Ухвала суду № 35442276, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

про залишення адміністративного позову без руху

25 листопада 2013 року

Справа №827/2874/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Александров О.Ю., перевіривши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Севстройсервис» до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Севстройсервис» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про: визнання протиправними дій щодо внесення в централізовану інформаційну базу даних «Податковий блок» акту №1202/10/22.0-21/37127150/40 від 16.07.2013 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «БК «Севстройсервис» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.0.2010 по 31.05.2013» та коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту з 01.01.2010 по 31.05.2013; зобов’язання відновити в електронній базі даних «Податковий блок» суми податкового кредиту та суми податкових зобов’язань, які ТОВ «БК «Севстройсервис» включило до податкових декларацій за період з 01.01.2010 по 31.05.2013.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

В порушення вимог пункту 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позові не викладені обставини щодо реальності здійснення позивачем фінансового-господарських операцій з контрагентами, зокрема, правові підстави їх здійснення, їх оформлення тощо, що потребує надання додаткових письмових відповідних пояснень.

Відповідно до частини другої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Таким чином, обов'язок надання доказів при зверненні з позовом до суду прямо передбачений нормою Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконання цієї вимоги Кодексу адміністративного судочинства України необхідно для вирішення питання про відкриття провадження. Така позиція ґрунтується передусім на принципі змагальності сторін (стаття 11 Кодексу адміністративного судочинства України), відповідно до приписів якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Проте, в порушення вимог частини другої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не додано до позову письмових доказів для встановлення обставин у справі і у необхідній кількості, а саме: копії документів, що підтверджують реальний (товарний) характер господарських відносин з контрагентами, зазначеними у додатку 1 до акту перевірки від 16.07.2013 №1202/10/22.0-21/37127150/40, а саме: договорів, документації щодо товару (робіт, послуг), його фактичного існування, зберігання, транспортування (наявність відповідних ресурсів, освіти у працівників та ін.); видаткових та податкових накладних, рахунків, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), оплати товарів (робіт, послуг), доказів їх використання у власній господарській діяльності; копій документів, що підтверджують статус контрагентів, як юридичних осіб та як платників податків, зокрема, податку на додану вартість, на час здійснення господарських операцій з позивачем; копій податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками (зокрема реєстр отриманих податкових накладних) за перевіряємий період.

За правилом частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається, зокрема, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

За визначенням частини першої статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору за подання позовів до адміністративного суду визначені пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами і доповненнями).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Така ж позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 18.01.2012 р. № 165/11/13-12.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Севстройсервис» заявлено дві позовні вимоги: немайнову – про визнання протиправними дій щодо внесення в централізовану інформаційну базу даних «Податковий блок» акту №1202/10/22.0-21/37127150/40 від 16.07.2013 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «БК «Севстройсервис» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.0.2010 по 31.05.2013» та коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту з 01.01.2010 по 31.05.2013; та майнову – зобов’язання відновити в електронній базі даних «Податковий блок» суми податкового кредиту та суми податкових зобов’язань, які ТОВ «БК «Севстройсервис» включило до податкових декларацій за період з 01.01.2010 по 31.05.2013. Остання вимога є майновою, оскільки її реалізація безпосередньо впливає на майнові права платника податків.

Абзацом другим пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Абзацом третім пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позову немайнового характеру визначена 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

За правилом частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-VI, з 1 січня 2013 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 147,00 грн.

Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір за заявлені вимоги у розмірі 527,62 грн. ((1 147,00 грн. х 4 х 10%) + 1,147,00 грн. х 0,06). Натомість, до позову додана квитанція №241 від 20.11.2013 про сплату судового збору у розмірі 68,82 грн.

В порушення вимоги частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України документ про сплату судового збору у розмірі 527,62 грн., до позову не доданий.

За таких обставин адміністративний позов «Будівельна компанія «Севстройсервис» до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії, не відповідає вимозі частини другої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Керуючись статями 105, 106– 108, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Севстройсервис» до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Запропонувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Севстройсервис» у строк до 10 грудня 2013 року усунути недоліки позову, шляхом надання додаткових письмових пояснень та вказаних документів безпосередньо до канцелярії суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 5 днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров