Постанова № 35439197, 23.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1318/13-а

23 липня 2013 року 11год. 25хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Слесарчук О.П.

відповідача: представник Якимчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "Рівнесільмаш" до Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Рівнесільмаш» (далі по тексту - ПАТ «Рівнесільмаш») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Рівненському районі щодо розподілу сплачених поточних зобов'язань з податку за землю, податку на додану вартість, комунального податку та податку із власників транспортних засобів. Просить суд зобов'язати інспекцію внести зміни до картки особового рахунку ПАТ «Рівнесільмаш» шляхом зарахування сум із земельного податку, податку на додану вартість, комунального податку та податку із власників транспортних засобів визначених із призначенням платежу згідно переліку платіжних доручень. Вважає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Податковий орган не наділений правом змінювати призначення платежу. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказує, що всупереч Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03. 2004 р. за № 377/89/76, податковий орган самостійно у 2009 -І І кварталі 2011р.р. змінив призначення платежів, що визначалися позивачем в платіжних дорученнях в результаті чого, штучно у 2009-2010 роках виникала заборгованість по платежах до бюджету, що стало наслідком виникнення по картках особового рахунку податкового боргу. Також, зазначає, що самостійна зміна податковим органом призначень платежів призвела до викривлення показників задекларованих та сплачених сум у обліковій карточці платника податку за 2009-2011 роки. Додатково посилається на платіжні доручення, які підтверджують факт сплати сум узгодженого податкового зобов'язання з податкових платежів. Просив суд задоволити позов у повному обсязі.

Відповідач - ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях. У відповідності до поданих письмових заперечень представник відповідача зазначив, що ПАТ «Рівнесільмаш» невчасно сплачувалися узгоджені суми податкових зобов'язань по податкових платежах, облік податкових зобов'язань та сплати відповідних податкових зобов'язань відповідно до Інструкції № 276 від 18.07.2005 року «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органам державної податкової служби, ведеться в автоматичному режимі та в електронній формі. Пункт 7.7. статті 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» має пряму вказівку щодо черговості зарахування сплати платежів до бюджету, а саме спочатку погашається податковий борг, а лише потім поточні податкові зобов'язання. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Рівнесільмаш» слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

ПАТ «Рівнесільмаш» перебуває на обліку як платників податків у ДПІ у Рівненському районі, що підтверджується довідкою про взяття на облік платників податків форми 4 -ОПП, з 27.07.1995 року № 00001.

На момент сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, земельному податку, податку із власників транспортних засобів та комунального податку за спірні періоди був чинний Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05. 1999 р. № 679-XIV (із змінами та доповненнями), національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01. 2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03. 2004 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Отже, чинним законодавством України (на час сплати ПАТ «Рівнесільмаш» узгодженої суми податкового зобов'язання не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Аналогічно вказані норми права було застосовано Верховним Судом України в постанові від 20.06. 2011 р. у справі № 21-80а11. Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, розглядаючи вказану справу по суті, суд враховує правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 20.06. 2011 р. у справі № 21-80а11.

Вказана правова позиція, так само висвітлена у листі Вищого адміністративного суду України від 17.03. 2009 р. № 358/13/13-09.

Судом встановлено, що ПАТ «Рівнесільмаш» узгоджено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, комунального податку, податку із власників транспортних засобів та земельного податку на підставі податкового повідомлення- рішення з податку на додану вартість №0001731550/3 на суму 121779 грн. 09 коп., №0001741550/3 на суму 9986 грн. 91 коп., №0001751550/3 на суму 8552 грн. 26 коп., по земельному податку №0001801550/3 на суму 151914 грн. 64 коп., №0001821550/3 на суму 8549 грн. 96 коп., по комунальному податку №0001841550/3 на суму 1517 грн. 92 коп., №0001871550/3 на суму 1211 грн. 09 коп., №0001881550/3 на суму 793 грн. 76 коп., по податку з власників наземних транспортних засобів №0001851550/3 на суму 1166 грн. 20 коп., №0001861550/3 на суму 1679 грн. 43 коп., є наявними в картках особових рахунків ПАТ «Рівнесільмаш». Дані обставини встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року у справі № 2а/1770/5014/2012. Заборгованість ПАТ «Рівнесільмаш» виникла також на підставі розрахунку земельного податку за 2009 рік, що поданий до ДПІ у Рівненському районі 28 січня 2009 року, уточненого податкового розрахунку по земельному податку за 2010 рік, що поданий до інспекції 10 листопада 2010 року, податкового розрахунку по земельному податку за 2010 рік, що поданий до інспекції 27 січня 2010 року, податковою декларацією по земельному податку за 2011 рік, що подані до інспекції 31.05.2011 року, розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин за 2009 рік, що поданий до інспекції 19 лютого 2009 року, розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин за 2010 рік, що поданий до інспекції 01 березня 2010 року, податковим розрахунком комунального податку за 2009 рік, що поданий 12.01.2010 року, уточнюючим розрахунком комунального податку за березень 2009 року, що поданий 20.10.2009 року, податковим розрахунком комунального податку за лютий 2009 року, що поданий 15.11.2009 року, уточнюючим податковим розрахунком комунального податку за січень 2009 року, що поданий 14.04.2009 року, податковим розрахунком комунального податку за квітень 2010 року, податковим розрахунком комунального податку за січень 2010 року, що поданий 19.04.2010 року, податковим розрахунком комунального податку за лютий 2010 року, що поданий 13.01.2010 року, податковим розрахунком комунального податку за березень 2010 року, що поданий 20.10.2010 року, податковими деклараціями з податку на додану вартість грудень 2009 року, за листопада 2009 року, за жовтень 2009 року, за вересень 2009 року, за серпень 2009 року, за липень 2009 року, за червень 2009 року, за травень 2009 року, за квітень 2009 року, за березень 2009 року, за лютий 2009 року, за січень 2009 року., за грудень 2010 року, за листопад 2010 року, за жовтень 2010 року, за вересень 2010 року, за серпень 2010 року, за липень 2010 року, за червень 2010 року, за травень 2010 року, за квітень 2010 року, за березень 2010 року, за лютий 2010 року, за січень 2010 року, за грудень 2011 року,за листопада 2011 року, за жовтень 2011 року, за вересень 2011 року, за серпень 2011 року, за липень 2011 року, за червень 2011 року, за травень 2011 року, за квітень 2011 року, за березень 2011 року, за лютий 2011 року, за січень 2011 року. Судом оглянуто платіжні доручення від 18 серпня 2011 року № 53 на суму 3000,0 грн., № 3377 від 30.05.2011 року на суму 2000,00 грн., № 3377 від 30.03.2011 року на суму 1900,00 грн., № 3198 від 22.02.2011 року на суму 249,59 грн., № 3197 від 22.02.2011 року на суму 244,27 грн., № 3200 від 22.02.2011 року на суму 185,80 грн., № 3201 від 22.02.2011 року на суму 95,90 грн., № 3108 від 14.02.2011 року на суму 940,10 грн., № 31.01.2011 року на суму 13500,00 грн., від 27.10.2010 року № 3322 на суму 2650,00 грн., від 19.10.2010 року № 3088 на суму 1115,00 грн., № 3216 від 29.09.2010 року на суму 14000,00 грн., 31.08.2010 року № 3013 на суму 15000 грн., № 3072 від 27.07.2010 року на суму 20000,00 грн., № 3012 від 14.07.2010 року на суму 2525,00 грн., № 2907 від 24.06.2010 року на суму 15000,00 грн., № 2756 від 31.05.2010 року на суму 5000,00 грн., № 2757 від 19.05.2010 року на суму 1019,00 грн., № 2798 від 19.04.2010 року на суму 2800,00 грн., № 2741 від 31.03.2010 року на суму 10000,00 грн., № 2649 від 24.10.2010 року на суму 194,00 грн., № 2647 від 15.03.2010 року на суму 5000,00 грн., № 2397 від 16.02.2010 року на суму 4555,00 грн., № 2339 від 28.12.2009 року на суму 2530,00 грн., № 2209 від 30.11.2009 року на суму 19005,00 грн., № 2121 від 09.11.2009 року на суму 1060,00 грн., № 2056 від 28.10.2009 року на суму 19005,00 грн., № 2008 від 14.10.2009 року на суму 2525,00 грн., № 1087 від 15 серпня 2012 року на суму 5000,00 грн., №1109 від 15.08.2012 року на суму 5000,00 грн., № 1139 від 31 серпня 2012 року на суму 3079,00 грн., № 1263 від 28.09.2012 року на суму 5000,00 грн., № 4522 від 27.04.2012 року на суму 12000,00 грн., № 4787 від 28.09.2012 року на суму 5000,00 грн., № 494 від 24.01.2012 року на суму 3000,00 грн., № 495 від 24.01.2012 року на суму 3000,00 грн., № 614 від 29.02.2012 року на суму 10524,00 грн., № 863 від 29.05.2012 року на суму 2287,00 грн., № 1004 від 31.07.2012 року на суму 4500,00 грн., № 3492 від 30.06.2011 року на суму 50000,00 грн., № 3376 від 30.05.2011 року на суму 3000,00 грн., № 3467 від 26.04.2011 року на суму 12941,00 грн., № 3143 від 31.01.2011 року на суму 23000,00 грн., № 2950 від 26.08.2010 року на суму 41596,00 грн., № 2909 від 24.06.2010 року на суму 5500,00 грн., № 3073 від 27.07.2010 року на суму 70000,00 грн., № 2675 від 05.05.2010 року на суму 42300,00 грн., № 2673 від 30.04.2010 року на суму 17000,00 грн., № 2672 від 30.04.2010 року на суму 14500,00 грн., № 2669 від 29.04.2010 року на суму 37500,00 грн., № 2732 від 31.03.2010 року на суму 30000,00 грн., № 2672 від 29.03.2010 року на суму 20000,00 грн., № 2526 від 24.03.2010 року на суму 24000,00 грн., № 1561 від 30.09.2009 року на їх відповідність відображення по картці особового рахунку ПАТ «Рівнесільмаш» за період коли було сплачено узгодженні зобов'язання. Як вбачається із картки особового рахунку ПАТ «Рівнесільмаш» станом на 30 грудня 2008 року переплата підприємства становила 859 грн. 59 коп. В 2009 році сальдо на початок року становило 859,59 грн., 30.07.2009 року нараховано по ПДВ декларація №19028 від 16.07.2009 року на суму 34298 грн., 03.08.2009 року застосована штрафна санкція на суму 9986,91 грн., та 121779,09 грн., на підставі податкового повідомлення - рішення № 0001731550 від 24.07.2009 року. Станом на 30.12. 2009 року заборгованість ВАТ «Рівнесільмаш» перед бюджетом із податку на додану вартість становила 56542 грн. 91 коп. У 2010 році, як вбачається із картки особового рахунку ВАТ «Рівнесільмаш» станом на 29.04.2010 року рахувалася переплата по вказаному податку у розмірі 5815,92 грн. По картці особового рахунку ПАТ «Рівнесільмаш» станом на 01.01.2008 року початкове сальдо становить 250,67 грн. Станом на 01.01.2009 року по картці особового рахунку ПАТ «Рівнесільмаш» існувала переплата у розмірі 250,67 грн. 14.01.2009 року нараховано по картці особового рахунку на підставі самостійно поданого розрахунку №2622 від 25.02.2008 року на суму 2330, 00 грн., 14.04.2009 року на суму 2525,00 грн., 14.07.2009 року на суму 2525,00 грн., 03.08.2009 року податкове повідомлення - рішення № 0001851550 від 24.07.2009 року на суму 1166,20 грн., податкове повідомлення - рішення № 0001861550 від 24.07.2009 року. Станом на 30.12.2009 року податкова заборгованість ПАТ «Рівнесільмаш» перед бюджетом із податку власників транспортних засобів, не існувала, була переплата 171,62 грн. Станом на 01.01.2008 року початкове сальдо на початок року становило 1169,09 грн. (переплата за ПАТ «Рівнесільмаш»). Станом на 01.01.2009 року переплата ПАТ «Рівнесільмаш» становить 22,16 грн. Нараховано по картці особового рахунку по самостійно поданому розрахунку № 7260 від 14.04.2009 року на суму 1094,80 грн., 03.08.2009 року 1517,92 грн. по податковому повідомленню - рішенню №0001841550 від 24.07.2009 року, 1211,09 грн., по податковому повідомленню - рішенню №0001871550 від 24.07.2009 року, 793,76 грн., по податковому повідомленню - рішенню №0001881550 від 24.07.2009 року. Станом на 29.12.2009 року недоїмка за ПАТ «Рівнесільмаш» становить 3486,71 грн. Сальдо на 01.01.2010 року становить 3486,71 заборгованість ПАТ «Рівнесільмаш» перед бюджетом. 16.02.2010 року по картці особового рахунку ПАТ «Рівнесільмаш» рахується переплата у розмірі 838,10 грн., і станом на 31.12.2010 року переплата становить 9,56 грн. По земельному податку із юридичних осіб станом на 01.01.2009 року початкове сальдо за ПАТ «Рівнесільмаш» становило 365,53 грн., переплата за підприємством. 30.01.2009 року було нараховано ВАТ «Рівнесільмаш» по самостійно поданому розрахунку №1032 від 30.01.2008 року на суму 16497,21 грн., нараховано по розстрочці №6 від 30.01.2009 року на суму 4032,92 грн., 02.03.2009 року по самостійно поданому розрахунку № 871 від 28.01.2009 року на суму 19005, 65 грн., 12.03.2009 року по розстрочці № 6 від 30.01.2009 року на суму 4032,92 грн., 30.03.2009 року по розрахунку № 871 від 28.01.2009 року на суму 19005,65 грн., 13.04.2009 року по розстрочці № 6 від 30.01.2009 року на суму 4032,92 грн., по розрахунку № 871 від 28.01.2009 року на суму 19005,65 грн., по розстрочці № 6 від 30.01.2009 року на суму 4032,92 грн., 01.06.2009 року по розрахунку №871 від 28.01.2009 року на суму 19005,65 грн., 30.06.2009 року по розрахунку № 871 від 28.01.2009 року на суму 19005,65 грн., 30.07.2009 року по розрахунку № 871 від 28.01.2009 року на суму 19005,65 грн., 03.08.2009 року по податковому повідомленні - рішенні № 0001801550 від 24.07.2009 року на суму 151914,64 грн., 03.08.2009 року по податковому повідомленні - рішенні № 0001801550 від 24.07.2009 року на суму 8549,96 грн., 07.08.2009 року по податковому повідомленні - рішенні № 0003821550 від 24.07.2009 року на суму 198,22 грн. Станом на 30.12.2009 року податковий борг ПАТ «Рівнесільмаш» становив 166744,95 грн. Станом на 01.01.2010 року податковий борг ПАТ «Рівнесільмаш» становить 166744, 95 грн., який виник за 2009 рік. Всього сплачено за 2010 рік 102298,28 грн., який зараховувався ДПІ у Рівненському районі в порушення п.п.7.7 статті 7 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року. Так, згідно платіжного доручення від 30.09.2009 року № 1561 на суму 19949,00 грн., ПАТ «Рівнесільмаш» погашено зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року, проте Відповідачем зараховано суму 19949,00 грн., в погашення штрафних санкцій по статті 126 Податкового кодексу України, якого взагалі у 2009 році не було, що свідчить про недотримання інспекцією п.п.7.7. статті 7 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, по платіжному дорученню № 2950 від 26.08.2010 року ПАТ «Рівнесільмаш» сплачено 41596,00 грн., поточні зобов'язання за липень 2010 року, проте інспекцією зараховано вказану суму в погашення податкового боргу, а 30.08.2010 року Відповідач збільшив суму недоїмки по податковій декларації на 41387,00 грн., 27.07.2010 року №3073 ПАТ «Рівнесільмаш» сплачено 700000 грн., за зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2010 року, проте Відповідачем зараховано вказану суму не в погашення податкового зобов'язання, а в рахунок податкового боргу та в погашення пені по п.п.129.1 статті 129 Податкового кодексу України. Як вбачається з картки особового рахунку за 2009 рік станом на 03.08.2009 року Відповідачем збільшено суму боргу по ШС по статті 126 Податкового кодексу України на суму 108327,36 грн. Відтак, аналізуючи платіжні доручення судом достовірно встановлено, що податковий орган самостійно змінював призначення платежу, що полягало у попередньому погашенні податкового боргу, а не податкових зобов'язань, що визначені ПАТ «Рівнесільмаш» самостійно. При цьому доказом невідповідності дат проведення по картці особового рахунку сум платежів по ПАТ «Рівнесільмаш» є засвідчення у кожному випадку, зокрема 2009-2010 рр., посилання на норми Податкового кодексу України, що взагалі є не припустимим. Станом на 29.09.2009 року за ПАТ «Рівнесільмаш» рахувалася податкова заборгованість в сумі 286926 грн. 28 коп., яка включала в себе податок на додану вартість - 120720 грн.67 коп., податок з власників транспортних засобів - 2244 грн.58 коп., земельний податок з юридичних осіб - 160279 грн.72 коп., пеню, нараховану на суму податкового боргу за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання в розмірі 188 грн.60 коп. та комунальний податок на загальну суму 3492 грн.71 коп. Вказана заборгованість була підтверджена судовими рішеннями по судовій справі № 2а-6357/09/1770. Аналізуючи платіжні доручення, що містяться у матеріалах судової справи та даними картки особового рахунку ПАТ «Рівнесільмаш» вбачається, що заборгованість по податку на додану вартість в сумі 120720,67 грн., згідно даних картки особового рахунку станом на 29.04.2010 року відсутня, по податку із власників транспортних засобів станом на 30.12.2009 року заборгованість також відсутня, по комунальному податку станом на 16.02.2010 року заборгованість також відсутня, по земельному податку сплачено за 2009-2010 роки в сумі 269043,23 грн., які зараховувалися ДПІ у Рівненському районі раніше на погашення податкового боргу, ніж на погашення податкових зобов'язань. Таким чином, за даними карток особових рахунків ПАТ «Рівнесільмаш», наслідком недотримання ДПІ у Рівненському районі вимог п.п.7.7 статі 7 закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року стало погашення податкового боргу, який був предметом судової справи № 2а-6357/09/1770 по податку на додану вартість в сумі 120720 грн.67 коп., податку з власників транспортних засобів в сумі 2244 грн.58 коп., земельному податку з юридичних осіб в сумі 160279 грн.72 коп., пені, нарахованої на суму податкового боргу за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання в розмірі 188 грн.60 коп. та комунальному податку на загальну суму 3492 грн.71 коп., виключно не по даних призначення платежу, який самостійно встановлював Позивач, а даними автоматичного розподілу сум податкового боргу в порядку його виникнення.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд, оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії ДПІ у Рівненському районі Рівненської області щодо розподілу сплачених поточних податкових зобов'язань з податку на землю, податку на додану вартість, комунального податку та податку із власників транспортних засобів та наземних машин на погашення податкового боргу та пені.

Зобов'язати ДПІ у Рівненському районі Рівненської області внести відповідні зміни до особового рахунку ПАТ «Рівнесільмаш» код ЄДРПОУ 00728380 (картки особового рахунку платника податків) шляхом зарахування сум із земельного податку, податку на додану вартість, комунального податку та податку із власників транспортних засобів визначених із призначенням платежу платіжними дорученнями від 18 серпня 2011 року № 53 на суму 3000,0 грн., № 3377 від 30.05.2011 року на суму 2000,00 грн., № 3377 від 30.03.2011 року на суму 1900,00 грн., № 3198 від 22.02.2011 року на суму 249,59 грн., № 3197 від 22.02.2011 року на суму 244,27 грн., № 3200 від 22.02.2011 року на суму 185,80 грн., № 3201 від 22.02.2011 року на суму 95,90 грн., №3108 від 14.02.2011 року на суму 940,10 грн., № 31.01.2011 року на суму 13500,00 грн., від 27.10.2010 року №3322 на суму 2650,00 грн., від 19.10.2010 року № 3088 на суму 1115,00 грн., № 3216 від 29.09.2010 року на суму 14000,00 грн., 31.08.2010 року № 3013 на суму 15000 грн., № 3072 від 27.07.2010 року на суму 20000,00 грн., № 3012 від 14.07.2010 року на суму 2525,00 грн., № 2907 від 24.06.2010 року~насуму 15000,00 грн., № 2756 від 31.05.2010 року на суму 5000,00 грн., № 2757 від 19.05.2010 року на суму 1019,00 грн., № 2798 від 19.04.2010 року на суму 2800,00 грн., № 2741 від 31.03.2010 року на суму 10000,00 грн., № 2649 від 24.10.2010 року на суму 194,00 грн., № 2647 від 15.03.2010 року на суму 5000,00 грн., № 2397 від 16.02.2010 року на суму 4555,00 грн., № 2339 від 28.12.2009 року на суму 2530,00 грн., № 2209 від 30.11.2009 року на суму 19005,00 грн., № 2121 від 09.11.2009 року на суму 1060,00 грн., № 2056 від 28.10.2009 року на суму 19005,00 грн., № 2008 від 14.10.2009 року на суму 2525,00 грн., № 1087 від 15 серпня 2012 року на суму 5000,00 грн., №1109 від 15.08.2012 року на суму 5000,00 грн., № 1139 від 31 серпня 2012 року на суму 3079,00 грн., № 1263 від 28.09.2012 року на суму 5000,00 грн., № 4522 від 27.04.2012 року на суму 12000,00 грн., № 4787 від 28.09.2012 року на суму 5000,00 грн., № 494 від 24.01.2012 року на суму 3000,00 грн., № 495 від 24.01.2012 року на суму 3000,00 грн., № 614 від 29.02.2012 року на суму 10524,00 грн., № 863 від 29.05.2012 року на суму 2287,00 грн., №1004 від 31.07.2012 р на суму 4500,00 грн., № 3492 від 30.06.2011 року на суму 50000 грн., № 3376 від 30.05.22011 року на суму 3000,00 грн., № 3467 від 26.04.2011 року н суму 12941,00 грн., № 3143 від 31.01.2011 року на суму 23000,00 грн., № 2950 від 26.08.2010 року на суму 41596,00 грн., № 2909 від 24.06.2010 року на суму 5500,00 грн., № 3073 від 27.07.2010 року на суму 70000,00 грн., № 2675 від 05.05.2010 року на суму 42300,00 грн., № 2673 від 30.04.2010 року на суму 17000,00 грн., № 2672 від 30.04.2010 року на суму 14500,00 грн., № 2669 від 29.04.2010 року на суму 37500,00 грн., №2732 від 31.03.2010 року на суму 30000,00 грн., № 2672 від 29.03.2010 року на суму 20000,00 грн., № 2526 від 24.03.2010 року на суму 24000,00 грн., №1561 від 30.09.2009 року на суму 19949,00 грн.

Присудити на користь позивача Публічне акціонерне товариство "Рівнесільмаш" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 114,7 грн

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.