Рішення № 35439361, 25.11.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.2013 Справа № 920/1827/13За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми-Стройінвест», с. Сад, Сумський район, Сумська область

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 19497 грн. 50 коп.

Суддя Лущик М.С.

Представники сторін:

від позивача - представник Коваленко О.І., довіреність б/н від 27.05.2013 року

від відповідача - не з'явився

За участю секретаря судового засідання Кас'ян А.О.

Суть спору: позивач відповідно до поданого позову, просить суд стягнути з відповідача 19497 грн. 50 коп. заборгованості, яка виникла станом на 23.08.2013 року відповідно до видаткової накладної № СТ-0001632 від 05.06.2013 року, а також 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, обґрунтованого відзиву на позов не подав, про час та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 119 повернуте на адресу господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу.

Представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 19497 грн. 50 коп. В обгрунтування даної вимоги позивач посилається на здійснення ним поставки товару відповідачеві на підставі видаткової накладної № СТ-0001632 від 05.06.2013 року, яку підписано між сторонами за даним спором на виконання договору поставки укладеного між позивачем та відповідачем 05.07.2013 року в усній формі.

Позивач за даним позовом зазначає, що ним у відповідності до видаткової накладної № СТ-0001632 від 05.06.2013 року здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 19497 грн. 50 коп., а відповідачем прийнято товар без зауважень щодо кількості та якості, що підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей № ТП 009 від 05.06.2013 року, у зв'язку з чим відповідач станом 23.08.2013 року має заборгованість перед позивачем в розмірі 19497 грн. 50 коп.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України), яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 названого Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що видаткова накладна складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суду надано на огляд оригінали, а копії приєднано до матеріалів справи, видаткової накладної № СТ-0001632 від 05.06.2013 року та довіреності № ТП 009 від 05.06.2013 р., які підтверджують факт поставки та факт отримання вказаного товару відповідачем, зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість та ціну.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або не визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням окремих норм Цивільного кодексу України, що містять норми матеріального права (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. в справі № 9/252-10).

Відповідач, в порушення вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки відповідач в супереч діючого законодавства, зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, не надав суду доказів сплати даної заборгованості, а також не надав обґрунтованого заперечення щодо позовних вимог, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за отриманий товар в розмірі 19497 грн. 50 коп. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми-Стройінвест» (42342, с. Сад, Сумський район, Сумська область, вул. Селекційна, буд. 84, код ЄДРПОУ 34878645) 19497 грн. 50 коп. боргу та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.11.2013 року.

Суддя М.С. Лущик