печатки (штампи) сторін, які засвідчують факт прийому продукції, факт досягнення згоди по строкам оплати і факт досягнення згоди по цінам за медичну продукцію. При цьому вказані посадові особи, які відповідають за приймання продукції, вважаються вповноваженими керівництвом підписувати накладні - додаткові угоди до діючого договору, а сам договір юридично дійсним з рахунком накладних - додаткових угод (пункт 4.4).

Відповідно до п. 4.6 договору датою продажу (постачання) вважається дата прийому товару покупцем, зазначена в поворотному екземплярі накладної. У випадку, якщо така дата не поставлена або поворотний екземпляр накладної не повернено постачальнику, то датою постачання вважається дата виписки накладної продавцем.

Умови розрахунку визначені розділом 5 договору, відповідно до якого оплата за поставлену партію товару проводиться у національній валюті України шляхом перерахування суми, яка вказана у накладній, на рахунок продавця. Оплата за одержану партію товару проводиться згідно дати, яка вказана в накладній. Документи, що підтверджують перерахування покупцем коштів на товар, обов'язково повинні містити конкретну дату поставки, номер накладної, по якій здійснюється оплата та номер договору.

На виконання умов договору позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковою накладною №5287 від 11.06.2013 на загальну суму 16 202,23 грн., видатковою накладною № 5293 від 11.06.2013 на загальну суму 17 182,19 грн. та видатковою накладною 5313 від 10.06.2013 на загальну суму 443,33 грн. (а.с. 12-16).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі та лише частково сплатив кошти за поставлені лікарські засоби, а саме останнім було сплачено: 08.08.2013 - 1 000,00 грн., 05.09.2013 - 1 700,00 грн., 18.09.2013 - 2 400,00 грн., 25.09.2013 - 2 600,00 грн., 02.10.2013 - 2 000,00 грн., 09.10.2013 - 2 000,00 грн. та 21.10.2013 - 2 000,00 грн., у зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 18 000,00 грн. що підтверджується розрахунком від 01.11.2013 (а.с. 76).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 18 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивач просить стягнути пеню за видатковою накладною № 5287 від 11.06.2013 у розмірі 512,72 грн.; за видатковою накладною № 5293 від 11.06.2013 у розмірі 818,62 грн. та за видатковою накладною № 5313 від 10.06.2013 у розмірі 21,29 грн., всього сума пені складає 1 352,63 грн., що підтверджується розрахунком від 01.11.2013 (а.с. 76).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 договору покупець у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, пеню та проценти за користування чужими коштами розмірі трьох відсотків загальної вартості товару, з якого допущено прострочення виконання. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і становить подвійну облікову ставку НБУ, діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок суми позову у частині нарахування пені, суд знаходить його вірним, у зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1 352,63 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 298,09 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення з боку відповідача по оплаті за поставлені лікарські засоби, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 298,09 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач просить стягнути матеріальні збитки у розмірі 2 727,68 грн. понесені внаслідок направлення представника позивача до господарського суду, як обґрунтовані положеннями ст. 610, ч.ч. 3,4 ст. 611 ЦК України та ст. 623 ЦК України.

З розрахунку суми збитків вбачається, що позивач просить стягнути: 733,84 грн. - вартість залізничних квитків на проїзд представника позивача Рубанова І.О. від Києва до Сімферополя 03.11.2013 та 04.11.2013;

630,00 грн. - добові за період з 03.11.2013 по 05.11.2013;

733,84 грн. - вартість залізничних квитків на проїзд представника позивача Рубанова І.О. від Києва до Сімферополя 17.112013 та 18.11.2013;

630,00 грн. - добові за період з 17.11.2013 по 19.11.2013 (а.с. 75).

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Так, відповідно до ст. 1 Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» склад судових витрат відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків у розмірі 2 727,68 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Враховуючи викладене та те, що відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Міська аптека» (код ЄДРПО України 33719812) на користь Приватного підприємства «СЕБ-Фармація» (код ЄДРПО України 21577761) основний борг - 18 000,00 грн., пеню - 1 352,35 грн., 3% річних - 298,09 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення матеріальних збитків у розмірі 2 727,68 грн. - в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 18.11.2013р.

Повне рішення складено - 25.11.2013р.

Суддя С.О. Лукачов