Ухвала суду № 35439998, 18.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4430/13 18.11.2013 18.11.2013 18.11.2013

Провадження №22-ц/784/3489/13 Суддя по 1 інстанції - Гажа О.П.

Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

У х в а л а

Іменем України

18 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

при секретарях судового засідання - Яценко Л.В., Орельській Н.М.,

за участю заявниці ОСОБА_2 та представника заінтересованої особи - відділу ДВС Новоодеського РУЮ - Мовлян Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2013 року, постановлену за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області,

в с т а н о в и л а :

15 квітня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області (далі - відділ ДВС Новоодеського РУЮ).

Заявниця зазначала, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Новоодеського РУЮ знаходиться виконавчий лист № 2-743, виданий 13 грудня 2011 року Новоодеським районним судом Миколаївської області про стягнення з неї на користь ОСОБА_4 26 408,82 грн. боргу.

Постановою державного виконавця від 6 лютого 2012 року в рахунок погашення заборгованості накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1, в якому вона проживає разом зі своїми повнолітніми дітьми.

В зв'язку з тим, що будинок не був проданий з торгів, він був переданий стягувачу за початковою ціною 21 821 грн., за його згодою, на підставі постанови державного виконавця від 11 квітня 2013 року.

Заявниця вказувала, що держаний виконавець безпідставно описав та арештував її житловий будинок і передав його стягувачеві, оскільки на житлові будинки, що знаходяться в сільській місцевості не може бути звернуто стягнення.

Крім того, на її думку, оціночна вартість житлового будинку занижена, а будинок фактично належить її сину ОСОБА_5, оскільки у 2006 році за нею помилково визнано право власності на цей будинок.

Посилаючись на викладені обставини та неправомірність дій державного виконавця, просила скасувати його постанову про передачу майна стягувачу та зняти арешт з житлового будинку.

Ухвалою Новоодеського районного суду до участі у справі в якості заінтересованих осіб залучені: стягувач ОСОБА_4, повнолітні діти боржниці, зареєстровані в будинку, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2013 року відмовлено у задоволені скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просила її скасувати та постановити нову про задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи та виконавче провадження ВП № 30621655, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та дослідженого судом апеляційної інстанції виконавчого провадження ВП № 30621655, на примусовому виконанні у відділі ДВС Новоодеського РУЮ з 12 січня 2012 року знаходиться виконавчий лист № 2-743/11, виданий 13 грудня 2011 року Новоодеським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 26 408,82 грн. боргу за договором позики на користь ОСОБА_4

16 січня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 30621655, про що належно повідомлено сторони виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 6 лютого 2012 року накладено арешт на все майно боржниці ОСОБА_2 в межах суми стягнення.

Згідно свідоцтва на право власності, отриманого ОСОБА_2 3 квітня 2007 року, їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1.

21 червня 2012 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна боржника, яким в присутності ОСОБА_2 описаний належний їй житловий будинок, копія акту вручена їй.

Згідно висновку щодо оцінки майна, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності 31 серпня 2012 року, ринкова вартість житлового будинку станом на 20 серпня 2012 року (загальною площею 75,3 кв. м та житловою 35,1 кв.м) становила 21 821 грн.

6 вересня 2012 року державним виконавцем боржниці відправлено поштове повідомлення про проведення оцінки майна, його вартість, копія звіту про його оцінку, а також роз'яснено право та порядок оскарження оцінки майна. Вказане повідомлення разом з висновком ОСОБА_2 отримала 13 вересня 2012 року, про що свідчить її підпис на зворотному повідомленні.

Однак, своїм правом, передбаченим ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), щодо рецензування звіту про оцінку майна не скористалась.

Спірне майно було передано для реалізації шляхом проведення прилюдних торгів.

Для проведення прилюдних торгів державним виконавцем залучено ПП «СП «Юстиція» на підставі відповідного договору, а 30 жовтня 2012 року майно передано йому на реалізацію.

Прилюдні торги, призначені на 26 грудня 2012 року, 28 січня та 18 березня 2013 року не відбулися навіть після повторної уцінки майна державним виконавцем, в зв'язку з чим знято з торгів.

27 березня 2013 року стягувачу, відповідно до вимог ст. 62 Закону, направлено повідомлення про те, що він має право залишити за собою непродане майно за початковою вартістю, повідомивши про це письмово державного виконавця у п'ятнадцятиденний строк.

9 квітня 2013 року стягувач ОСОБА_4 подав письмову заяву про залишення нереалізованого майна за собою в рахунок погашення боргу.

11 квітня 2013 року державним виконавцем винесена постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу за початковою ціною 21 821 грн., яка затверджена начальником відділу, копія постанови отримана ОСОБА_2 в цей же день.

15 квітня 2013 року ОСОБА_2 оскаржила її до суду.

Доказів неправомірності дій державного виконавця, як і того, що спірне майно не належить боржниці, матеріали справи не містять.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що дії державного виконавця відповідали вимогам чинного законодавства, а права та законні інтереси скаржниці не порушені, тому правомірно відмовив у задоволенні скарги.

Так, відповідно до вимог ст. 56 Закону не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згідно з додатком до цього Закону.

Наведений у додатку перелік майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, є єдиним для всіх випадків звернення стягнення на зазначене майно.

Цей додаток не містить заборони щодо звернення стягнення на житлові будинки, що знаходяться у сільській місцевості.

Тому посилання скаржниці на те, що на її будинок безпідставно звернуто стягнення, є необґрунтованим.

При виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі ст. 52 Закону у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і у вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках і цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил ст. 63 Закону

Відповідно до ч.1 та 6 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідно до частин 6 та 9 ст. 62 Закону у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Враховуючи викладене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 303, 387, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: