Рішення № 35440862, 06.11.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8462/13-ц

провадження 2/369/3508/13

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2013 року Києво Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої суддіПінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Б-51» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до районного суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що з червня 2012 року вона працювала на посаді першого заступник директора ТОВ «Б-51». Має на своєму утриманні дитину дворічного віку, у зв`язку з чим звернулася до відповідача із заявою про надання декретної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Проте її було звільнено із займаної посади. За захистом своїх порушених прав вона звернулась із позовом до Києво-Святошинського районного суду. Під час розгляду вищевказаної справи представником ТОВ «Б-51»було надано ряд документів, в яких відповідач звинувачує її в фінансовому шахрайстві та безпідставно ставить під сумнів довідки з лікарні, чим спричинив оприлюднення інформації,яка не відповідає дійсності та порушує її честь, гідність та ділову репутацію, як сумлінного працівника. Тому просила суд визнати недостовірною інформацію, розповсюджену відповідачем, а саме: «враховуючи на той факт, що щодо ОСОБА_1 були раніше виявлені неодноразові факти фінансового шахрайства, з метою уникнення нових фактів фінансового шахрайства…просимо Вас підтвердити справжність довідки непрацездатності…»; визнати протиправними дії відповідача щодо поширення інформації, яка не відповідає дійсності; зобов`язати посадових осіб ТОВ «Б-51» вибачитися перед нею у присутності медпрацівників, яким були надіслані запити, в яких ставиться під сумнів її ділова репутація та принижується честь та гідність; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала. Просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову. Суду пояснила, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач своїми діями поставив під сумнів її честь, гідність та ділову репутацію, оскільки відповідачем була викладена думка відносно позивача стосовно її дій, вони ніяк не вплинули на честь та гідність ОСОБА_1 Всі звинувачення позивача є лише припущеннями, а тому просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду першого заступника директора ТОВ «Б-51» на підставі наказу №3-К від 08.06.2012 року на підставі заяви та строкового трудового договору від 11.06.2012 року.

З листа №35 від 24 квітня 2013 року ТОВ «Б-51», адресованого директору «Медична Клініка «Благомед» вбачається, що відповідач просить надати інформацію, при цьому зазначено, що «враховуючи на той факт, що щодо ОСОБА_1 були раніше виявлені неодноразові факти фінансового шахрайства, з метою уникнення нових фактів фінансового шахрайства, відповідно до ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», просимо Вас підтвердити справжність довідки непрацездатності Довідка №8А/2302, Довідка №10А/0103, Довідка №11А/0103, видані лікарем ТОВ «Медична клініка «Благомед» за період 18 лютого 2013 року 07 березня 2013 року ОСОБА_1В.».

З листів №32 від 24 квітня 2013 ТОВ «Б-51» (а.с. 43, 45, 50, 52) вбачається, що відповідач направив запити щодо надання нформації, при цьому в листах вказав: «враховуючи той факт, що в листі були виявлені технічні описки та помилково частково зазначена інформація про іншу фізичну особу працівника підприємства, з метою виправлення помилки та уникнення викривлення субєктивного ставлення до пацієнта, просимо Вас вважати єдиним правильним запитом щодо питання справжності листка непрацездатності ОСОБА_1 даний лист та вважати його єдиним вірним».

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення проти неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації .

Відповідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» поняття інформації визначено як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» в п. 15 роз'яснив, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Також, Пленум Верховного Суду України в постанові від 27.02.2009 року у п. 19 дав роз'яснення, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про інформацію", відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у поширенні відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Згідно ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суд вважає, що викладені вислови є оціночними і не містять відомості про конкретні факти, події та явища.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Стаття 10 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачає, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.

В судовому засіданні не доведено, позивачем не надано доказів, що відповідач розповсюджував недостовірну інформацію спрямовану на заподіяння шкоди діловій репутації ОСОБА_1

Тому, суд розцінює наведені висловлювання не порушенням позивача конституційного права на повагу до його гідності, відповідач не вийшов за межі вільного вираження своїх поглядів і переконань, право на яке гарантоване статтею 34 Конституції України та статтею 10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки цими ж правовими нормами передбачені і обмеження вільного вираження поглядів та переконань для захисту репутації або прав інших людей.

П. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у ст. ст. 16, 277 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проаналізувавши встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд дійшовдо висновку про недоведеність заявлених вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

При вирішенні даного спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Однак позивач ОСОБА_1 не довів факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не довела суду, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) відповідача вони заподіяні.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про спростування неправдивих відомостей, суд відмовляє в позові про відшкодування моральної шкоди.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені позивачами витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Б-51» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя