Постанова № 35437004, 21.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р.Справа № 916/1125/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Гладишева Т.Я.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду №1002 від 20.11.2013 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, , М.С. Петрова замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, .Гладишева Т.Я)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Швидкий О.О. (довіреність № 264 від 29.04.2013 року)

від відповідача: Єрмаков А.В. (довіреність № 1461 від 19.08.2013 року)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 1620

на рішення господарського суду Одеської області від „17" червня 2013 року, повний текст якого складено та підписано „20" червня 2013 року

по справі № 916/1125/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго"

до Військової частини А 1620

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Квартирно - експлуатаційного відділу м.Одеси

про стягнення 51 858,78 грн.

В С Т А Н О В И В:

25.04.2013 року Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (перейменоване в Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго", далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А 1620 (далі по тексту - відповідач, Споживач) заборгованості в сумі 51 857,78 грн., з яких: 5 970,58 грн. - збитки від інфляції, 12 323,88 грн. - 3 % річних та 33 564,32 грн. - пеня. Також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по укладеному між сторонами договору про постачання електричної енергії в частині сплати за фактично отриману/спожиту активну та реактивну електроенергію своєчасно та в повному обсязі не виконував, в зв'язку з чим йому і були нараховані збитки від інфляції, 3 % річних та пеня.

В якості третьої особи позивачем зазначено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (далі по тексту - третя особа), який залучено місцевим господарським судом до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

14.06.2013 року позивачем в порядку ст.22 ГПК України, подано до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з ВЧ А1620 4 650,69 грн. - інфляційних втрат за несвоєчасно сплачену активну електроенергію ( т. 2 а.с.125).

Обґрунтовуючи заяву позивач посилається на те, що КЕВ м. Одеси здійснено часткове погашення нарахованих ВЧ А1620 відповідних штрафних санкцій. Проте розмір інфляційних втрат за період з липня 2011 року по січень 2013 року оплачено частково у розмірі 1 319,89 грн. залишивши непогашеною суму інфляційних нарахувань за несвоєчасно сплачену активну електроенергію у розмірі 4 650,69 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.06.2013 року по справі № 916/1125/13 (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги ПАТ „Одесаобленерго" задоволені повністю. Стягнуто з ВЧ А1620 на користь ПАТ „Одесаобленерго" 4 650,69 грн. збитків від інфляції та 1 720,50грн. судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 01.07.2013 року видано відповідний наказ (т.2 а.с.145).

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВЧ А1620 звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд в оскаржуваній частині рішення повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, ВЧ А1620 не отримує коштів із бюджету на оплату отриманої/спожитої електроенергії, а такий обов'язок покладено на КЕВ м. Одеси, який і повинен розраховуватися за отриману/спожиту електроенергію військовою частиною.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ВЧ А1620 залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Представник КЕВ м. Одеси в судове засідання 21.11.2013 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення б/н від 08.11.2013 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, позивач - ВАТ „Одесаобленерго" та відповідач - ВЧ А1620 знаходяться в договірних відносинах по поставці, отриманню, споживанню електроенергії та її користуванням.

Так, 19.02.2007 року між ВАТ „Одесаобленерго" в особі Овідіопольського РЕМ та ВЧ А1620 укладено договір № 111 про постачання електричної енергії разом із додатками, які є невід'ємною частиною цього договору (т.1 а.с.12-39), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору (розділ 1 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.п.2.2.2 Договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток „Обсяги постачання електричної енергії споживачу"); забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Умовами п.п.2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 Договору встановлено обов'язок споживача: дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п.7.1 Договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з умовами „Порядку розрахунків", що є додатком № 5 до договору №-111 від 19.02.2007 року, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну оплату вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показниками розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Акт про обсяги переданої субспоживачу електричної енергії узгоджується з основним споживачем. При відсутності представника постачальника на обумовлену „Графіком зняття показів засобів обліку" дату, споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює „Акт про обсяги спожитої електричної енергії" та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п.9.4 Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007 року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, а тому договір є діючим та обов'язковим для виконання сторонами.

20.01.2010 року між ВАТ „Одесаобленерго" в особі Овідіопольського РЕМ та ВЧ А1620 було укладена додаткова угода до договору про постачання електричної енергії від 19.02.2007 року № 111 відповідно до якої зазначено, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бут сплачена з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних. Пеня, інфляційні нарахування, річні сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках (т.1 а.с.34).

На виконання умов договору від 19.02.2007 року № 111, в період з липня 2011 року по січень 2013 року ВАТ „Одесаобленерго" поставляло, а ВЧ А1620 отримувала та споживала активну та реактивну електроенергію, що підтверджується складеними та підписаними сторонами відповідними актами

ВАТ „Одесаобленерго" виставлялися ВЧ А1620 рахунки-фактури з розшифровками за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії з липня 2011 року по січень 2013 року із зазначенням в них терміну до оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за відповідний період, наявною відміткою особи ВЧ А1620 щодо їх отримання та реєстром оплати військових частин за спожиту активну і реактивну електричну енергію.

Між тим, КЄВ м. Одеси, як платник, за фактично спожитий обсяг електричної енергії ВЧ А1620 у вказаний вище період, розраховувався невчасно та прострочував внесення платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами оплати платника за спожиту активну і реактивну електричну енергію про погашення заборгованості, у зв'язку з чим відповідачу були нараховані відповідні штрафні санкції (т.1 а.с.41-128).

Судова колегія погоджується з позовними вимогами ВАТ „Одесаобленерго" та висновками місцевого господарського суду про їх задоволення і стягнення з ВЧ А1620 на користь ВАТ „Одесаобленерго" інфляційних нарахувань та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ВЧ А1620, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.277 ГК України).

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику", пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами Договору № 111 від 19.02.2007 року передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі.

Відповідно до п.6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442 (із змінами та доповненнями), оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору від 19.02.2007 року № 111, в період з липня 2011 року по січень 2013 року ВАТ „Одесаобленерго" поставляло, а ВЧ А1620 отримувала та споживала активну та реактивну електроенергію. ВАТ „Одесаобленерго" виставлялися ВЧ А1620 рахунки-фактури з розшифровками за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії з вказаний вище період із зазначенням в них терміну до оплати.

Між тим, ВЧ А1620 в порушення умов договору та вищезазначених норм чинного законодавства за фактично спожитий обсяг електричної енергії у період з липня 2011 року по січень 2013 року включно, розраховувалася невчасно та прострочувала внесення платежів.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як свідчать матеріали справи, в уточнені до позовної заяви ПАТ „Одесаобленерго" зазначив, що в процесі розгляду справи КЕВ м.Одеси здійснило часткове погашення нарахованих ВЧ А1620 штрафних санкцій. Так, здійснено повне погашення нарахованої пені за період з квітня 2012 року по січень 2013 року у розмірі 33 564,32 грн., 3% річних за період з липня 2011 року по січень 2013 року у розмірі 12 313,88 грн. Проте, нарахований розмір інфляційних втрат за період з липня 2011 року по січень 2013 року у розмірі 5 970,58 оплачено КЕВ м.Одеси у сумі 1 319,89 грн., залишивши непогашеною суму у розміру 4 650,69 грн. (т.2 а.с.125-128).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Перевіривши розрахунки ПАТ „Одесаобленерго" та місцевого господарського суду щодо сплати ВЧ А1620 збитків від інфляції у розмірі 4 650,69 (різниця між нарахованими та сплаченими інфляційними витратами) за активну електроенергію та за реактивну електроенергію у розмірі за період прострочення з липня 2011 року по січень 2013 року по кожному окремому рахунку та з урахуванням здійснених проплат, судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ „Одесаобленерго" та висновком місцевого господарського суду про стягнення з ВЧ А1620 збитків від інфляції.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

20.01.2006 року між ВАТ „Одесаобленерго" та КЕВ м. Одеси укладено договір № 2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електричну енергію згідно виділених лімітів, за умовами якого платником за спожиту електричну енергію військовими частинами Одеського гарнізону визначений КЕВ м. Одеси (т.1 а.с.105-106).

Предметом договору № 2 від 20.01.2006 року є проведення централізованих розрахунків за спожиту електричну енергію, згідно укладених договорів між структурними підрозділами ВАТ „Одесаобленерго" та КЕВ м. Одеси, згідно з додатком № 1 „Перелік військових частин, по яким здійснюється централізована оплата за електричну енергію" (т.1 а.с.35).

Відповідно до п.4.2 договору № 2 від 20.01.2006 року, оплата вартості електричної енергії проводиться після отримання КЕВ м. Одеси загального рахунку-фактури на протязі 10 банківських днів.

З Додатку № 1 до договору № 2 від 20.01.2006 року вбачається, що ВЧ А1620 включена до переліку військових частин, по яким здійснюється централізована оплата за електроенергію.

Згідно із п.5.2.1 договору № 2 від 20.01.2006 року, відповідальність за своєчасну оплату рахунків-фактур постачальника (ВАТ „Одесаобленерго") несуть підрозділи (зокрема, ВЧ А1620) платника (КЕВ м. Одеси), згідно з умовами діючих договорів.

Крім того, відповідальність споживача (ВЧ А1620) за несвоєчасну оплату рахунків-фактур також обумовлена п.4.2.1 договору № 111 від 19.02.2007 року та п.7 додатку № 5 до вказаного договору, а також п. 7 додаткової угоди від 20.01.2010 року.

Таким чином, і договором № 2 від 20.01.2006 року, і договором № 111 від 19.02.2007 року встановлено відповідальність саме ВЧ А1620 за внесення платежів з порушенням термінів оплати отриманої/спожитої електроенергії.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ВЧ А1620, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ВЧ А1620 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги ВЧ А1620 та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ПАТ „Одесаобленерго".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2013 року по справі № 916/1125/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ВЧ А1620 - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А 1620 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „17" червня 2013 року по справі № 916/1125/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „22" листопада 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Т.Я. Гладишева