Постанова № 35442186, 15.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1694/13-а

15 серпня 2013 року 9год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення санкцій та пені в сумі 7424,78 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені у розмірі 7424,78 грн.

До початку судового розгляду справи представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Судом не визнавалася обов'язковою участь відповідача в судовому засіданні. Відповідач проти позову заперечив, вказав, що 26.03.2012 року позивачем від відповідача прийнято Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, де було вказано, що кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів україні", фактично за рік становить 1 чоловік. Крім того, 30.01.2012 року Сарненський РЦЗ прийняв від відповідача лист-звернення, у якому відповідач просив підготувати та направити на працевлаштування кадри з групою інвалідності, які мають бажання працювати кухарями 5-го розряду в ресторані з вимогами до таких працівників, однак протягом всього 2012 року для працевлаштування не було направлено жодну особу. З огляду на вищевикладене відповідач не вбачає в своїх діях порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 (далі - Закону №875) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Судом встановлено, що відповідач подав до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ (а.с.4), відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства у 2012 році становить 9 осіб, а кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону №875, - 1 особа, працевлаштованих інвалідів - немає.

Відповідно до ст. 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 цього Закону.

Відповідно до абз.2 п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №70 від 31.01.2007 року, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В силу вимог ч. 3 ст. 18-1 Закону №875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У абз.3 та 4 ч.1 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року №803 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі, зокрема, працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно з ч.4 ст.20 Закону №803 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Посилання відповідача на вжиття ним всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів на створені робочі місця не береться судом до уваги зважаючи на наступне. Згідно п.3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. N314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства які використовують працю інвалідів зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальних експертних комісій, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідач не надав суду докази виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інваліда. Лист звернення підприємця ОСОБА_1 до центру зайнятості про направлення на роботу інваліда не є належним доказом фактичного створення робочого місця інваліда.

Оскільки нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення і судом встановлено, що з боку відповідача мало місце таке правопорушення, то дії Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення таких санкцій з відповідача є обґрунтованими та правомірними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.06.2010 року №10/72.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів неправомірності дій позивача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 7424,78 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

За наведених обставин, позовні вимоги в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Підстав для застосування ст. 94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію в розмірі 7424,78 (сім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 78 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.