Ухвала суду № 35440542, 08.11.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3305/2013 Головуючий в І інстанції - Войцеховська Я.В.

Категорія: 21 Доповідач: Вербицька Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року листопада місяця 08 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Вербицької Л.І.

Суддів: Слюсаренко О.В.,

Радченка С.В.

при секретарі: Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 вересня 2013 у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи: державний нотаріус Першої Херсонської державної нотаріальної контори, Реєстраційна служба Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання договору дарування недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа: державний нотаріус Першої Херсонської державної нотаріальної контори про визнання договору дарування удаваним та визнання його договором купівлі-продажу,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом вказуючи на те, що 19.07.2012 року колишня дружина позивача ОСОБА_5 на підставі довіреності від 26.06.2009 року уклала від його імені договір дарування належної йому 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 на користь їх сина ОСОБА_2 Вважає дії відповідачів незаконними, оскільки своєю довіреністю він не уповноважував ОСОБА_5 відчужувати його майно на ім'я обдарованого, Посилаючись на те, що своїми діями відповідачі позбавили його майнового права, просив визнати договір дарування 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 від 19.07.2012 року недійсним. Визнати за ним право власності на 1/5 частину квартири по АДРЕСА_1.

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом зазначаючи, що його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали намір продати йому свої частки спірної квартири. З метою економії коштів, при сплаті обов'язкових платежів під час нотаріального оформлення угоди, сторонами було прийнято спільне рішення про укладення договору дарування замість договору купівлі-продажу. В результаті чого 19.07.2012 року мати позивача ОСОБА_5, діючи на підставі генеральної довіреності, уклала з сином від імені ОСОБА_4 договір дарування 1/5 частини квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1. Проте фактично позивач ОСОБА_2 сплатив кошти за цю частину квартири в сумі 21007 грн., про що ОСОБА_5 була складена розписка. Посилаючись на те, що фактично між сторонами було укладено договір купівлі-продажу майна, просив суд визнати договір дарування від 19.07.2012 року, укладений між ним та ОСОБА_5, діючою від імені ОСОБА_4 - удаваним. Визнати зазначений договір дарування договором купівлі-продажу; визнати договір купівлі-продажу 1/5 частини квартири від 19.07.2012 року, укладений між ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - дійсним. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 травня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - Реєстраційну службу Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 липня 2013 року позовні вимоги за первісним позовом в частині визнання права власності на 1/5 частину квартири по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 залишено без розгляду за його заявою. Цією ж ухвалою залишено без розгляду вимоги за зустрічним позовом в частині визнання договору купівлі-продажу від 19.07.2012 року дійсним та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/5 частину квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, в апеляційній скарзі посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі.

Письмові заперечення на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Житлово-комунальним відділом Херсонського виробничого бавовняного об'єднання від 24.02.1994 р. квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_6 та членам її сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.10) Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 23.06.2005 року, після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних частинах успадкували належну ОСОБА_8 1/5 частину зазначеної квартири (а.с.64,65).

Довіреністю від 26.06.2009р. ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_5 здійснювати нагляд за всім його майном та розпоряджатися ним де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося з правом укладати всі дозволені законом угоди по розпорядженню майном. Жодних обмежень в діях повіреного за умовами довіреності не встановлено (а.с.4).

Згідно договору дарування від 19.07.2012р. ОСОБА_5 подарувала належну ОСОБА_4 частину вищезазначеної квартири - ОСОБА_4 Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №1-1404 (а.с.12). 23.07.2012 р. за ОСОБА_2 в ХД БТІ зареєстровано право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1. та видано витяг № 34913022 (а.с.68 зв).

Згідно з ч. 1 ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Відповідно ч.4 ст.720 ЦК України договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдарованого, є нікчемним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування укладено і посвідчено відповідно до вимог чинного законодавства і не має підстав для визнання його недійсним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача, що в порушення ч.4 ст.720 ЦПК України в дорученні не було вказано імені обдарованого, а відтак договір дарування є недійсним, оскільки за змістом ч.4 ст.720 ЦК України саме доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдарованого, є нікчемним, а такого доручення ОСОБА_4 не видавалося, натомість діяло генеральне доручення на управління і розпорядження всім майном довірителя без будь-яких обмежень, яке не містило заборони на укладення договору дарування.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позивачем вимог і вважає, що цей висновок відповідає обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і на які послався суд в своєму рішенні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, є тотожними з доводами позовної заяви, яким суд дав належну юридичну оцінку при ухваленні рішення, не ґрунтуються на належних доказах, і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог щодо удаваності правочину, який укладено 19.07.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, діючої від імені ОСОБА_4 та відсутності доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2 був фактичним покупцем частки спірного об'єкту нерухомості.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Із встановлених судом, в межах наданих позивачем доказів, обставин справи вбачається, що передаючи у власність ОСОБА_2 за договором дарування 1/5 частини спірної квартири, ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_4, не мала на увазі можливість отримання матеріальних благ, догляду і іншої необхідної допомоги. Зі змісту оспорюваного договору дарування вбачається, що сторони не приховують інші угоди і умови договору відповідають їх дійсним намірам створити для себе юридичні наслідки (п.7).

Сторони у договорі перебувають у родинних відносинах (батьки і син), а тому безоплатність угоди в повній мірі відповідає і цим обставинам.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених ОСОБА_2 вимог.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що між ним та ОСОБА_5 19.07.2012 року в письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу, за яким він виконав всі істотні умови договору сплативши кошти, оскільки даний договір не було нотаріально посвідчено, як того вимагає чинне законодавство, а тому прав та обов'язків за вказаним договором у сторін не виникло.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та належних доказах, і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права та не вбачає підстав для його скасування.

Разом з тим, з рішення суду підлягає виключенню наступне: «встановивши, що при укладенні від імені ОСОБА_4 договору дарування ОСОБА_5 не мала належних повноважень, оскільки в дорученні від 26.06.2009р, виданому їй ОСОБА_4 в порушення ч.4 ст.720 ЦПК України не було вказано імені обдарованого, буде вважатися виходом за межі позовних вимог, оскільки із вимогами про визнання укладення спірного договору дарування представником із перевищенням своїх повноважень в зв'язку із нікчемністю довіреності на вчинення правочинів позивач до суду не звертався».

Суд встановив зазначені обставини, які не є предметом спору та не стосуються обраного позивачем способу захисту.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 вересня 2013 року залишити без змін.

Виключити з зазначеного рішення суду посилання на те, що «суд вважає, що встановивши, що при укладенні від імені ОСОБА_4 договору дарування ОСОБА_5 не мала належних повноважень, оскільки в дорученні від 26.06.2009р, виданому їй ОСОБА_4 в порушення ч.4 ст.720 ЦПК України не було вказано імені обдарованого, буде вважатися виходом за межі позовних вимог, оскільки із вимогами про визнання укладення спірного договору дарування представником із перевищенням своїх повноважень в зв'язку із нікчемністю довіреності на вчинення правочинів позивач до суду не звертався».

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: