Ухвала суду № 35440901, 20.11.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/1438/13-ц Провадження № 22-ц/795/2531/2013 Головуючий у I інстанції -Сташків В.Б. Доповідач - Шевченко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.суддів:Онищенко О.І., Скрипки А.А.при секретарі:Руденко О.М.за участю:представника позивача - Лутченко К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області до ОСОБА_6 про компенсування витрат за навчання,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року позов Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області до ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь УДСО при УМВС України в Чернігівській області 15376 грн.68 грн. витрат на навчання та 186 грн. 36 коп. У задоволенні решти вимог -відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Управлінню УДСО при УМВС України в Чернігівській області у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення Ріпкинського районного суду від 15 жовтня 2013 року є необґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_6 зазначає, що між ним та Рівненським вищим професійним училищем УДСО при УМВС України укладено договір на навчання за кошти підрозділу ДСО №369 від 22 червня 2012 року, умовами якого не передбачено врегулювання відносин щодо порядку оплати за навчання та не встановлено матеріальну відповідальність за порушення його умов.

Крім того, зазначає, що не може бути підтвердженням понесених позивачем витрат за навчання акти-прийому/здачі виконаних робіт, на підставі яких судом стягнуто відшкодування, жодного акта виконаних робіт, або ж рахунку чи то платіжного доручення на підтвердження виконання умов договору від 22 червня 2012 року позивач не надав, а отже немає підстав для оплати цих послуг.

На думку апелянта, до відносин, що виникли між ним та УДСО при УМВС України мають застосовуватись не тільки норми ЦК України, а ще й норми ГК України. Апелянт зазначає, що його зобов'язання відпрацювати в підрозділі протягом 3-ох років за мізерну платню або ж повернути кошти за навчання в зрівнянні з відсутністю будь-якої відповідальності за договором позивача (іншої особи) є нікчемним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом УДСО при УМВС України в Чернігівській області №222/ос від 16.08.2013 р. ОСОБА_6 звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил за п.63 (за порушення дисципліни) (а.с.8).

У зв'язку з тим, що навчання ОСОБА_6 здійснювалось за кошти УДСО України при УМВС України в Чернігівській області, Управління, просило відшкодувати понесені ним витрати щодо оплати за навчання.

Частково задовольняючи позов УДСО при УМВС України в Чернігівській області, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи зазначений договір№369 на навчання за кошти підрозділу ДСО, сторони були вільними у визначенні (погодженні його умов), договір є чинним і недійсним у судовому порядку не визнавався, тому порушення його умов, та саме звільнення з органів МВС за порушення дисципліни, відповідно ст..ст. 610,611 ЦК України тягне настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема відшкодування вартості навчання у зв'язку з достроковим звільненим з органів внутрішніх справ у сумі 13 263 грн. 94 коп.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Згідно з правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2012 року між УДСО при УМВС України в Чернігівській області, кандидатом в органи внутрішніх справ ОСОБА_6 та Рівненським вищим професійним училищем ДДСО при МВС України було укладено договір №369 на навчання за кошти підрозділу ДСО з кандидатом на службу та навчальним закладом ДДСО при МВС України, яким Рівненське ВПУ ДДСО при МВС України взяло на себе зобов'язання за рахунок коштів УДСО України при УМВС України в Чернігівській області здійснити підготовку ОСОБА_6, як кандидата за програмою первинної підготовки кандидатів на службу в органи внутрішніх справ на посади рядового і молодшого начальницького складу підрозділу ДСО з наданням професії 5169 «Охоронник» для служби в УДСО при УМВС України в Чернігівській області. Згідно з п.7.6 зазначеного Договору такий набув чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 07.07.2015 року.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Виходячи зі змісту зазначених норм, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовитись від виконання взятих на себе за цим договором зобов'язань, оскільки умови останнього мають для них обов'язкову силу.

Укладаючи договір позивач взяв на себе обов'язок щодо оплати навчання,а відповідач надав свою згоду на виконання передбачених ним умов, зокрема щодо обов'язку після закінчення навчального закладу відпрацювати в УДСО при УМВС України в Чернігівській області не менше 3-х років.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після закінчення навчального закладу, отримання освіти і до закінчення трирічного терміну обов'язкового перебування на службі в органах внутрішніх справ, обумовлених договором та діючим законодавством, був звільнений за порушення дисципліни, а тому є вірним висновок суду про те, що ОСОБА_6, зобов'язаний відшкодувати позивачеві витрати пов'язані з його (відповідача) утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, за весь час навчання.

Обов'язок відшкодування (компенсації) у повному обсязі ОСОБА_6 витрат, пов'язаних з його утриманням у Рівненському вищому професійно технічному училищі ДДСО при МВС України у разі звільнення за негативними мотивами до закінчення визначеного договором строку, визначений п.3.4 Договору.

Суд першої інстанції після оцінки фактичних обставин справи та визначення їх правового характеру, у зв'язку із порушенням ОСОБА_6 зобов'язань визначених Договором, прийшов до обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість навчання у зв'язку з достроковим звільненням його з органів внутрішніх справ України.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно того, що акти прийому-здачі виконаних робіт (а.с.11-16) є неналежними доказами по справі та не підтверджують факту здійснення оплати УДСО України при УМВС України в Чернігівській області навчання ОСОБА_6, оскільки останні оцінені судом відповідно до вимог ст.57, 179, 212 ЦПК України, є платіжними документами та містять всі необхідні відомості щодо сторін, виду наданих послуг,розміру вартості робіт. Надані позивачем письмові документи підтверджують, внесення ним грошових коштів Рівненському ВПУ ДДСО при МВС України як виконавцю, пов'язаних з утриманням відповідача у зазначеному навчальному закладі.

Виходячи зі змісту норм ст.ст. 57,58 ЦПК України, акти прийому-здачі виконаних робіт містять інформацію,що підтверджує виконання стороною договору своїх обов'язків та не можуть бути визнані судом як неналежні з наведених апелянтом підстав.

Місцевий суд повно і всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: