Ухвала суду № 35434115, 20.11.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Гашинська О.А.

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 1225/2133/2012

Провадження № 22ц/782/4821/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Фарятьєва С.О.

суддів - Украінцевої Л.Д., Іванової І.П.

при секретарі - Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області цивільну справу по апеляційній скарзі Кредитної спілки «Українська народна каса «Сватова-Лучка» на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2013 року за позовом Кредитної спілки «Українська народна каса «Сватова-Лучка» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання акту «здачі-прийому виконаних робіт від 29.10.2009 року», підписаного між ОСОБА_2 та Кредитною спілкою «Українська народна каса «Сватова-Лучка» недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2012 року позивач - Кредитна спілка (КС) «Українська народна каса «Сватова - Лучка» звернувся до суду з позовом , обґрунтовуючи його тим, що 01.09.2009 р. між ОСОБА_2 з однієї сторони та ним, в особі голови правління КС ОСОБА_3 з другої сторони була укладена трудова угода. У відповідності з вимогами даного договору, ОСОБА_2 зобов'язаний на свій власний ризик, своїми силами надати послуги у відповідності з завданням КС в строки, визначені угодою. А КС взяла на себе обов'язки оплатити ці послуги у відповідності до акту здачі - прийому виконаних робіт. За період часу з 01.09.2009 року по 29.10.2009 року ОСОБА_2 був проведений деякий об'єм робіт, пов'язаний з поверненням боргів, виконанням прострочених, невиконаних або частково виконаних зобов'язань. 10.09.2009 року між ОСОБА_2 та КС були підписані зміни до вищевказаного договору, де вказано, що КС зобов'язана: оплатити послуги виконавця у відповідності до актів виконаних робіт: - при поверненні кредитів строком прострочки від 60 днів, оплата складає 10 % від суми повернення; - при поверненні кредитів члена КС ОСОБА_4, які складають більше 30% кредитного портфелю спілки - оплата складає 20 % від суми повернення; - при поверненні кредитів члена КС ОСОБА_5, яка являється дружиною ОСОБА_4 і сума кредитів забезпечена майном ОСОБА_4 - оплата складає 12% від суми повернення. У відповідності до трудової угоди від 01.09.2009 року між ОСОБА_2 та головою правління КС ОСОБА_3 29.10.2009 року був складений акт здачі - прийому виконаних робіт на суму 213 837 грн. Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України «орган або особа, яка у відповідності до установчих документів юридичної особи або закону виступає від його імені зобов'язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно та розумно і не перевищуючи своїх повноважень». Відповідно при підписанні договорів, угод, інших фінансових зобов'язань ОСОБА_3 повинна була діяти добросовісно, розумно та в інтересах КС. Фактично, при складанні та підписанні вказаного акту відбулася двостороння угода, тобто дії осіб, направлені на виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 202 ЦК України, тому що в результаті підписання даної угоди у ОСОБА_2 з одного боку, виникло право вимагати від КС оплати, а у КС з другого боку, виникли обов'язки оплатити гонорар у розмірі 213 837 грн. за начебто виконану ОСОБА_2 роботу.

Тому він вважає, що вказаний акт був складений внаслідок зловмисної домовленості між головою правління КС ОСОБА_3, як представника КС з однієї сторони, та ОСОБА_2 з другої сторони, яка виразилась в наступному. Даний акт виконаних робіт між КС та ОСОБА_2 був підписаний головою правління КС ОСОБА_3, з якою ОСОБА_2 на той момент підтримував близькі стосунки і, які через місяць після підписання вказаного акту були офіційно оформлені та ОСОБА_3 з ОСОБА_2 стали офіційно чоловіком та дружиною. Кредитна спілка ніяких доручень на проведення робіт, направлених на повернення прострочених кредитів ОСОБА_2 не давала, що підтверджується відсутністю будь-яких документальних підтверджень у вигляді конкретних доручень, розпоряджень та ін. Внаслідок чого, ОСОБА_2 не було представлено до КС жодного акту виконаних робіт за його підписом. Дані обставини можуть бути підтверджені висновком судово - економічної експертизи. При підписанні акту здачі - прийому виконаних робіт ОСОБА_3 не були враховані об'єм виконаної роботи ОСОБА_2 ,та ОСОБА_3 до об'єму виконаної своїм майбутнім чоловіком роботи були віднесені фактичні надходження практично по всім кредиторським зобов'язанням перед КС, що також може бути підтверджено висновком судово - економічної експертизи. ОСОБА_3, являючись головою правління КС, взяла на себе повноваження та функції головного бухгалтера, обґрунтовуючи необхідність виплати вищевказаної суми своєму майбутньому чоловікові та провела розрахунки «Поверненої заборгованості ОСОБА_2 за період з 18.08.2009 р. по 06.11.2009 р.». При цьому, власноручно підписала два документа, в яких вказала абсолютно різні суми, а саме 124506,55 та 1087135,55 грн., які начебто були повернуті за участі ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_3 незаконно включила у вказані акти виконаних ОСОБА_2 робіт період з 18.08.2009 року по 01.09.2009 року, тобто за період, коли між ОСОБА_2 та КС не був укладений договір про надання вищевказаних послуг і , в період часу з 29.10.2009 року по 06.11.2009 року, тобто вже після підписання акту про прийняті роботи. В дані акти були внесені тільки дві незмінні цифри, а саме: суми поверненої заборгованості по відділенню смт. Білокуракіне та по відділенню смт. Троїцьке в сумах 64677,26 грн. та 45958,29 грн. відповідно. Проте, крім того, що в даний список ОСОБА_3 були включені дані за період з 18.08.2009 року по 06.11.2009 року, а не з 01.09.2009 по 29.10.2009, як зазначено в договорі та акті виконаних робіт, але також були включені платежі по кредитам, або менше 60 днів прострочки, або, взагалі такі, що не мають жодного дня прострочки по платежам. Таким чином, тільки по двом відділенням - смт. Троїцьке та смт. Білокуракіне, майбутня дружина ОСОБА_3, а на той час голова правління КС, в результаті зловмисної домовленості внесла в суму, начебто, повернених коштів, які надійшли на рахунок КС, відшкодування по кредитам на загальну суму близько 48 тисяч грн.., тим самим збільшивши гонорар на суму близько 5 000 грн. Крім того, 01.09.2009 року між КС в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був підписаний договір аналогічний тому, який підписаний між КС та ОСОБА_2 За даним договором був складений та оплачений акт прийому - здачі робіт на суму 196257,72 грн. На підтвердження об'єму виконаної ОСОБА_6 роботи ОСОБА_3 також самочинно склала акт заборгованості по кредитам КС, повернутих за участі ПП ОСОБА_6 за період часу з 01.09.2009 по 20.11.2009 року, яким ОСОБА_3 фактично дублює суми та період їх повернення, ставлячи їх в об'єм виконаної роботи як ОСОБА_6 так і ОСОБА_2 Зокрема, у актах виконаних робіт і у ОСОБА_2, і у ОСОБА_6 одна із сум погашеної заборгованості співпадає повністю, а саме сума погашеного кредиту ОСОБА_7 - 13500 грн. « звіт по поверненню заборгованості по відділенню КС в смт. Білокуракіне за період часу з 01.09.2009 по 20.11.2009 р. за підписом голови правління КС ОСОБА_3», також складений та підписаний ОСОБА_3, який також практично повністю дублює аналогічний список по поверненню заборгованості по даному району за участі ОСОБА_2, що знову ж таки свідчить про наявність між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зловмисної домовленості, оскільки мало того, що ОСОБА_2 не проводив вказаний об'єм робіт, але і ОСОБА_3 хотіла провести подвійну оплату за один і той же об'єм робіт. Усвідомлюючи, що за таких обставин, зловмисна домовленість між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 може бути виявлена, ОСОБА_3, порушуючи ст.. 8 п. 6, 7 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не виконала вимоги порядку оформлення та подачі на облік первинних документів, до яких відноситься «акт прийому - здачі виконаної роботи, в результаті чого головний бухгалтер КС не відобразила на рахунок Бухгалтерського обліку вказані господарські операції.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд визнати акт здачі - прийому виконаних робіт від 29.10.2009 року на суму 213 837 грн., підписаний між КС в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним, як укладений внаслідок зловмисної домовленості між представником КС ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Кредитна спілки «Українська народна каса «Сватова-Лучка» подали апеляційну скаргу на нього, в якій просять його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважають його незаконним та необґрунтованим.

Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.

Вислухавши доповідача, пояснення осіб, які з`явились до апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Положеннями ст.4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

У відповідності із ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Крім того, згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Крім того, вимогами ст.ст.213,214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.

З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано було і всі докази надані сторонами були досліджені і оцінені в їх сукупності відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Судом встановлено, що на підставі трудової угоди від 1 вересня 2009 року, між фізичною особою ОСОБА_2 та КС «Українська народна каса Сватова-Лучка» в особі ОСОБА_3 про надання послуг (робіт), до якої 10 вересня 2009 року було внесено зміни, 29 жовтня 2009 року було складено акт здачі-приймання виконаних робіт про те, що ОСОБА_2 в період з 1 вересня по 29 жовтня 2009 року були надані послуги пов'язані із поверненням боргів, виконанням прострочених, не виконаних або частково виконаних зобов'язань на основі проведеного аналізу кредитного портфелю та забезпечення наданих кредитів, а також надано консультації з метою мінімізації ризиків діяльності кредитної спілки, консультації з моніторингу прострочених кредитів на загальну суму 213 837,76 грн. без ПДВ.

Вважаючи вищевказану трудову угоду незаконною Кредитна спілка зверталась з цього приводу до суду з позовом до ОСОБА_2, в якій просила суд визнати її недійсною.

Рішенням Сватівського районного суду від 24 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 01 жовтня 2012 року без зміни, в задоволенні позовних вимог позивачу, тобто КС, було відмовлено.

Зазначені судові рішення позивачем у касаційному порядку оскаржено не було. При цьому суд першої інстанції в своєму рішенні, з чим погодилась і судова колегія апеляційного суду, зазначив, що «судом встановлено, що угоду укладено у письмовій формі, сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору, волевиявлення сторін було вільним та спрямованим на укладення даної угоди, на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним». Про факт виконання відповідачем своїх обов'язків, за укладеною між ним та позивачем угодою та виконання зобов'язань по оплаті послуг іншою стороною угоди свідчать, крім пояснень сторін, також і матеріали справи - надані позивачем довідки про повернення заборгованості за участі ОСОБА_2, списки повернення заборгованості, акти здачі-приймання робіт, аудиторський висновок про діяльність ОСОБА_2

За таких обставин суд першої інстанції, на думку судової колегії, вірно послався на те, що підписання акту здачі-приймання виконаних робіт від 29.10.2009 року, є не вчиненням правочину відповідно до положень ст.202 ЦК України, як стверджує позивач, а підтвердженням виконання зобов'язання за вже укладеним договором відповідно до положень ст.545 ЦК України, якою встановлено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника надати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Правильно суд першої інстанції дійшов і висновку про те, що у даному випадку норми матеріального права, на які посилається позивач у позові, щодо необхідності визнання акту приймання-передачі виконаних робіт, як правочину, недійсним на підставі ст.232 Цивільного Кодексу, застосовані бути не можуть, оскільки за даних обставин між сторонами склались інші правовідносини, - щодо підтвердження виконання зобов'язання за вже укладеним договором, які регулюються іншими правовими нормами, та в разі порушення зобов'язань настають інші передбачені законом наслідки, перелік яких є виключним, а тому не допускається ніяких відхилень від встановленого переліку цих норм. При цьому правові наслідки у разі порушення зобов'язання, зазначеною трудовою угодою не встановлено, а лише передбачено п.5 угоди, що спори з виконання умов Договору розглядуються районним судом.

Посилання позивача на те, що вищевказаний акт було укладено внаслідок зловмисної домовленості між представником Кредитної спілки ОСОБА_3, яка на той час була головою правління КС і відповідачем ОСОБА_2, судова колегія до уваги не приймає, оскільки зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних підстав, визначених ст. 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи,в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво у даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Не бере судова колегія до уваги і посилання позивача на те, що рішення суду від 24.07.2012 року, яким у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною було досліджено з порушенням встановленого законом порядку, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 195 ЦПК України, якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з`ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. А відповідно до вимог ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, у відповідності із вимогами ч.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов`язковим, а тому твердження апеллянта з приводу того, що суд не прийняв до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи від 20.06.2013 року, на увагу також не заслуговують.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив надані доводи та заперечення, правильно встановив правовідносини, які склались між сторонами, надав їм належну оцінку і з урахуванням вимог ст.ст.215, 216, 229, 638 Цивільного кодексу дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивачки.

В силу ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду 1-ої інстанції не спростовують та не є підставою для скасуванні рішення суду. При цьому апеляційним судом враховується те, що згідно із ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду тільки тоді, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого по даній справі не сталося.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Українська народна каса «Сватова-Лучка» відхилити, а рішення Сватівського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: