Постанова № 35442534, 12.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/4275/13-а

12.11.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Фрегат-Крим"- Жаворонкова Галина Василівна, довіреність № б/н від 02.09.13,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим- не з'явився,

розглянувши матеріали справи № 801/4275/13-а за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Фрегат-Крим" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 17.09.13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Фрегат-Крим" (вул. Ген. Васильєва, буд.27-А оф.30,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 у справі № 801/4275/13-а в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Фрегат-Крим" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на скасуванні рішення суду першої інстанції, просив прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» судом першої інстанції зазначено по-перше, відсутність документального підтвердження суб'єкта виробництва зерна, яке в подальшому реалізовано зі звільненням від оподаткування; по-друге, на думку суду, ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» може бути як виробником, так і постачальником зернових культур, що не дає права позивачу застосовувати пільговий режим оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції з 06.03.2013 року по 13.03.2013 року ДПІ у м. Сімферополі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.06.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 17.06.2011 року по 31.12.2012 року.

У акті перевірки зазначено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» за період з 17.06.2011 року по 31.12.2012 року у рядку 5 декларацій «Операції, які звільнені від оподаткування (підрозділ 2 розділу ХХ кодексу) у загальній сумі 45 970 049,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив відображення операцій з продажу зернових та технічних культур (пшениці, ячменя, кукурудзи, сорго, насіння соняшнику).

ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» на перевірку надані податкові накладні та накладні, як від сільськогосподарських підприємств-виробників, так і підприємств-посередників, в яких вказана номенклатура товарів: ячмінь, пшениця, пшениця фуражна, пшениця 3 кл, пшениця 6 кл, пшениця 5 кл, озима пшениця, пшениця товарна, кукурудза ячмінь 3 кл, соняшник некласний, сорго, кукурудза 3 кл, сорго 3 кл, без переліку кодів товарних позицій зернових та технічних культур.

Будь-які документи, які підтверджують товарні позиції зернових культур згідно з УКТ ЗЕД 1001 «пшениця», 1003 «ячмінь», 1004 «Овес», 1005 «кукурудза», 1007 «сорго зернове» та товарні позиції технічних культур згідно коду УКТ ЗЕД 1206 «насіння соняшнику, подріблене або неподріблене, ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» не надані.

Також на перевірку не надані документи, які підтверджують походження зернових та технічних культур від підприємств-постачальників, сертифікати якості зерна, умов транспортування зерна.

В акті перевірки відповідачем зазначено про не підтвердження операцій з постачання, які звільняються від оподаткування (підрозділ 2 розділу ХХ ПК України) у деклараціях з податку на додану вартість в сумі 45 970 049,00 грн. на підставі первинних документів; на думку відповідача, операції, які звільнені від оподаткування, не підпадають під визначення п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України та оподатковуються на митній території України за ставкою 20%.

Перевіркою встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 194.1 ст. 194, п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ у загальній сумі 9 188 859,00 грн.

За результатами перевірки складений акт № 1769/22-8/37759492 від 22.03.2013 року.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.04.2013 року № 0001792208, яким ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 9 188 859,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 2 297 214,75 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивачем у період, що перевірявся: фактично здійснювалась діяльність з оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оподаткування господарських операцій здійснювалось як за основною ставкою 20%, так і за пільговою ставкою у відповідності до положень п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, яким визначені податкові пільги щодо сплати податку на додану вартість.

Вказане зумовлено здійсненням позивачем господарських операцій у період, що перевірявся як з підприємствами - виробниками сільгосппродукції, так і з підприємствами, які не мають відповідних кваліфікуючих ознак та не вважаються такими.

Загальні умови оподаткування за основною ставкою, особливості справляння податку на додану вартість визначені чинним податковим законодавством.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 194.1 ст. 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Згідно з п.п. «а» п. 193.1 ст. 193 ПК України ставка податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 17 відсотків.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, як зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 ПК України підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Судова колегія зазначає, що зернові культури, які постачались позивачу, не є підакцизними товарами в розумінні ст. 215 Податкового кодексу, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що не є обов'язковим реквізитом у податковій накладній код товарних позицій зернових та технічних культур згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до п. 201.5 ст. 201 ПК України для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Зазначена норма Податкового кодексу України кореспондується з положеннями наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 21.12.2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 року за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969) та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.11.2011 року за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), чинними на час виникнення спірних правовідносин, якими визначено, що платники податку на додану вартість складають окремі податкові накладні за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, та зазначають у порядковому номері накладної код відповідної діяльності, зокрема: 2 - сільськогосподарські підприємства, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, відповідно до вимог ст. 209 ПК України, 3 - сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним ст. 209 розділу V ПК України, але які не обрали спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства.

Положеннями Порядку № 969 та Порядку № 1379 передбачено, що у разі постачання товарів/послуг, звільнення від оподаткування яких передбачено ст. 197 розділу ХХ ПК України, у податковій накладній у розділі ІІІ та графі 11 робиться помітка «без ПДВ» з обов'язковим посиланням на відповідний пункт та/або підпункт, статтю, підрозділ, розділ Кодексу.

Згідно з п. 9 Наказу ДПА України від 25.01.2011 р. № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 197/18935, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена), яку заповнюють платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства; податкова декларація з податку на додану вартість (спеціальна), яку заповнюють платники - сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають вимогам статті 209 розділу V Кодексу, але не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства; податкова декларація з податку на додану вартість (переробногопідприємства); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (з врахуванням особливостей заповнення декларацій).

Відповідно до п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за № 1490/20228 (далі - Порядок № 1492) усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою "0110", у якій відображаються розрахунки з бюджетом.

Згідно з п. 7 Порядку № 1492 платники податку - сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають вимогам статті 209 розділу V Кодексу, але не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0130" (далі - декларація 0130), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише операції, визначені пунктом 209.18 статті 209 розділу V Кодексу.

Згідно з п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Основним критерієм для віднесення підприємств до категорії сільськогосподарських є виробництво у відповідних обсягах сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях.

Судова колегія зазначає та матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» в розумінні положень п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України не є сільськогосподарським підприємством, з огляду на що у відповідності до вимог Наказу ДПА України від 25.01.2011 р. № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. за № 197/18935 та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за № 1490/20228 податкові декларації з позначкою «0130» позивачем до податкового органу не подавались; порушень з цього приводу податковим органом при проведенні перевірки не встановлено.

Відповідно до ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Судова колегія зазначає, що починаючи з 01.01.2011 року відповідно до п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово, до 01 січня 2014 року, запроваджено режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість для операцій з постачання зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної під категорії 1008 10 00 00), технічних культур товарних позицій 1205 і 1206, крім їх першого постачання сільськогосподарськими підприємствами - виробниками зазначених товарів, у тому числі для операції з імпорту таких товарів.

Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» внесено зміни до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу.

З 06.08.2011 відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу тимчасово, до 01.01.2014, від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

При формуванні податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених необоротних активах, які одночасно використовуються в оподатковуваних і неоподатковуваних податком на додану вартість операціях, зазначених у абзацах першому та другому цього пункту, норми статті 199 цього Кодексу не застосовуються, сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість по таких необоротних активах включаються до податкового кредиту. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної під категорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, перелік операцій з постачання товарів та послуг, перерахованих у статті 197 ПК України доповнено товарами, операції з постачання яких звільняються від оподаткування.

Матеріали справи свідчать, що у періоді з серпня 2011 року по грудень 2012 року позивачем було отримано сільськогосподарську продукцію на загальну суму 45970049,00 грн. від постачальників, які вже звільнені від оподаткування ПДВ.

ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» з врахуванням вимог п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України відобразило у деклараціях з ПДВ у відповідних періодах операції з придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою 20%, у т.ч. як підприємство-посередник, яке безпосередньо придбало такі зернові культури товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічні культури товарних позицій 1205 і 1206 згідно УКТ ЗЕД у сільськогосподарських підприємств - виробників і мало право на отримання податкового кредиту та зобов'язано було оподаткувати операції з постачання вказаних зернових культур даних товарних позицій за основною ставкою 20% і відобразити у декларації обсяги постачання (без ПДВ) у колонці А рядка 1 та суму ПДВ у колонці Б рядка 1 в розмірі 5 180 043,00 грн.

Усі інші обсяги зернових культур товарних позицій 1001-1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної під категорії 1008 10 00 00), технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 до 06 серпня 2011 року та зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічні культури товарних позицій 1205 та 1206 згідно з УКТ ЗЕД з 06 серпня 2011 року були придбані (з ПДВ чи без ПДВ) у підприємств - посередників чи у сільськогосподарських підприємств, які не є виробниками сільгосппродукції в силу ст. 209 ПК України, з огляду на що дані операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість згідно п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, тому обсяги таких операцій відображені в розділі 2 «Податковий кредит» Декларації з ПДВ у рядках 10.2 і 11.2 з врахуванням вимог п. 198.4 ст. 198 ПК України - суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не відносяться до податкового кредиту такого платника.

Зернові культури вищезазначених товарних позицій позивачем були поставлені в обсязі 45970049 грн. із відповідним застосуванням вимог п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України та було відображено такі операції з постачання у рядку 5 декларацій з ПДВ «Операції, які звільнені від оподаткування (ст. 197 ПК України) з наданням до них додатку 6 «Довідка Д6».

Більш того, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції чітко встановлений факт набуття ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» зерна та підтвердження його первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, обов'язковість ведення яких передбачено положеннями чинного законодавства.

Порядок визначення країни походження товару врегульований Митним кодексом України від 13.03.2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару (ч. 1 ст. 43 МК України).

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч. 3 ст. 43 МК України).

Статтею 44 МК України визначено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Отже, у разі здійснення ЗЕД обов'язковим є наявність сертифікату про походження товару.

Постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 23.07.2009 року затверджений Порядок видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки (далі - Порядок № 848).

Сертифікат якості - документ, виданий територіальним органом Держсільгоспінспекції на партію зерна та продуктів його переробки, що завантажені у транспортний засіб, який засвідчує відповідність їх показників якості і безпеки вимогам державних стандартів та інших нормативних документів або експортного контракту і включає інформацію про наявність або відсутність генетично модифікованих організмів (п. 2).

Обов'язкова видача сертифіката якості придбаної продукції здійснюється при здійсненні експортно-імпортних операцій, включаючи транзит територією України при перевантаженні через зерноперевантажувальні місткості, переміщенні територією України зерна та продуктів його переробки, що придбані за рахунок коштів державного та місцевого бюджету.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем по справі, позивач, у періоді, що перевірявся, не здійснював експортно-імпортних операцій.

Отже, вказане свідчить про відсутність обов'язку у позивача мати у наявності вказані документи при відсутності операцій ЗЕД.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» не здійснювало зовнішньоекономічної діяльності, експортно-імпортних операцій зернової продукції, з огляду на що в розумінні положень Митного кодексу України та положень Податкового кодексу України не мало обов'язку мати у наявності що сертифікати походження придбаної продукції, а також вказувати код УКТ ЗЕД у податкових накладних.

Отже будь-які порушення чинного податкового законодавства стосовно правил загального та пільгового оподаткування у період, що перевірявся з боку позивача - відсутні.

Судова колегія зазначає, що посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на наявність у позивача серед основних видів діяльності за КВЕД діяльності щодо вирощування зернових культур як на підставу протиправного застосування пільгового режиму оподаткування, суперечать вимогам чинного законодавства.

Більш того, згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 683738, виданою Головним управлінням статистики в АР Крим, ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД-2010: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 10.61 Виробництво продуктів борошно - круп'яної промисловості; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Судова колегія зазначає та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» фактично здійснювалась діяльність з оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Наявність у позивача інших видів економічної діяльності не свідчить про обов'язок останнього здійснювати всі інші види діяльності, а є насамперед виключно підтвердженням можливості позивача здійснювати такі види діяльності відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, згідно з пунктом 1 Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 визначено наступне: «Основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основних та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Основний вид діяльності є визначальною ознакою у формуванні сукупностей статистичних одиниць для проведення статистичних спостережень. Основний вид діяльності може бути змінений органами державної статистики на підставі даних державних статистичних спостережень.

Тобто, КВЕД є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання».

З огляду на вищезазначені положення п. 1 Національного класифікатора України ДК 009:2010 про сутність та зміст останніх, мають місце достатні підстави стверджувати, що визначальним критерієм при здійсненні господарської діяльності та застосування спеціальних норм чинного податкового законодавства у зв'язку з цим, є здійснення або намір здійснювати певні види господарської діяльності, а не код виду економічної діяльності (КВЕД) відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що будь-які порушення вимог податкового законодавства у період, що був предметом перевірки, з боку ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» відсутні.

Відповідачем належних доказів порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства в частині застосування режимів оподаткування, в тому числі за пільговими умовами, не надано.

Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по суті заявлених позовних вимог не надано належної оцінки існуючим обставинам справи в розумінні правил застосування пільгового режиму оподаткування відповідно до вимог п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, що спричинило порушення норм матеріального права та призвело до невірного вирішення спірних правовідносин.

У зв'язку з вищевказаним збільшення позивачу основної суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправним, таким, що здійснено відповідачем без належного дослідження всіх обставин справи в розрізі застосування спеціальних норм Податкового кодексу України, з огляду на що таке повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З викладеного вище вибачається, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, по суті зробив неправильні юридичні висновки відносно встановлених обставин справи, та надав невірну оцінку законодавству, що регулює спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи, а отже є підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрегат-Крим» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2013 року у справі № 801/4275/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0001792208 від 04.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства основним платежем на суму 9188859,00 грн. і штрафними санкціями в сумі 2297214,75 грн.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко