Постанова № 35434617, 19.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року № 813/5235/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Рісної Ю.Б.

представника відповідача - Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - ДП «Львівський облавтодор», позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2013 року №0000412210 та №0000422210.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДП «Львівський облавтодор», а також його філіями здійснювались господарські операції з придбання у контрагентів товарів, які згодом використовувались у господарській діяльності позивача. При здійсненні перевірки позивачем надано перевіряючим усі первинні документи, які підтверджують дійсність господарських операцій, в тому числі видаткові накладні, транспортні та платіжні документи. Однак доводи позивача були проігноровані з боку податкового органу з огляду на висновки актів зустрічних перевірок контрагентів, якими встановлено порушення контрагентами податкового зобов'язання.

Суд в порядку ст. 55 КАС України допустив процесуальне правонаступництво та замінив відповідача - Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив скасувати податкові повідомлення-рішення. Додатково пояснив, що усі контрагенти позивача станом на період здійснення спірних операцій, а також станом на день розгляду справи судом є зареєстрованими суб'єктами господарювання та є платниками ПДВ. Порушення ними податкового законодавства, якщо такі і були встановлені, жодним чином не впливають на їхні взаємовідносини з позивачем, а позивач, у свою чергу, не може зазнавати у зв'язку з цим негативних наслідків.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях. В обґрунтування заперечень зазначив, що перевіркою ДП «Львівський облавтодор» на підставі документів, наданих для перевірки та отриманих відомостей про контрагентів позивача встановлено, що контрагента позивача внаслідок їхньої співпраці по ланцюгу постачання з підприємствами не були спроможними реалізувати спірні господарські операції. Крім того, позивачем не представлено товаросупровідних документів на поставлений товар. У зв'язку з викладеним представник відповідача зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності до вимог закону, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Протягом 15.04.2013 р. - 31.05.2013 року працівниками Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 13.05.2013 року № 865/22-10/31978981 «Про результати планової виїзної перевірки ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», код за ЄДРПОУ 31978981, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року» (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акта перевірки, перевіркою встановлено порушення: пп. 14.1.13, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст.14, п.137.4, п.137.10 ст. 137, пп.135.5.4, п.135.5 ст.135 п.144.1 ст144. п.146.2 ст.146 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 340 726 грн.. у т.ч.: 1 кв. 2012 року 127 632 грн., 2 кв.2012 р. на суму 174 012 грн., 3 кв. 2012 р. на суму 9 088 грн., 4 кв. 2012 року 29 994 грн.; та п.198.1, п.198.2. п.198.3. п 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4. п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України із внесеними змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 186691 грн., в тому числі за січень 2012 року 320 грн., за квітень 2012 року - 140100 грн., за травень 2012 року - 4625 грн., за червень 2012 року 9359 грн., за липень 2012 року - 5195 грн., за вересень 2012 року - 1404 грн., за жовтень 2012 року 18408 грн., за листопад 2012 року 6274 грн. та за грудень 2012 року 1006 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 року №0000412210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 511 089,00 грн., в тому числі за основним платежем - 340 726,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 170 363,00 грн., та №0000422210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 280 036,50 грн., в тому числі за основним платежем - 186 691,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 354,50 грн.

Згідно акту перевірки зазначені висновки зроблено у зв'язку з тим, що у складі доходів позивачем не відображено вартість безоплатно отриманих основних засобів (вібротрамбовок та кущорізів) на загальну суму 639 755,00 грн., безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ та здійснено амортизаційні відрахування на основні засоби. При цьому податковим органом зазначено, що в ході проведення перевірки ПП «Лемар Агро» (контрагента СПД-ФО ОСОБА_3) не встановлено факту передачі товарів від продавця - ПП «Лемар Агро» до покупця - СПД-ФО ОСОБА_3, що, в свою чергу на думку ДПІ, вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності вказаним контрагентом відповідно до договорів, укладених з позивачем.

Поряд з цим, такі доводи відповідача спростовуються первинними документами, представленими позивачем. Зокрема, на підтвердження факту поставок з боку СПД-ФО ОСОБА_3 вібротрамбовок та кущорізів позивачем надано відповіді договори, видаткові та податкові накладні, витяги з журналів реєстрації довіреностей на уповноважених працівників філій на отримання товару, транспортні документи (ТТН та подорожні листи), платіжні документи про оплату поставлених товарів.

Позивачем також представлено докази використання у подальшій господарській діяльності товару, отриманого від ФОП ОСОБА_3, зокрема, накази по філіях про прийняття віброплит на баланс як основного засобу в оперативне користування, акти, складені створеними на підприємстві комісіями, про введення в експлуатацію основних засобів - віброплит, інвентарні картки основних засобів, довідки за підписами начальників та головних бухгалтерів філій про цільове призначення (мету використання) та місцезнаходження віброплит.

Дійсність поставок підтверджено і контрагентом позивача, який у відповіді від 20.09.2013 р. на адвокатський запит представника позивача, зазначив про укладення договорів з філіями ДП «Львівський облавтодор», їх реальне виконання, оформлення та видачу видаткових і податкових накладних.

При проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» органами Держфінінспекції за спірний період було проведено інвентаризацію майна на підприємстві, не встановлено відсутність (недостачу) будь-якого майна, отриманого від СПД-ФО ОСОБА_3, згідно балансу підприємства, його неналежну якість чи завищення ціни при його придбанні.

Посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС від 27.07.2012 р. №727/17-20/НОМЕР_1, яким встановлено безтоварність господарських операцій ФОП ОСОБА_3 з третіми особами судом не беруться до уваги, оскільки платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Згідно з висновками акта перевірки, перевіркою також було встановлено завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за рахунок товарів, отриманих від контрагентів - ТОВ «Автомагістраль-Південь», ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Конді 50».

Судом встановлено, що ДП «Львівський облавтодор» в особі його філій «Дрогобицький райавтодор», «Перемишлянський райавтодор» та «Львівська ДЕД» здійснювалось придбання паливно-мастильних матеріалів, асфальтобетону та інших будівельних матеріалів у ТОВ «Автомагістраль-Південь». У матеріалах справи наявні відповідні договори поставки товарів, видаткові та податкові накладні, платіжні документи.

Поставка дизельного палива ТОВ «Автомагістраль-Південь» здійснювалась для потреб філій позивача при виконанні підрядних робіт безпосередньо на об'єктах виконання робіт, що стверджено показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та підтверджено заправочними відомостями ТОВ «Автомагістраль-Південь», відомостями видачі ПММ, подорожніми та маршрутними листами про роботу автотехніки позивача, наряд-завданнями.

Поставка асфальтобетону ТОВ «Автомагістраль-Південь» здійснювалась на користь філії «Дрогобицький райавтодор» з метою його подальшої реалізації на користь контрагента позивача - ТОВ «Західна дорожня транспортна група», про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові і податкові накладні про продаж товару, а також надана на адвокатський запит відповідь ТОВ «Західна дорожня транспортна група», згідно якої транспортування придбаного асфальтобетону здійснювалось безпосередньо з АБЗ у смт.Ходовичі на об'єкт виконання робіт ТОВ «Західна дорожня транспортна група».

Наявність у ТОВ «Автомагістраль-Південь» необхідної матеріально-технічної бази для реалізації вищевказаних господарських операцій, досвіду виконання аналогічних договорів підтверджується матеріалами справи, а саме копіями документів конкурсної пропозиції на закупівлю позивачем асфальтобетону, оскільки укладення договору з позивачем здійснювалось за результатами проведеної процедури закупівлі згідно з Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Окрім того, судом враховано, що ТОВ «Автомагістраль-Південь» надано відповідь на адвокатський запит представника позивача, у якій підтверджено дійсність поставок паливно-мастильних матеріалів, асфальтобетону та інших будівельних матеріалів, а також зазначено про співпрацю вказаного підприємства не лише з вищеназваними філіями позивача, але і з іншими філіями впродовж тривалого часу, що перевищує період, за який проведено перевірку.

Щодо взаємовідносин ДП «Львівський облавтодор» (філії «Дрогобицький райавтодор») та ФОП ОСОБА_4, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 здійснювались поставки на користь позивача будівельних матеріалів (солі технічної, щебеню та гравію), про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні, прихідні ордера, витяги з журналу реєстрації довіреностей, видані на ім'я уповноваженого представника філії, товарно-транспортні накладні (транспортування здійснювалось засобами та за рахунок позивача), відомостями про перевезення вантажу, звітами про рух матеріальних цінностей, звітами про витрати основних матеріалів та підписаними з замовниками актами приймання виконаних підрядних робіт, при виконанні яких використовувались товари, поставлені від ФОП ОСОБА_4

Посилання відповідача на неможливість встановити факт передачі товарів від продавця ФОП ОСОБА_4 до покупця - позивача по ланцюгу їх постачання від «податкової ями» контрагентів до транзитера - ФОП ОСОБА_4, як на підставу для висновків про завищення валових витрат, судом не беруться до уваги, оскільки, як уже зазначалось вище, позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, оскільки така відповідальність не встановлена законом.

Окрім того, здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 підтверджено показами свідка - ОСОБА_6, який ствердив суду про підписання ним видаткових накладних на отримання товару згідно виданої йому довіреності після фактичної та повної поставки товару та подальшу його передачу для використання при здійсненні поточного ремонту доріг та їх експлуатації.

Щодо взаємовідносин ДП «Львівський облавтодор» (філії «Стрийська ДЕД») та ТОВ «Конді 50», судом встановлено, що позивачем здійснювалось придбання у вказаного контрагента запчастин до автотракторної техніки на підставі укладеного сторонами договору. У матеріалах справи містяться видаткові накладні про придбання товару, податкові накладні, ТТН та подорожні листи про транспортування, платіжні документи про оплату. Матеріально-відповідальною особою філії «Стрийська ДЕД» - ОСОБА_8, допитаним у судовому засіданні в якості свідка, підтверджено факт отримання автозапчастин у контрагента. Свідок надав покази, згідно яких комісією у складі працівників філії складено дефектні акти про необхідність проведення ремонтних робіт автомашин і механізмів (копії наявні у матеріалах прави), визначено автозапчастини, які необхідно придбати для проведення ремонтних робіт, а після їх придбання самостійно власними господарськими силами проведено відповідні ремонти техніки.

Покликання відповідача на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.05.2013 року № 8793/7/223-11 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конді 50» (код ЄДРПОУ 38149196) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у період з 25.06.2012 р. по 31.03.2013 року» судом відхиляються з огляду на положення норми ст. 73 Податкового кодексу України, Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 року, та Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27.12.2010 року. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки є документом, який містить податкову інформацію та засвідчує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Зустрічні звірки не є перевірками в розумінні ст. 75 Податкового кодексу України, а тому у відповідача відсутні правові підстави покликатись на обставини, встановлені у даному Акті, і на його підставі робити висновки про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ. Окрім того, відповідачем на підтвердження своїх доводів щодо обов'язковості реєстрації виданих ТОВ «Конді 50» податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, не доведено факту імпортного походження поставлених позивачу запчастин, оскільки як пояснив свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні філією експлуатується техніка вітчизняного виробництва.

Неправомірними є також висновки податкового органу про завищення філією «Перемишлянський райавтодор» валових витрат на суму 6860 грн., оскільки актом планової ревізії філії Золочівської міжрайонної державної фінансової інспекції від 20.05.2013 р. встановлено завищення філією втрат фінансових і матеріальних ресурсів, вартість яких включена до акту приймання виконаних підрядних робіт з замовником, що, в свою чергу, призвело до завищення валового доходу філії, а не валових витрат (витяг із зазначеного акту міститься у матеріалах справи).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. П.138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 стаття 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 стаття 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6 стаття 198 ПК України).

Наявні в матеріалах справи договори, видаткові і податкові накладні свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував валові витрати та включив до податкового кредиту відповідні суми ПДВ, відповідають критеріям первинного документу, що не заперечується податковим органом, через що зазначені дії позивача щодо формування валових витрат та податкового кредиту є правомірними. Подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів, та транспортні документи є достовірними доказами виконання контрагентом позивача умов договору.

Проте, первинні документи, надані позивачем як платником податків, невмотивовано не взяті до уваги податковим органом і не вплинули на висновки, які викладені у акті перевірки.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеним контрагентом, адже згідно з витягами з Єдиного державного реєстру контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій та станом на день розгляду справи по суті є зареєстрованими у встановленому законом порядку та є платниками ПДВ.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

В свою чергу, відповідач не надав доказів, які б спростували придбання позивачем товарів у контрагентів і, які б свідчили про укладання позивачем угод з метою ухилення від сплати податків.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що зібрані у справі докази в повній мірі підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій по купівлі матеріальних цінностей з його контрагентами, а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009р. ( заява №3991/03).

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно рішення від 31.01.2011 року у справі № 21.47а10 Верховним Судом України якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведена практика на рівні Верховного Суду України важлива з огляду на статтю 244-2 КАС, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Крім того, факт використання позивачем придбаного товару у контрагентів в подальшій господарській операції підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у Франківському районі м. Львова ДПС, доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення норм податкового законодавства надано не було.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000412210 від 26.06.2013 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 500 871,00 грн., в тому числі за основним платежем - 333 914,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 166 957,00 грн., скасування податкового повідомлення-рішення № 0000422210 від 26.06.2013 року повністю, відповідачем не доведено правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень - рішень та не надано доказів, які б спростовували доводи позивача. А тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в цій частині. В позовних вимогах позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000412210 від 26.06.2013 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6812,00 грн. основного платежу та відповідно 3406,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій слід відмовити за їх безпідставністю.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує здійснені ним документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.06.2013 року № 0000412210, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в частині збільшення Дочірньому підприємству «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31978981) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 500 871,00 грн., в тому числі за основним платежем - 333 914,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 166 957,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.06.2013 року № 0000422210, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким Дочірньому підприємству «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31978981) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 280 036,50 грн., в тому числі за основним платежем - 186 691,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 354,50 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31978981) судовий збір в сумі 2264,18 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.